«Ви думаєте, що це була справа? Ви чули, що вони взагалі тут говорили?» – відповідає запитанням на запитання щойно звільнений з-під варти Міхеїл Саакашвілі. Журналістка спробувала випитати у екс-президента Грузії про подальші кроки його захисту в справі.
«Це не справа, це ганьба якась. Це справа про «Ну, постривай!». «Вовк» і «Заєць» доповіли СБУ, що хтось хоче повалити державний устрій України. І це Саакашвілі. І що? І за це ФСБ дає гроші. Саакашвілі – агент ФСБ. При цьому ФСБ хоче вбити Саакашвілі. Подумайте про це! Тобто вони завербували мене, такого дуже важливого агента, і відразу хочуть вбити! Вони що, мазохісти там в ФСБ? Щойно вони (прокурори – Ред.) доводили це з дуже серйозним виглядом», – не зупиняється Саакашвілі.
Політику Саакашвілі часто дорікають у популізмі. Мовляв, той значно перебільшує усі помилки своїх опонентів, натомість, відводить увагу від власних прорахунків. Однак цього разу в заяві важко знайти суттєві перебільшення або відверту брехню. Були і «Вовк», і «Заєць», і заяви прокурорів про можливу підготовку замаху на Саакашвілі з боку агентури ФСБ.
Рішення судді Лариси Цокол про звільнення Саакашвілі дещо вибило з колії прихильників простих пояснень подій в українській політиці. Однак не слід вважати це рішення абсурдним. Власне, його можна назвати найбільш логічним кроком у всьому ланцюгу подій навколо Саакашвілі протягом останнього тижня, починаючи зі спроби затримання на даху будинку в центрі Києва.
Чиатйте також: Світ про Саакашвілі: Незрозуміла слабкість влади, гра на користь РФ та ознаки авторитаризму
Судове засідання у справі тривало близько дев’яти годин. Самого підозрюваного доставили до Печерського райсуду заздалегідь рано вранці. Вочевидь, це зробили також із метою уникнути нових можливих негараздів, пов’язаних із діями прихильників екс-президента Грузії. Останні також не забарилися. Від дев’ятої ранку на вулиці Хрещатик почали збиратися люди. Правоохоронці, яких цього дня майже стільки ж, скільки й самих мітингувальників, заблокували проходи з вулиці до внутрішнього дворику, де й розташована будівля суду. Для того, щоб пройти крізь кордон силовиків довелося надати посвідчення журналіста.
Саакашвілі проводять до зали засідань близько 12:00, коли має розпочатися процес. Він посміхається та тримається впевненно, незважаючи на, з власних слів, чотириденне голодування. Під час процесу Саакашвілі часто жуватиме гумку, що викличе запитання у деяких журналістів.
«А чи можна жувати гумку, коли голодуєш? Це не шкідливо для здоров’я?» – питає одна із журналісток під час перерви.
«Я вживаю гумку, щоб не було неприємного присмаку в роті через голодування», – відповідає Саакашвілі.
Суд починається з виконання Саакашвілі гімну України, а потім грузинської пісні «спеціально для дружини».
Хоча Саакашвілі у суді часто апелював у своїх промовах до молоді, його прихильники під судом являли собою різноманітну публіку переважно середнього та старшого віку. Якщо зранку учасники стояли під жовто-блакитними та червоно-чорними прапорами, то в другій половині дня можна розгледіти стяги маловідомих громадських об’єднань. Наприклад, організації «Банківський бунт», яка судячи зі сторінки у мережі Facebook, вимагає «негайно заборонити лихварство,всяких антихристів, ростовщиків та скнар».
«Я проста пенсіонерка. Я виходила за Юлю, виходила за Юру. І тепер мене звинувачують у проплаченості! Я ніким не проплачена», – чутно з динаміків на мітингу прихильників Саакашвілі під час однієї з перерв у судовому засіданні.
Паралелей, які можна провести між судом над Саакашвілі та гучними процесами щодо «Юлі» та «Юри» цього дня чимало.
«Міші волю! Міші волю!» – чутно до болю знайоме гасло від ведучого мітингу. Ностальгії сприяє навіть місце проведення процесу – «Юру» та «Юлю» судили у тій самій будівлі Печерського райсуду Києва.
Читайте також: «За співпрацю з Курченком». Як СБУ намагалася затримати Саакашвілі
Між тим, група підтримки Саакашвілі присутня не тільки на вулиці, але й у судовій залі. Тут вона представлена переважно народними депутатами, політиками та громадськими діячами.
Серед них нардепи Олександр Опанасенко та Павло Костенко із «Самопомочі», позафракційні Юрій Дерев’янко, Віталій Купрій та Дмитро Добродомов, формальні члени БПП Наталія Новак, Мустафа Найєм та Сергій Лещенко. Найчисельнішу групу підтримки приводить «Батьківщина» – це Іван Крулько, Ігор Луценко, Альона Шкрум та лідер партії Юлія Тимошенко. Саме «Батьківщина» отримає цього дня найбільше компліментів від самого Саакашвілі. Він дякуватиме усім, хто його підтримав, однак Шкрум назве «суперзіркою», а Тимошенко взагалі згадуватиме неодноразово, порівнюючи себе та її часів переслідувань.
«Ті, хто вийшли пам’ятають, що коли Юлю забирали, треба було реагувати активно. Ці ситуації дуже схожі. Просто Юля три роки сиділа, а я три дні. Юля – ветеран», – каже Саакашвілі. Останню фразу можна сприйняти неоднозначно, але Саакашвілі швидко виправляється жартом: «Вона виглядає дуже гарно, тож мабуть це пішло на користь».
Також підтримати екс-голову Одеської ОДА з’являються Степан Хмара та Анатолій Гриценко. 10 народних депутатів, а також Гриценко і депутат Київради Дідовець пишуть заяви про взяття Саакашвілі на поруки, які суд долучає до справи. Виключення – Найєм і Лещенко. На запитання, чи пропонували йому написати подібну заяву, Найєм відповів заперечно.
Перед початком процесу здається, що ідея з поруками депутатів стане головною надією Саакашвілі на те, щоб уникнути домашнього арешту, якого вимагає прокуратура. Однак офіційна лінія захисту – не задовольняти клопотання прокуратури у повному обсязі та звільнити Саакашвілі без будь-яких умов. На цьому наголошують у своїх виступах перед судом і самі нардепи.
Сторону обвинувачення представляють прокурори Олександр Говорущак та Адріан Лупу. Головну роль у процесі відіграє Говорущак – він представник військової прокуратури сил АТО. Залученість саме військової прокуратури до справи Саакашвілі є одним з чи не найсильніших аргументів прихильників ідеї про те, що переслідуванням колишнього грузинського лідера керують саме з АП.
Для того, щоб пояснити це, слід нагадати про іншу справу, яку генеральний прокурор Юрій Луценко нині вважає чи не найбільшим своїм успіхом. Йдеться про спецконфіскацію «близько $1,5 млрд» так званих грошей Януковича на рахунках низки фірм. Рішення про спецконфіскацію ухвалив Краматорський райсуд 28 березня 2017 року (Детальніше про це у матеріалі «Таємниці офшорів Януковича»). Гроші низки компаній конфіскували на підставі свідчень фіктивного директора однієї з них Аркадія Кашкіна. Правозахисники та юристи тоді одразу звернули увагу, що рішення дивне та існують великі ризики, що Україна згодом втратить конфісковані гроші через рішення Євросуду. Однак рішення Краматорського райсуду засекретили, відповідно адвокати компаній, чиї гроші конфіскували, не можуть навіть оскаржити його в апеляції. Екс-прокурор сил АТО Костянтин Кулик, який, за словами Луценка, опікувався цією справою, отримав від президента орден «За заслуги» ІІІ ступеня.
Чиатйте також: Фактор дестабілізації
Як виявилося, ця історія має прямий зв'язок зі справою Саакашвілі. Провадження, у рамках якого підозрюють Саакашвілі 5 грудня (у день першої спроби арешту екс-голови Одеської ОДА) виділили з іншого, відкритого 17 травня. Це друге провадження засекречене, однак відомо, що стосується воно спроб незаконно отримати текст засекреченого рішення Краматорського райсуду від 28 березня про спец конфіскацію грошей Януковича. Власне, цей факт став чи не головною лінією захисту Саакашвілі. Як саме можливе фінансування протестів у жовтні було пов’язане з намаганнями отримати секретне рішення суду, прокурори так і не змогли пояснити достеменно. За словами Говорущака, йдеться про одну й ту саму злочинну організацію і провадження щодо Сааакашвілі (стосовно сприяння цій організації) просто виділили в окремий епізод. Однак запитань все ще залишається більше. Зокрема, про те, що в Україні, окрім засекречених рішень суду, до яких нікому не дають доступу, існують ще й секретні кримінальні провадження, з яких у будь-який момент можна виділити окремі епізоди. Чи пов’язано це з загальним провадженням хоч якось – встановити неможливо, адже воно секретне. І подібну схему вже вдруге використовують саме у військовій прокуратурі.
Не надто відрізнялися від рішення про спецконфіскацію і доводи прокурорів на користь провини Саакашвілі. Як і у справі про спецконфіскацію, яка заснована виключно на всвідченнях Кашкіна, справа Саакашвілі заснована на показах двох агентів – згаданих на початку «Зайця» та «Вовка». Є прямі докази отримання коштів помічником Саакашвілі Донгадзе, однак не самим політиком. Прокурори зазначили лише, що «гроші розподіляли за вказівкою Саакашвілі».
Насамкінець, прокурори долучили до справи документи від СБУ щодо можливої підготовки протестів 17 жовтня для дестабілізації ситуації в Україні і зміни державного ладу. Однак відповідних звинувачень Саакашвілі принаймні досі не висунули. Другий документ – інформація від Управління СБУ у Києві та області про можливу загрозу життю Саакашвілі. Мовляв, ФСБ може готувати вбивство політика для дестабілізації ситуації в Україні. Цим, серед іншого, прокурори мотивували необхідність посадити Саакашвілі під домашній арешт. Та викликали жарти з боку останнього.
Власне, сама історія з домашнім арештом Саакашвілі не містить багато логічних відповідей. Якщо він особливо небезпечний злочинець, який готує переворот на гроші Курченка (що слідує з логіки прокурорів), то чому для нього вимагають лише домашнього арешту? З огляду на всі ці факти та загальне враження від позиції сторін у суді, від судді Цокол було важко очікувати іншого рішення, окрім як повного звільнення Саакашвілі. Це з точки зору судового процесу, з політичної перспективи у такий розвиток вірилося мало і коли рішення все ж оголосили, судячи з емоційної реакції, воно стало несподіванкою для всіх.