Об’єкт підвищеної небезпеки

Екс-голова СБУ Валентин Наливайченко своїми досягненнями на цій посаді вважає демілітаризацію СБУ та переорієнтацію її на захист інтересів простих громадян. Від визнання помилок, як і від коментарів щодо роботи наступника, Наливайченко, як кадровий дипломат і справжній службист, утримався. Що й не дивно, зараз його, схоже, найбільше вабить публічна політика.

У. Т.: Влада як у внутрішній, так і зовнішній політиці зробила розворот на 180 градусів. Чимало її рішень неодно­значні. Ви, як колишній голова СБУ, вбачаєте в діях нової влади загрози національній безпеці?

– Усе, що робить чинна влада, мусить бути узгоджене з інтересами людей. Поки я не бачу реальних дій нинішньої влади, які б поліпшували добробут людей. Вони обіцяли мінімальну зарплату 1500 гривень, а в бюджет заклали 900. Дефіцит державного бюджету майже 58 млрд грн. Це що, на користь країні?

Останні резонансні домовленості між українським та російським президентами не відповідають національним інте­ресам України. Бо вони не йдуть на користь ні мені, ні вам, ні жителям Севастополя. Бо на тій землі, де базується флот, можна збудувати великі рекреаційні комплекси, дати ділянки пенсіонерам, ветеранам, жертвам політичних репресій, їхнім дітям… Це унікальна рекреаційна інфраструктура. Там чотири бух­­ти, два аеродроми… Все це має працювати для людей, приносячи податки в державний бюджет…

Створено дуже небезпечний прецедент! Чому не було рівноцінної угоди? На тих самих умовах, на 32 роки віддати в оренду українським підприємствам газові родовища на території Росії. Тоді можна було б говорити, що ми захистили національні інтереси.

Є ще один аспект – питання безпеки. Після підписання харківських угод виступає депутат російської Думи пан Затулін і каже, що Чорноморський флот є об’єктом для можливих терористичних загроз, та ще й переконує, що йому відомо про безліч звернень із приводу таких загроз. Я хотів би попросити Затуліна перелічити ці терористичні організації, які загрожують моїй країні. І по-друге, я вимагаю, щоб він надав відому йому інформацію Службі безпеки України, адже там є Антитерористичний центр.

У. Т.: Схоже, такі чутки потрібні, аби виправдати перебування в Криму представників російських спецслужб, які знову повертаються до України…

– Наскільки я знаю, відповідний протокол підписаний на п’ять років. Будучи головою СБУ, я пояснив, що ми можемо впоратися з різними загрозами самі. Й ми денонсували протокол про перебування представників ФСБ в Україні, й ці люди залишили територію держави до кінця 2009 року. Я категорично проти, щоб іноземні спецслужби працювали в моїй державі. Українським законом заборонена оперативно-розшукова діяльність будь-яких іноземних спецслужб на території України. Крім того, СБУ достатньо кваліфікована, аби впоратися з різними загрозами та організувати розвідку. Висока кваліфікація кадрів СБУ підтверджується часом та фактами: з грудня 2009 року до травня 2010 не було жодного проколу, жодної втрати території, жодного шпигуна на російській базі.

У. Т.: Опозиція вбачає загрозу територіальної цілісності і в угодах про демаркацію кордонів з Росією. Ви теж так вважаєте?

– Я переконаний, що демаркація кордонів дуже вигідна й українській, і російській сторонам. Що таке демаркація? Це коли кордони будуть не лише на мапах проведені, а й на реальній землі поставлять стовпчики. Тобто має бути чітке розмежування економічних, господарчих та земельних ресурсів однієї держави від іншої. Крім того, тепер Україна може активізувати переговори щодо безвізового режиму з ЄС. Я в 2004 році очолював делегацію до Євросоюзу, де ми обговорювали спрощення візового режиму з країнами Європи. Й добре пам’ятаю, що нашим слабким місцем була саме невизначеність із цього питання. «Демаркуйте кордони з Росією», – говорили нам європейські партнери. Сьогодні ми це робимо, отже, можна поновити перемовини про скасування віз із ЄС.

У. Т.: А як щодо можливості втрати коси Тузла?

– Я казав про суходіл, щодо морського кордону, як мені відомо, угоди про розділення ще немає. Тут вигадувати нічого не треба: достатньо скористатися тим розподілом водних кордонів, які існували на радянських мапах. Розподіл кордону – це питання економічних інтересів. Це ж не просто пунктир. Ідеться, наприклад, про вилов риби, яка заходить на нерест саме на нашу територію. То в мене питання: чи люди, які уповноважені готувати документи, узгоджують це з нашими риболовецькими компаніями, з моряками, які продають рибу до тієї ж Росії та Євросоюзу? У відносинах із Росією, зрештою як і з будь-якою іншою країною, нам потрібно керуватися не лише дружбою, а й прагматичними інтересами. США та Канада, Норвегія й Швеція дружать між собою, проте коли йдеться про розподіл морських кордонів, вони чітко пильнують свої інтереси та охороняють шельф. Тому й нам треба боротися до кінця. Бо шельф Азовського моря дуже цікавий. Можливо, не менш цікавий, ніж шельф Чорного.

У. Т.: Там теж є проблеми. Свої територіальні претензії активізувала Румунія…

– Так, і Румунія має претензії, і Росія не надала жодних гарантій щодо статусу Криму. Зміна режиму або кордону – дуже серйозна річ. Це ж не просто мова змінюється й назва, а відбувається переоформлення всіх прав власності, перегляд усіх господарських відносин. Це дуже небезпечне явище.

У. Т.: Є думка, що якби СБУ за часів Ющенка займалася справами безпеки, а не «гуманітарними» проектами, то Україна не мала б зараз стільки проблем, зокрема і з територіальною цілісністю країни.

– Хочу нагадати, що саме за часів президента Ющенка були порушені кримінальні справи та притягнуті до відповідальності особи, причетні до сепаратистських організацій. Доведено до суду й справу організації «Севастополь – Крим – Росія», й підкарпатських русинів, а «Донецька республіка» була навіть у примусовому порядку розпущена. Треба розуміти, що це не локальне питання. Якщо будь-яка сусідня країна має територіальні претензії, це означає, що слід чекати на своїй території іноземні спецслужби. А спецслужба приходить з власними законами, інспіруванням, фінансуванням і провокуванням сепаратистських настроїв. Тому СБУ має виявляти й викорінювати ці випадки якнайшвидше.

У. Т.: Кажуть, в Одесі та Криму сепаратистські настрої фінансують росіяни…

– У згаданих справах до відповідальності було притягнуто громадян України. Виявлення іноземного втручання – це складна й фахова робота. Дуже непросто виявити таку організацію, перекрити канали фінансування. Але цілком під силу Службі безпеки.

У. Т.: У російській пресі з’явилася інформація, що одним із пунктів російсько-українських домовленостей може стати відкриття кордону між Україною та Придні­стров’ям і припинення мандата для спостерігачів із ЄС. Що це означає з погляду безпеки?

– Це означає викривлення інформації. Не треба дурити наших людей. У нас є дві країни – Україна та Молдова, й саме між ними є кордон. Для чого ми залучали в Придні­стров’я місію допомоги з Європи? Аби допомагали контролювати територію, боротися з контрабандою, незаконним обігом зброї та наркотиків і перетином кордону злочинцями. Є ще один важливий момент: формат міжнародних посередників, які брали участь у врегулюванні придністровського конфлікту. Це серйозні державні гарантії з боку Росії, Сполучених Штатів, України, Молдови і власне представників Придністров’я. Так кого з цих п’яти партнерів треба вилучити? Росію? Про це ніхто навіть не заїкається. Нас? Так, вибачте, це наш кордон.

Це нефаховий та безвідповідальний підхід. Держав, які грають за правилами міжнародних конвенцій, поважають і рахуються з їхньою думкою. А ті, хто порушує правила, випадають із цілої системи міжнародних відносин.

У. Т.: Що ви, людина, яка доклала зусиль, аби світ визнав Голодомор в Україні, а відповідальні за його організацію були засуджені бодай посмертно, відчуваєте, коли президент Янукович фактично заперечує той факт, що Голод 1932–1933 років був геноцидом українського народу?

– Я пишаюся, що ми довели цю справу до суду, й український суд визнав, що Голодомор 1932–1933 років був геноцидом нашого народу. Крім того, названо поіменно та засуджено організаторів цього злочину. Тепер треба йти далі – вирішити, як відшкодувати збитки жертвам Голодомору. Або їхнім нащадкам. Маю на увазі транснаціональні корпорації, які співпрацювали з більшовицьким режимом і в 1930-х роках скористалися цим голодом у власних інтересах: знаючи, що в нас люди гинуть від голоду, купували зерно в Радянського Союзу.

На жаль, у мене немає повноважень, аби на владному рівні продовжувати цю справу. Але я допомагатиму неурядовим організаціям, зокрема Асоціації дослідників Голодоморів, опікуватися цим питанням. Що стосується заяв Януковича, то правда полягає в тому, що Голод 1932–1933 років був і на території Росії, де компактно проживали українці. Це теж, до речі, треба розслідувати. Треба й надалі відкривати архіви, докопуватися до правди.

У. Т.: Ви згодні, що голова Служби безпеки має бути нейтральною позапартійною людиною й аж ніяк не власником одного з найрейтинговіших телеканалів?..

– У законі прописана позапартійність для голови СБУ. Мені неетично коментувати діяльність нинішнього керівника Служби.

У. Т.: Останнім часом ви досить часто з’являєтеся на публіці. Ви йдете в політику?

– Нещодавно ми заявили про початок діяльності громадської ініціативи «Оновлення країни». Ми запропонуємо конкретні механізми подолання корупції, безробіття, поліпшення якості медицини та освіти. Ще один напрямок – забезпечити державний суверенітет. Співпрацюватимемо з тими організаціями, які діють заради об’єднання країни. Аби впровадити в життя всі ці ініціативи, ми підготували пакет законопроектів.

У. Т.:  А що заважало все це робити, коли ви й ваші однодумці були при владі? Сьогодні з думкою опозиції не рахуються, то ж ви можете напрацювати цілий стос законів, які ніхто не ухвалюватиме…

– Насамперед ми не опозиція. Наша громадська ініціатива – поза партіями… Справді, нам нічого не заважало. Але спочатку треба було зрозуміти, з чого починати. А вже потім ініціювати проекти, які об’єднають країну.

У. Т.: Ви говорите «ми заявили», «ми запропонували». Хто це «ми», може, хтось із відомих політиків і бізнесменів?

– Політиків не беремо. Не хочемо ані колгоспу політиканів, ані чергових бізнес-проектів. Із нами – лише фахівці у конкретних галузях. Наприклад, Українське юридичне товариство, Громадянський актив Дніпропетровська тощо. Створимо програму, узгодимо її з усіма нашими партнерами й уже потім ухвалюватимемо рішення про оформлення цієї громадської ініціативи в політичну партію.

[1879]