Вже 12 лютого чиновник був у суді в Києві, де йому почали обирати запобіжний захід. Зважаючи на тяжкість обвинувачення та нібито низку ризиків, прокуратура просила арешт без застави. Врешті через шість місяців після нападу й три місяці після смерті Катерини до лави підсудних наблизилися підозрювані не лише у виконанні чи організації, а й у замовленні злочину.
Щоправда, навряд чи це сталося б без участі активістів, які впродовж півроку нагадували і поліції, і Службі безпеки про нерозкритий злочин. Варто лише згадати, як починалося розслідування: затягувалося опитування свідків нападу, обливання концентрованою сірчаною кислотою від початку кваліфікували як «хуліганські дії», на лаву підсудних намагалися посадити абсолютно не причетну до цього людину, яка в момент нападу на Гандзюк відпочивала на морі. Врешті під тиском друзів Катерини та активістів поліція таки затримала п’ятьох потенційних нападників — членів Української добровольчої армії. Головним у групі нібито був Сергій Торбін. Здавалося б, слідство зрушило з місця. Проте, як розповідали адвокати Гандзюк, слідчі тривалий час не бачили ознак замовності злочину. Хоча про це від самого початку казали друзі вбитої. Адже в неї були конфлікти і з місцевими силовиками, і з чиновниками, яких вона не без підстав звинувачувала в корупції.
Читайте також: Євгенія Закревська: Справу Гандзюк від початку мали б передати в СБУ
Наступного дня після смерті Гандзюк активісти заявили, що до її вбивства може бути причетний Ігор Павловський, помічник народного депутата Миколи Паламарчука. За попередньою версією, саме він передавав гроші виконавцям злочину. Щоправда, сам Павловський свою провину заперечував. Обстоював непричетність свого підлеглого й Паламарчук. Утім, із посади звільнив. У листопаді Павловського затримала Служба безпеки, а суд відправив його до СІЗО. І після цього в справі про вбивство активістки з Херсона знову настало затишшя. Чергового пришвидшення розвиток подій набув наприкінці січня цього року. На засіданні тимчасової слідчої комісії (яку депутати створили в листопаді) виступив батько Катерини Віктор Гандзюк і назвав прізвища людей, які, на його думку, можуть бути причетними до замовлення вбивства його дочки: двох партійців із Блоку Петра Порошенка та одного з «Батьківщини». Також він заявив, що ці прізвища були відомі і Генпрокуратурі, і СБУ, і МВС.
«Я знаю тільки одне: коли підозрюваний в організації вбивства кримінальний авторитет (Москал, оголошений у розшук, перебуває за межами України. — Ред.), який нещодавно вийшов із тюрми, співпрацює з головою Херсонської обласної ради, партійцем із «Батьківщини» Владиславом Мангером, коли кримінальний авторитет тісно співпрацює з головою Херсонської ОДА, партійцем із Блоку Петра Порошенка Андрієм Гордєєвим, коли кримінальний авторитет тісно співпрацює із заступником Гордєєва Євгеном Рищуком, то ці люди мають зникнути з політичного горизонту. Вони скомпрометовані назавжди», — заявив Віктор Гандзюк.
Уже за тиждень у Києві відбувалися акції протесту: активісти прийшли до Адміністрації президента та центрального офісу «Батьківщини». Вимог до лідерів політсил Петра Порошенка та Юлії Тимошенко було дві: виключити названих людей зі своїх партій і позбавити їх влади на регіональному рівні. Офіційної реакції чи коментарів від Банкової не було. Разом із тим у «Батьківщині» сказали, що провели зібрання, на якому постановили: регіональний осередок партії має зняти Мангера з обліку. Проте активісти цим не вдовольнилися і заявили: допоки люди, яких назвав батько Катерини, перебуватимуть у партіях, акції протесту триватимуть. Громадськість нагадала про себе під час політичних акцій Порошенка й Тимошенко в Києві 9 лютого: на з’їзд до Порошенка активісти прийшли з плакатом «Хто замовив Катю Гандзюк?», а на зустріч із Тимошенко з виборцями на Контрактовій площі група протестувальників принесла кількаметровий банер з аналогічним запитанням. Крім того, мітингарі приходили із цими питаннями до Тимошенко й під час поїздок у регіони.
Читайте також: Напади на активістів: не місцева проблема
Подальший розвиток подій пришвидшила поліція. Якщо на з’їзді в Порошенка активіста з незручним запитанням просто блокували, то на зустрічі Тимошенко групу протестувальників «превентивно» затримали, а згодом, коли ті вимагали віддати вилучені під час обшуку речі, побили й звинуватили в спробі штурму Подільського райвідділка поліції (див. «Штурм райвідділка» vs «пограбування активістів»). Ситуація обурила активну громадськість. Генпрокурор Луценко одразу заявив, що побиття людей розслідуватиме ДБР. А «Батьківщина» заявила про виключення Мангера зі своїх лав. Наступного дня стало відомо, що Владиславові Мангеру в Херсоні вручили підозру в замовному вбивстві Гандзюк. У тексті підозри йшлося про те, що в нього нібито була особиста неприязнь до Катерини через її «протидію незаконній вирубці лісів під виглядом штучних підпалів». Крім того, Луценко під час брифінгу 11 лютого сказав: щодо Євгена Рищука, на якого також вказував батько Катерини як на потенційного замовника вбивства, то в слідства поки що немає доказів його участі в «плані Мангера». Однак є факти, які можуть свідчити про причетність до схем із розкрадання лісу на Херсонщині. Щодо третього — Андрія Гордєєва — генпрокурор заявив, що доказів його причетності до вбивства Катерини слідство не має. У результаті Рищука від посади заступника голови Херсонської ОДА відсторонили. Його начальник Гордєєв і далі виконує свої обов’язки. До того ж, на відміну від «Батьківщини», БПП не поспішає вирішувати питання з виключенням обох зі своїх лав і намагається не реагувати на заяви активістів.
Читайте також: У посольстві США очікують ретельного розслідування нападу на Гандзюк
Сам Мангер сказав, що до вбивства не причетний і планує доводити це в суді. «Звертаю увагу як слідчих, так і журналістів: не з мого офісу виїжджали виконавці замовлення, не мій помічник передавав їм гроші, не в мене був із Катериною конфлікт (хоча, як переконують активісти, саме через вступ Мангера до «Батьківщини» Гандзюк свого часу вийшла з партії. — Ред.). Мало для кого з кіл влади є таємницею, що за життя Катерина перебувала, м’яко кажучи, під опікою деяких високопосадовців СБУ, які, власне, і прикривали браконьєрів в області. Завтра (12.02.2019) на допиті ті прізвища, звичайно, лунатимуть. Та я щиро сподіваюся, що ці імена не зникнуть із протоколів і будуть озвучені також на суді. Країна має знати, хто насправді замовив Гандзюк», — написав Мангер на своїй сторінці у Facebook у день суду. 13 лютого чиновник під час суду заявив: убивство Гандзюк міг замовити генерал-майор СБУ Данило Доценко. Сам напад на активістку стався нібито через протистояння Служби безпеки України та поліції Херсонщини. Речниця СБУ Олена Гітлянська зауважила: «Заява Мангера, обґрунтовано підозрюваного в організації вбивства активістки Гандзюк […] викликає навіть не здивування, а обурення. […] Не виключаю, що її єдиною метою було намагання нівелювати той великий обсяг доказової бази, яку проти нього зібрала Служба безпеки України, і домогтися передачі справи в інший правоохоронний орган».
Поява Мангера в суді, утім, не змусила активістів припинити ставити запитання щодо членів БПП Рищука та Гордєєва. Саме через таку активність, а подекуди й радикальні дії (як-от димові шашки та фаєри під час мітингів) деякі політики та міністри вже встигли заявити про «радикалізацію політичної агітації». А самих учасників руху «Хто замовив Катю Гандзюк?», до якого долучилися і націоналісти, і правозахисники, і громадські активісти, і просто небайдужі громадяни, прямо чи завуальовано записали в прибічники тих чи інших кандидатів у президенти. Самі протестувальники не раз наголошували: вони виходять на вулиці не через політику, а за базові принципи, один із яких — безпека громадян. І хочуть врешті почути відповідь на запитання: хто замовив убивство Катерини Гандзюк?