Normal
0
false
false
false
MicrosoftInternetExplorer4
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Звичайна таблиця”;
mso-style-parent:””;
font-size:10.0pt;”Times New Roman”;}
Афоризм Достоєвского про те, що все щастя світу не вартує сльози на щоці дитини, можна було б написати золотими літерами навпроти більшості стрічок цьогорічної «Молодості». Достатньо подивитися на переможців – Гран-прі фестивалю за найкращий конкурсний фільм здобула стрічка «Дівчинка» (Італія, Австрія) – історія про дворічну дитину, покинуту батьками, яку знаходить на околицях Рима циркова акторка. Ця соціальна драма відкриває завісу між респектабельною та злиденною Італією.
Приз за найкращий ігровий повнометражний фільм теж отримала стрічка про бідне дитинство, та ще й спотворене війною – «Той берег» грузинського режисера Ґєорґія Овашвілі. Йому вдалося передати крізь призму сприйняття 12-річного хлопця жах і абсурдність війни, де немає переможців і переможених, а є лише смерть, самотність, руйнація і жорстокість. Маленький утікач прямує з Тбілісі до Абхазії в пошуках свого батька, й ця «мандрівка» змушує його подорослішати за лічені дні. Якщо не зважати на чималу кількість сльозогінних кліше (на кшталт безпритульників, які нюхають клей), «Той берег» – сильна і важка стрічка, без надмірних маніпулятивних спроб поділити всіх на поганих та хороших.
Найкращим студентським фільмом кіноарбітри визнали дві короткометражки: «Кася» бельгійської режисерки Елізабет Льядо (знову про дитину і соціум) та анімаційний «Сигнал» швейцарця Адріана Флюкігера. А спеціальний диплом екуменічного журі та приз журі міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI отримав фільм «Вовчик» російського режисера Васілія Сігарєва. «Чорнушна» казка для дорослих про стосунки безпутної матері-алкоголічки та її шестирічної доньки вже відзначили на інших кінофестивалях, зокрема вона стала володарем Гран-прі «Кінотавру-2009».
Окрім домінантної теми важкого дитинства, у стрічках конкурсної програми «Молодості» здебільшого переважала гостро соціальна проблематика – терор, війна, дисбаланс між різними верствами населення. Також молодих режисерів із різних куточків світу хвилюють одвічні теми – кохання і секс, особливо очима підлітків, старість і смерть, самотність, непорозуміння поколінь. Подібна тематика – традиційна для більшості міжнародних кіноімпрез, адже фестивальне кіно завжди протиставляє себе масовому: як індустрія роздумів – індустрії розваг. До того ж режисери-дебютанти прагнуть вразити глядача, «зачепити» його експериментальною формою чи провокаційним змістом, аби запам’ятатися поміж інших новачків. Хоча це прагнення якраз і призводить до повторів, оскільки всі обирають «щось нестандартне», а зрештою обертаються в замкненому колі однакових проблематик. Андрій Халпахчі вважає, що кінофестивалі стають дедалі більше політизованими, а новим фільмам бракує фундаментальних і свіжих ідей. З ним можна погодитися – дивитися всоте стрічки з серії «як страшно жити» – іноді те саме, що спостерігати за черговою інтервенцією інопланетян у блокбастерах.
.jpg)
Українські стрічки, представлені на «Молодості» в різних програмах, викликали подвійні реакції: розчаровували й дарували надію, дивували й примушували нудьгувати. Більшість вітчизняних фільмів були зняті у форматі короткого метра – обмежений хронометраж якнайкраще дозволяє вкластися в скромні бюджети. Після перегляду чергового творіння наших молодих режисерів напрошується висновок, що в Україні знімають переважно документальні стрічки. «Хто такий Тімур?» Лесі Мацко – короткометражка, присвячена Тімуру Новікову – пітерському художнику, актору, гуру російського сучасного мистецтва. Стрічка «Гараж Особливого Призначення» Анатолія Степаненка теж оповідає про росіянина – колишнього автогонщика, котрий заснував у селі під Москвою музей старих радянських автомобілів. Найцікавішою з-поміж усіх біографічних історій здалася стрічка «Святилище мрій» – життєствердний гімн силі людини і природи, яка допомогла піднятися на ноги паралізованому кримському альпіністові-екстремалу Юрію Лишаєву. Цей фільм журі «Панорами українського кіно 2008 – 2009» відзначило спеціальним дипломом, як і стрічки «Не страшно» Катерини Науменко, «Impression» Ігоря Бутирина та «Не один вдома» Олени Фетісової. Остання, до речі, цілком вплітається в головну тематичну канву 39-ї «Молодості», показуючи життя тяжкохворих дітей різних національностей, усиновлених щиросердною українською жінкою. А основний приз паралельного конкурсу здобув фільм «Мама померла в суботу на кухні» Максима Васяновича, який кінокритик Володимир Войтенко назвав «тотально і щасливо діалогічним на противагу монологічності (а тому обмеженості) переважної більшості сучасних творів не лишень початківців, а й досвідчених українських кіномайстрів». Сюжетно стрічка Васяновича розгортається довкола підготовки до ювілейного концерту батька-диригента, переплітаючись із думками режисера про власні екзистенційні пошуки.
Буттєві колізії – предмет дослідження ще одного українського фільму – «Відторгнення» Владіміра Лєрта. Ця повнометражна стрічка, що змагалася в основному конкурсі, стала найгучнішою вітчизняною прем’єрою. Охочих подивитися «фантасмагорію» (жанрове визначення режисера) з театральним актором та музикантом Сергієм Бабкіним і Богданом Ступкою у головних ролях набралося чимало. Відтак, через натовп і технічні проблеми, прем’єру довелося переносити. Після перегляду публіка поділилася на два опозиційні табори: одні фільм ганьбили, інші – хвалили. А це вже ознака того, що режисер кудись таки поцілив. «Відторгнення» – екранізація повісті «Г» російського фантаста Андрєя Саломатова, здійснена молодим кліпмейкером Владіміром Лєртом, якого називають «американським режисером російського походження». Композиційно фільм складається з трьох частин, зовсім різних за атмосферою та естетикою. Перша частина нагадує голлівудські апокаліптичні стрічки з порожнім містом і зеленим небом, де прокидається герой Сергія Бабкіна, друга змальовує буколічну картину його безмежного кохання, а третя повертає всіх на грішну землю й дає зрозуміти, що попередні картинки – лише стилізація, оскільки справжня реальність героя – це чорно-біле життя у психіатричній лікарні. «Відторгнення» може здатися надмірно претензійним фільмом, сповненим банальностей, однак загалом – це цілком пристойний продукт, який порівняно з повнометражками останніх років значно виграє як за «картинкою», так і за змістом.
[1616]
Normal
0
false
false
false
MicrosoftInternetExplorer4
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Звичайна таблиця”;
mso-style-parent:””;
font-size:10.0pt;”Times New Roman”;}
.jpg)
.jpg)
Найкращий короткометражний ігровий фільм – «Автономія волі», режисер Антуан Купер (Бельгія)
.jpg)
Найкращий студентський фільм – «Кася», режисер Елізабет Льядо (Бельгія) та «Сигнал», режисер Адріан Флюкіґер (Швейцарія)
.jpg)
.jpg)
.jpg)