Відвідини Ізраїлю американським президентом є намаганням відродження сподівань на відновлення переговорного процесу з мирного врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту. І попри те, що американський президент не привіз ні в Єрусалим, ні Рамаллу нового плану врегулювання затяжного близькосхідного конфлікту, він все ж є проривом у американсько-ізраїльських відносинах.
Та демонструє, наскільки важливими є стратегічні взаємини між Сполученими Штатами та Ізраїлем, адже свій перший офіційний візит після переобрання на другий президентський термін Барак Обама здійснив саме до Ізраїлю.
Візит президента США в Ізраїль, до речі, перший як глави держави, американська преса увагою не оминула. Так, політичні оглядачі з впливової американської газети The Washington Post переконані, що візит до Єрусалиму сприятиме відновленню довіри ізраїльського народу до американської влади, котра була втрачена за останні роки.
Саме тому, за їхніми словами, Обама обрав досить нетрадиційну для глави держави арену для звернення до ізраїльського народу – єрусалимський комплекс «Біньяней а-Ума», де його головною аудиторією стала ізраїльська молодь.
«Це частина політики з встановлення довіри, – цитує The Washington Post колишнього радника Нетаніягу Дорі Голда, – налагодження таких відносин із народом Ізраїлю вкрай важливе, особливо якщо президент Обама хоче й надалі дотримуватися тієї політичної лінії, яка наближає нас до важливих політичних рішень».
У свою чергу, заступник радника з національної безпеки США зі стратегічних зв'язків Бен Родс, в інтерв'ю цьому ж виданню звернув увагу на те, що адміністрація Білого дому не випадково обрала саме цей час для візиту до Єрусалиму. І в США, і в Ізраїлі нещодавно був сформований новий уряд, а це означає, що керівництву країн-союзників необхідно виробити єдину стратегію поведінки в певних питаннях і сферах зовнішньої політики.
«Цілком очевидно, що в найближчі місяці та роки доведеться схвалювати серйозні рішення з приводу Ірану, Сирії, ізраїльсько-палестинського мирного процесу, – зазначив Бен Родс, – тож, маючи можливість поговорити з ізраїльськими лідерами, американське керівництво може окреслити ті рішення, які зрештою будуть втілені в життя».
У свою чергу, оглядачі CNN зауважують, що візит Барака Обами до Ізраїлю необхідний прем'єр-міністру Біньяміну Нетаніягу не менше, ніж самому американському лідерові. Попри прохолодні відносини в минулому, обидва політики, за словами аналітиків, розуміють, що уникнути взаємного співробітництва їм не вдасться, тому його слід зробити ефективнішим, ніж раніше.
«Це найбільш розбалансовані відносини в історії американсько-ізраїльських взаємин. Немає ані впевненості, ані довіри. Немає можливості надати один одному кредит довіри. Однак, гадаю, обидва лідери зараз вирішили, з різних причин, що настав час перевірити твердження про те, що вони можуть працювати разом», – цитує CNN Аарона Девіда Міллера, віце-президента Міжнародного наукового центру імені Вудро Вільсона, фахівця з Близького Сходу.
Є всі підстави вважати візит президента Барака Обами до Ізраїлю історичним. Подібно до своїх великих попередників, таких як Лінкольн, Рузвельт і Трумен він входить на арену постійних конфліктів і воєн, намагаючись зрушити з місця застарілий регіональний конфлікт, який несе світу величезні негативні глобальні наслідки.
Читайте також: Путін і Свята Земля
Президент Обама намагався на Близькому Сході стимулювати відновлення мирного процесу, який на сьогодні явно є недосяжною метою. І за прикладом необхідного для досягнення цієї мети красномовства, він явно звернувся до Черчіля, мотивуючи те, що потрібно зробити, щоб нарешті подолати безодню глибинних негативів палестинсько-ізраїльського конфлікту.
Першим вагомим позитивом візиту американського президента в близькосхідний регіон стало те, що Ізраїль вибачився перед Туреччиною. Це призвело до нормалізації відносин між цими двома країнами, є кроком до нормалізації ситуації в регіоні і може сприяти налагодженню мирного процесу між Ізраїлем і палестинцями.
Водночас деякі експерти підозрюють, що Беньямін Нетаніягу міг погодитися на подібне вибачення лише в обмін на згоду американців щодо ізраїльського нападу на Іран. Але, мабуть, це неправильні висновки. Адже президент Обама у такому разі навряд чи говорив би про те, що конфлікт між ізраїльтянами і палестинцями має бути вирішеним так, аби не було несправедливості стосовно палестинців.
Так само, якби метою візиту президента США було дати лише зелене світло для нападу на Іран, то він би оминув увагою необхідність замороження будівництва поселень на палестинських територіях.
Хоча слід зважати на той факт, що коли президент Обама несе повну відповідальність за американську національну оборону, прем'єр-міністр Ізраїлю Нетаніягу несе повну відповідальність за захист своєї держави. А це може означати, що погляди США й Ізраїлю стосовно близькосхідного палестинського конфлікту не обов’язково мусять точно збігатися.
Причому досягнення консенсусу між ізраїльтянами і палестинцями дещо суперечить інтересам Ірану. Адже не для того режим іранських мулл так допомагає палестинським бойовикам, щоб мирну угоду між Ізраїлем і Палестинською автономією було взагалі підписано хоч колись.
Можна сказати, що після історичного візиту на Близький Схід Барак Обама може стати першим американським президентом (після Джиммі Картера), який має кращі шанси на віднаходження шляхів для досягнення стійкого миру в регіоні.
І, на відміну від своїх попередників, Джорджа Буша-молодшого і Білла Клінтона, які майже наприкінці свого президентського терміну вирішили впритул зайнятися близькосхідним питанням, у президента Обами є ще чимало часу для того, щоби спробувати віднайти дієву парадигму вирішення конфлікту на Близькому Сході.
Промова президента США у Єрусалимі свідчить, що він наполягатиме на важливих змінах у підходах до близькосхідного конфлікту. І покладатиме тягар, котрий необхідний для досягнення результату в мирному прогресі, як на палестинців, так і на ізраїльтян.
Тому не можна виключати, що найближчим часом Барак Обама виступить із ініціативою необхідності запуску політичного процесу Кемп-Девід-2. І позиціонуватиме себе як політичного «брокера», готового допомогти обом сторонам висловити власні ідеї щодо шляхів досягнення миру під час переговорів на нейтральній території.
Вочевидь, що Кемп-Девід-2 потребуватиме чимало зусиль з боку президента Обами. І насамперед тому, що араби взагалі не хочуть визнавати право Ізраїлю на існування.
У той час, коли євреї мають повне право на спадщину і цивілізацію іудаїзму. Бо іудейська цивілізація залишила багато фізичних слідів свого існування так само, як і римська, грецька, японська, індуїстська, мусульманська, християнська, перська, арабська чи буддійська.
І єврейська присутність на землях сучасного Ізраїлю та на територіях, які нині називаються Палестиною, не міф сіоністів, як це часто повторюють ісламські фундаменталісти, а дійсність, котра безліч разів була науково обґрунтованою археологами й істориками.
Проте Сполучені Штати мають дуже обережно підходити до питання остаточного визначення кордонів Ізраїльської держави. Адже палестинська проблема наразі полягає в тому, що палестинці готові домовлятися з ізраїльтянами, лише дотримуючись висунутих ними ж умов і вимог. А це від самого початку заводить увесь переговорний процес в позицію, за якої дійти остаточного консенсусу майже неможливо.
Президент Барак Обама, який є випускником юридичного факультету Гарвардського університету і колишнім викладачем юриспруденції на правничому факультеті Чиказького університету, добре знає правничі науки. А в цьому випадку він готовий допомогти ізраїльтянам і палестинцям реалізувати їхнє право на існування їхніх держав.
Немає сумніву, що президент США під час своєї поїздки був дуже ефективним в лобіюванні миру на Близькому Сході. Він спромігся так високо підняти планку очікувань, що врешті-решт і інші почали вірити у те, що ці очікування можливо нарешті наповнити конкретним змістом.
Варто зазначити, що переговори щодо вирішення одного з найскладніших конфліктів у світі, дуже відрізняються від стандартних розмов по телефону двох лідерів країн-антагоністів один із одним. І успіх на Близькому Сході вислизав раніше з рук тих американських президентів, які були до того відомі своєю завзятістю і здатністю посадити політичних противників за стіл переговорів.
Серйозність планів Барака Обами щодо мирного процесу на Близькому Сході підтверджує і те, що це питання буде одним із головних завдань нового державного секретаря Джона Керрі.
У цьому сенсі необхідно звернути увагу на той факт, що, відповідаючи на запитання щодо мирної угоди на спільній прес-конференції з королем Йорданії Абдаллою ІІ, президент Барак Обама наголосив: «Я не можу гарантувати, що це відбудеться. Але можу гарантувати, що ми докладатимемо зусилля. Можу гарантувати, що держсекретар Керрі планує проводити чимало часу в дискусіях із зацікавленими в цьому питанні сторонами».
Джон Керрі зараз готується до розроблення заходів, які б допомогли обом сторонам конфлікту відродити довіру і дозволили б відновити переговори з таких ключових питань, як кордони майбутньої держави Палестина. Ці кроки могли би включати звільнення палестинських ув’язнених, або ізраїльську згоду уповільнити будівництво поселень, якщо воно не буде навіть зупинене зовсім.
До Кемп-Девіду-2 сторони може підштовхнути і те, що держсекретар Джон Керрі нині якнайкраще підходить до реалізації вирішення близькосхідного питання. Адже він уже понад 20 років був занурений у проблеми Близького Сходу, працюючи у сенатському комітеті з міжнародних відносин.
Аарон Девід Міллер, віце-президент Міжнародного наукового центру імені Вудро Вільсона, визначив візит Барака Обами до Ізраїлю як «потрійний виграш». Адже, на його думку, президент США спромігся: покращити свої відносини з Нетаніягу, переформатувати свій імідж у США на проізраїльського президента і показати себе у вигідному світлі ізраїльській громадськості.
Отже, можна сказати, що близькосхідний мирний процес має реальний шанс отримати своє нове дихання.
