Для багатьох третє тисячоліття почалося саме 11 вересня 2001 року. Новий час, коли на перше місце в ризиках для нашої цивілізації вийшов новий тероризм. Новий, бо той тероризм, із яким ми тоді зіткнулися, виходив за межі звичних уявлень про терор. Передусім тому, що це була атака одинаків-смертників на знакові об’єкти західної цивілізації з використанням її найсучаснішої техніки. І в цьому сенсі 11 вересня увійшло в історію як похмура сторінка, що передвіщає, можливо, ще гірші варіанти в майбутньому, якщо терористи отримають доступ до зброї масового знищення.
Чимало питань до спецслужб США, які не змогли запобігти цьому найбільшому в історії людства теракту. Думаю, що справа передусім у самій Америці, в менталітеті її громадян. Ця країна ніколи не була поліцейською державою. Вона уявляла себе материком, оточеним океанами, а тому почувалася в безпеці й практично ніколи не звертала уваги на захист своїх громадян від зовнішнього удару. Єдиною атакою на Штати був напад на базу Перл-Харбор, але це все-таки Гавайські острови.
Американцям не властива психологія пильності й підозрілості, яка панувала в СРСР, насаджується нині в Росії і процвітає подекуди в Західній Європі. Наприклад, у Німеччині, Швейцарії, Австрії, якщо люди помітять щось недобре, вони негайно зв’язуються з поліцією. У Штатах цього немає.
Крім того, американські спецслужби здебільшого спираються не на агентурну розвідку, а на технічні засоби: електронні перехоплення, усі види прослуховування, космічну розвідку тощо. У цьому вони досягли успіху, але про людський чинник забули. А як дізнатися плани противника, якщо у вас немає людей, наближених до керівництва конкретних відомств та організацій? Не раз обговорював цю тему з відставниками ЦРУ, і вони казали мені, що неможливо знайти мусульман, які погодилися б працювати на американську розвідку. А я впевнений, що у світі є ті з них, які поділяють західні цінності й готові йти на ризик.
Ще один момент: в американській психології є фактор нетерпіння – вони кидають те, що не дає негайного результату. А розвідка – це тривала, наполеглива, кропітка робота, яка дає змогу зсередини боротися з тим, що живить тероризм та екстремізм.
Нині Америка, звісно, не та, що була 10 років тому. Думаю, боротьба з тероризмом іде в правильному напрямку. Вдалося обезголовити «Аль-Каїду», покінчивши з бен Ладеном, непогано просуваються справи в Афганістані. Там ще є осередки опору, але основні сили «Аль-Каїди» розгромлено спільними зусиллями військ НАТО й афганців.
Читайте також: Як перекроїли світ після 11.09.01
Але все це аж ніяк не означає, що загроза тероризму зникла або хоча б зменшилася. Ми не знаємо, чим закінчиться кривава бійня, яка точиться в Лівії, усі ці події на Близькому Сході та в Північній Африці. Добре, що народи скинули Хосні Мубарака, Муаммара Каддафі, що, найімовірніше, недовго залишилося президентові Сирії Башару Асаду. Але що далі? Хто прийде до влади в цьому величезному і такому стратегічно важливому для Заходу регіоні? Питання залишається відкритим.
У зв’язку з десятими роковинами 11 вересня Сполучені Штати вжили безпрецедентних заходів безпеки як всередині країни, так і щодо американських об’єктів за кордоном. Усі військові структури, державні інститути перебувають під посиленою охороною. Про це не раз заявляли і Барак Обама, і керівники оборонного відомства, і Держдепартамент США. Та й американське суспільство за 10 років зуміло мобілізуватися на можливі сплески тероризму, розуміючи, що вони можуть бути дедалі жорстокішими. «Акти помсти», приурочені до дат, характерні для всіх терористичних організацій і покладаються вони насамперед на смертників-одинаків.
Усе може трапитися, попри величезні кошти, вкладені в розвиток діяльності спецслужб, попри те, що підвищилася якість їхньої роботи. Адже йдеться про противника, який ладен на будь-які самопожертви, що не вписуються в наше уявлення про цінність людського життя. Коли маєш справу з людьми іншої ментальності, найточніші припущення та оцінки можуть зовсім не відповідати реаліям.