У прагненні сподобатися виборцю та залучитися його підтримкою кандидати свідомо виходять за рамки повноважень, передбачених для президента Конституцією. Таким чином, вони заходять на поле відповідальності Верховної Ради та Кабінету міністрів.
Зокрема, вони роблять акцент на економіці. У Комітеті виборців України відзначають, що кожне третє речення в передвиборних програмах присвячене економічному блоку питань (31%) (було проаналізовано програми перших, за даними соцопитувань, 12 претендентів на посаду глави держави). Тобто, кандидати в президенти фокусуються на сфері, де можна наобіцяти збільшення зарплат, зменшення податків, зниження тарифів тощо.
Читайте також: Зручні теми для кандидатів: як вони розуміють реформи
Хоча, в українському суспільстві звикли до уніфікованого образу президента, як відповідального "за все і вся", виконання цих пунктів програм неможливо без підтримки парламенту та лояльного уряду. Натомість до реального кола відповідальності глави держави входять: зовнішня політика, вирішення кадрових питань та військова сфера.
Згідно з Конституцією, президент: представляє державу в міжнародних відносинах; веде переговори та укладає міжнародні договори; припиняє повноваження прем'єр-міністра та приймає рішення про його відставку; є Верховним головнокомандувачем та главою Ради безпеки та оборони України; здійснює керівництво в сферах національної безпеки та оборони держави; присвоює вищі військові звання та вищі дипломатичні ранги; нагороджує державними нагородами; приймає рішення про надання громадянства України або про його припинення; здійснює помилування; призначає позачергові вибори до Ради; припиняє повноваження Ради, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; підписує закони, прийняті Верховною Радою; має право вето щодо прийнятих парламентом законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Ради.
Читайте також: ОРДіЛО і вибори президента України: ставка на зеро
Глава держави також приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях в разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою.
Водночас він може призначити та звільнити глав дипломатичних представництв України; має призначити міністра закордонних справ та міністра оборони, вище командування ЗСУ, половину складу Ради Національного банку та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, а також третину складу Конституційного суду України.
Окрім цього, у "тандемі" з парламентом, тобто за згодою Верховної Ради, президент може призначити та звільнити: прем'єр-міністра України; генерального прокурора; голову Антимонопольного комітету України; голову Фонду державного майна України. Разом з цим, глава держави за поданням прем'єр-міністра призначає членів Кабінету міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах; утворює, реорганізовує та ліквідовує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
Читайте також: Кандидати з компасом: в яких регіонах за кого голосуватимуть
Незважаючи на це, кандидати в своїх програмах, за даними КВУ, присвятили своїм повноваженням лише 14%, а саме – армії та безпеці (8%) і зовнішній політиці (6%).
Варто також відзначити, що президент має право законодавчої ініціативи, тобто подавати на розгляд Верховної Ради законопроекти з того чи іншого питання, однак самостійно він їх реалізувати не може. Тому низка передвиборних обіцянок кандидатів знаходиться поза межами компетенції президента. За інформацією КВУ, таких обіцянок, які прописані у передвиборних програмах, майже 50%.
Читайте також: Мова кандидатського програмування
Якщо подивитися програми шести найпопулярніших претендентів на президентське крісло, стає помітним, що всі вони, говорячи про свої плани на посаді, виходили за межі повноважень, передбачені Конституцією для глави держави. Переважно кандидати загальними фразами перелічують проблеми українського суспільства без чіткого алгоритму їхнього подолання.
Так, з-поміж інших, визначене місце в передвиборних програмах посідає питання зростання зарплат та збільшення пенсій. Про це загадує кожен з шести кандидатів: одні розглядають детально, інші – побіжно. Зазначимо, що за питання пенсій відповідає Кабмін. Попри це, Юлія Тимошенко планує за п'ять наступних років досягти рівня середньої заробітної плати Польщі в доларовому вимірі. Своєю чергою, Анатолій Гриценко обіцяє середню зарплата в понад 700 євро, з відповідний зростанням пенсій. Юрій Бойко, Володимир Зеленський та Петро Порошенко наголосили на "гідному рівні забезпечення", однак не уточнили, про що саме йдеться.
Іншими темами, які часто підіймають кандидати, є енергетика й тарифи. Зокрема, Бойко обіцяє забезпечити "збільшення власного видобутку вугілля, газу та потужний розвиток української енергетики" та "надання якісних послуг за соціально відповідальними тарифами для населення". Думку про збільшення видобутку власного газу виловив також і Ляшко. За його словами, це "дозволить знизити ціну на газ мінімум вдвічі". До них долучилася і Тимошенко, яка "гарантує" за перший місяць свого президентства зменшити ціну на газ у два рази. Водночас у своєму прагненні сподобатися виборцю, вони забувають про вимогу Міжнародного валютного фонду щодо підвищення ціни на газ до ринкового рівня.
Крім того, претенденти на посаду президента охоче говорять про податки та кредити. Однак глава держави не має повноважень формувати кредитну політику. Натомість умови кредитування визначають або самі банки, або деякі програми можуть отримувати фіндопомогу з держбюджету, за що відповідає Кабінет міністрів. Незважаючи на це, Тимошенко обіцяє втілити в життя програму довгострокового банківського мікрокредитування для молоді та середнього класу для всіх типів бізнесу, створити державний фонд страхування іпотечних кредитів, змінити політику НБУ в сфері монетарного, валютного і банківського регулювання. Разом з цим, Зеленський говорить про довгострокове недороге кредитування, а Бойко – про спеціальні умови кредитування для розвитку і підтримки малого та середнього бізнесу, сільськогосподарських та фермерських підприємств. Ба більше, Гриценко прагне встановити твердий контроль держави за діяльністю банків.
Водночас для бізнесу Бойко пропонує "встановимо справедливу систему оподаткування та знизити податки для громадян та бізнесу". Порошенко розповідає про заміну оподаткування прибутку підприємств на оподаткування виведення капіталу з країни. А Зеленський переконує, що надасть молодим підприємцям рік пільгового оподаткування. Однак для виконання будь-чого із вищезазначеного необхідні зміни в законодавстві, тобто – відповідні рішення Ради.
Значну увагу кандидати приділяють питанню ринку землі, однак у цьому їх погляди кардинально різняться. Так, Бойко відстоює позицію, що землю варто зберегти у власності українських селян, а відкрити ринок сільськогосподарської землі виключно за результатами загальнонаціонального референдуму. Натомість Зеленський прагне відкриття прозорого ринку землі. Тимошенко наполягає, що громади повинні повністю розпоряджатися своєю землею, а земля за межами населених пунктів буде належати громадам. Відповідну ідею підтримує і Гриценко.
Окрім цього, кандидати говорять про кримінальну відповідальність: за екстремізм і пропаганду ворожнечі, насильства, етнічної або расової переваги (Бойко). Гриценко обіцяє, що за хабарництво судді отримуватимуть пожиттєвий термін, без права амністії з конфіскацією майна. Зеленський переконує, що обвинувачений за корупцію не вийде під заставу, а засуджений – отримає конфіскацію майна і довічну заборону обіймати державні посади.
Читайте також: Хто робить виборчу кампанію
Однак виконання левової частини обіцянок кандидатів безпосередньо залежить від результатів парламентських виборів. А саме: чи вдасться майбутньому президенту об'єднати довкола себе та своєї фракції достатньо "голосів", щоб реалізувати хоча б частину із обіцяного. Тож доволі передбачувано, що парламент цьогоріч "штурмуватимуть" з гаслами, співзвучними тим, що лунають під час президентської кампанії.