Новий вибух ядерної дружби

ut.net.ua
15 Червня 2010, 13:53
Коли гендиректор російської державної компанії "Росатом" Сергій Кірієнко приїхав до Києва підписувати угоду про організацію російською стороною кредиту на добудову двох ядерних енергоблоків на Хмельницькій атомній електростанції, він, вочевидь, мусив мирити в собі два протилежних бажання.

З одного боку, він прагнув показати українським журналістам, що формально дотримується всіх вимог нашого законодавства. А з іншого, йому кортіло похвалитися власною могутністю: мовляв, що нам ваші закони, у нас усе "схоплено".

Справді, протягом останніх двох тижнів Росія отримала три контракти, які руйнують плани України на створення власного вертикально-інтегрованого холдингу з виробництва ядерного палива та отримання з нього електроенергії. Тепер багато років Україна завантажуватиме існуючі енергоблоки тільки російським паливом, Росія контролюватиме будівництво двох нових реакторів, а також самостійно розпоряджатиметься ядерним паливом, виготовленим на майбутньому українському заводі. Тексти всіх цих угод засекречені, і головне – в усіх цих випадках тендер або взагалі не проводився, або планується його символічне проведення: суто для того, щоб легітимізувати вже укладені угоди.

Монополія "ТВЕЛу" зміцніла

Почнемо з найменш неприємного. Перший зі згаданих контрактів стосується постачання російських паливних зборок на українські АЕС з 2011 року. Його підписали 1 червня НАЕК "Енергоатом" та виробник палива компанія "ТВЕЛ". Влада вже прозвітувала про "шалені" знижки обсягом 1 мільярд доларів, які, мовляв, протягом терміну дії контракту Україна отримає за те, щоб на 25 років витіснити з українського ринку конкурента "ТВЕЛу" – американську компанію Westinghouse.

У цьому випадку тендер справді не був конче потрібним, оскільки протягом найближчих п’яти років ніхто, крім росіян, не зможе виробляти необхідну для України кількість паливних зборок. Westinghouse, яка з 2011 року, відповідно до контракту, почне забезпечувати паливом 3 українські реактори, найближчим часом не зможе виготовляти більшу кількість пального. Однак за 5 років американці обіцяли збудувати потужності для того, щоб забезпечувати паливом іще 6 наших блоків.

"Я хочу вірити своїм джерелам, що контракт з росіянами підписано щодо постачання палива лише на 12 енергоблоків, а решта 3 українські блоки з 2011 року будуть забезпечуватися Westinghouse. Але через 5 років варто було би провести новий тендер, і порівняти пропозиції двох постачальників. А якщо контракт з ТВЕЛом справді підписано на 25 років, то такий шанс втрачається. Що ж до знижки, яку нам буцімто дають в обмін на монополію, то Україна і так має право на знижку, оскільки вона є найбільшим оптовим покупцем російського ядерного палива", – зазначає екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський.

Таким чином, Росія майже відновила втрачені монопольні позиції на найбільшому в світі ринку ядерного палива радянського зразка – Україні. Американці тепер навряд чи будуватимуть нові потужності з виробництва такого палива, знаючи, що Україна все одно від їх продукції відмовиться. Так і залишиться його в нас не більше, ніж на 3 реактори.

Завод ще не збудований, але вже російський

Набагато більше питань викликає друга, непублічна угода, підписана енергетичними відомствами України та Росії в перших числах червня, яка стосується спільного будівництва на території України заводу з виробництва ядерного палива.

"Будівництво цього заводу почнеться 2011 року, завершиться 2013, і 2014 ми вже зможемо забезпечити власним паливом свої атомні станції", – стверджують джерела, близькі до Кабінету міністрів.

У цьому випадку без тендеру не обійтися, оскільки свої пропозиції про постачання технологій для цього заводу Україні неодноразово надавала, окрім "Росатому", американська Westinghouse. Справді, тендер заплановано на серпень-вересень нинішнього року, однак рамкові домовленості, підписані з російською компанією, роблять її перемогу майже гарантованою.

С.Кірієнко, перебуваючи в Києві, відверто сказав, що впевнений у цій перемозі, і натякнув, що домовився з українською стороною про "дзеркальний обмін активами".

Джерела, близькі до уряду, підтверджують: підписаний з росіянами договір передбачає, що Україна у будь-якому разі залишить за собою контрольний пакет майбутнього підприємства, а розмір російської частки залежатиме від того, яку частку Росія надасть Україні у майбутньому Міжнародному центрі зі збагачення урану на Ангарі, послугами якого користуватиметься, зокрема, і майбутній український завод.

Саме ця домовленість і стане вирішальною під час визначення переможця тендеру: навіть якщо Westinghouse запропонує технології, реально дешевші за російські, пропозицію "Росатому" буде визнано привабливішою через те, що до його внеску увійде частина корпоративних прав на Ангарський комбінат. Однак Богдан Соколовський вважає таку практику незаконною. "Росіяни не мають права змінювати частку якоїсь сторони у своєму заводі, залежно від корпоративних стосунків з цією стороною. Міжнародне ядерне законодавство передбачає, що збагачення урану має бути доступне для всіх", – стверджує експерт. Іншими словами, відповідно до міжнародних домовленостей, ми у будь-якому разі мали би там отримати певну частку, яка б нам гарантувала право на збагачення українського урану.

Знижки – за власний рахунок

У світлі згаданого контракту виглядає непевно також і ситуація зі знижкою, яку Україна отримає протягом терміну дії контракту на поставку палива. Адже представники уряду запевняють, що з Росії паливо надходитиме лише до 2014 року, а потім буде повністю замінене на продукцію українського заводу. "Нам уже тоді не потрібні будуть ані українці, ані росіяни", – зазначає один з працівників урядового апарату.

Проте, по-перше, повне забезпечення потреб України в паливі за такий короткий час нереальне. Таких потужностей із видобутку та переробки урану можна буде досягти тільки за 20 років. А по-друге, самі собі ми могли б продавати паливо ще дешевше. Але… не матимемо на це права.

"Позиція Росії полягає в тому, що вони не передають нам своєї ліцензії на виробництво ядерного палива. І їхнім внеском у майбутнє СП стануть якраз технології", – пояснює Богдан Соколовський.

Це означає, що продавати наше ядерне паливо матиме право лише російська сторона. А отже, не виключено, що знижки для нас почнуться саме з 2014 року. А до того часу російське ядерне паливо постачатиметься за досить високими цінами.

Більше того, російська державна компанія отримає виняткове право на продаж продукції, отриманої з запасів урану, що є одними з найбільших у світі: під цю "дудку" уряд уже вирішив передати Новокостянтинівське родовище на баланс Східного гірничо-збагачувального комбінату, який буде включено до спільного з росіянами підприємства. Таким чином, росіяни усувають іще одного конкурента на світовому ринку ядерного палива.

Одночасно з тим росіяни готують і нові ринки збуту для цієї продукції. Останнім часом дали результати їхні багаторічні переговори з Туреччиною та Болгарією щодо побудови ядерних блоків російського зразка на їхній території. А 9 червня міністр палива та енергетики України Юрій Бойко та С.Кірієнко підписали угоду про організацію російською стороною кредиту на добудову двох ядерних енергоблоків на Хмельницькій атомній електростанції.

Російська сторона зобов’язалася забезпечити фінансування будівництва енергоблоків, залучивши як бюджетні кошти, так і кошти російських держбанків. А віддавати Україна все це буде за рахунок прибутку від продажу електроенергії, виробленої цими блоками, стверджує Бойко.

Соколовський зазначає, що не знайомий з остаточною редакцією міжурядової угоди про співробітництво в будівництві енергоблоків № 3 та № 4 на ХАЕС, але минулого тижня розглядався досить невигідний для України варіант. "Зокрема, там передбачалося, що все обладнання для атомних станцій повинне бути закуплене у російських постачальників. Інакше до нас буде застосована кредитна ставка, набагато вища, ніж передбачена основним сценарієм", – зауважив Соколовський.

Щоправда, більша частина устаткування і так мала би закуповуватися у "Росатома", оскільки будівництво реакторів буде вестися на майданчику, закладеному за радянських часів і розрахованому саме на радянські технології, спадкоємцем яких виступає нині "Росатом". Однак для частини техніки справді доцільно було б провести тендери і закупити дешевші зразки.

Якби проводився тендер на організацію такого кредиту, то цілком імовірно, що в ньому взяла би участь тільки російська сторона. Міжнародні фінансові установи протягом останніх років не давали коштів на спорудження ядерних блоків саме через незручність інвестицій у нього. А росіяни, звісно, зацікавлені в такому кредитуванні, враховуючи, що всі кошти їм одразу повернуться у вигляді оплати за обладнання. Однак умови проведення тендеру можна було б виписати таким чином, щоб росіяни не могли включити до своєї заявки вищезгадану казуїстику з кредитною ставкою. Очевидно, уряд просто не був зацікавлений в укладенні сприятливого для України контракту.

За словами С.Кірієнка, угода не передбачає варіанту, коли Росія отримуватиме в якості оплати за кредитом частину виробленої на енергоблоках електроенергії. "Нам ця енергія не потрібна, у нас і так багато своїх потужностей простоює", – похвалився чиновник. Хоч насправді це не зовсім так: протягом останніх місяців електростанції Росії працюють на максимумі своїх можливостей. Після аварії на Братській ГЕС теплові станції, такі ж занедбані, як і в Україні, ледве встигають виробляти достатню кількість струму. А якщо сировинні виробництва невдовзі оговтаються від кризи і знову почнуть з’їдати багато струму, Москві доведеться імпортувати електроенергію.

Більше того, струму аж ніяк не вистачить, щоб забезпечити таку бажану для Росії гегемонію на ринках електроенергії Прибалтики та Центральної Європи. Російське лобі жваво протистояло спробам України експортувати свій струм територією Білорусі до Литви, що відчула дефіцит енергії після закриття Ігналінської АЕС. І експерти погоджуються, що Москва радше закуповуватиме дорогий струм для внутрішніх потреб, але свій відправлятиме за кордон, щоб тримати частину ринку.

Отже, якщо російський чиновник сказав неправду один раз, то цілком імовірно, що і розподіл продукції енергоблоків у якійсь неявній формі в угоді існує. Наприклад, це може бути прописано під виглядом "давальницьких схем" ядерного палива, відповідно до яких струм, вироблений з давальницької сировини, залишається у власності її постачальника.

І в результаті Україна, окрім суто політичного програшу для своєї ядерної промисловості, допомогла також російським державним компаніям "відгребти" суттєві частки на двох ринках – світовому ринку ядерного палива та регіональному – електричної енергії.