Володіння атомними підводними човнами до певної міри змінить динаміку потужності південної частини Тихого океану. Через капітуляцію з Афганістану авторитет Америки істотно погіршується, тому наддержава використовує найбільш доступну стратегію – розширює можливості союзників.
Сьогодні Австралія не експлуатує атомних електростанцій і не володіє ядерною зброєю. Але високозбагачене уранове паливо, що використовується на атомних підводних човнах, практично не відрізняється від того, що використовується в ядерній зброї. З атомними підводними човнами Австралія матиме 90 відсотків ядерної зброї, стверджує автор. Також Австралія має третину світових родовищ урану, що означає, що країна може багато в чому покладатися на власні ресурси.
Скарги щодо політики неросповсюдження не є безпідставними, однак США мають набратись сміливості, щоб зрозуміти: Австралії можна довіряти атомні підводні човни, а Ірану – ні. Якщо Вашингтон не хоче говорити так однозначно, то ефективне керівництво є неможливим.
Автор іронізує, ніби адміністрація Байдена має намір випередити адміністрацію Дональда Трампа у нехтуванні європейськими союзниками. Він додає, що це критична помилка, яка може, і дуже ймовірно, буде коштувати дорого у довгостроковій перспективі.
Французи роздратовані тим, що ці атомні підводні човни коштуватимуть французькій фірмі вигідного контракту на постачання Австралії звичайних дизель-електричних підводних човнів. Париж буде нарікати на втрату доходу, але французький корпоратизм “продовжить жити, долаючи ще один день”. Проте Сполучені Штати не можуть забезпечити власні інтереси у світі без допомоги європейських, а особливо ЄС, союзників з огляду на те, що ЄС є другою за величиною економікою світу, навіть більшою за китайську.
Читайте також: Контракт століття чи удар в спину – як світова преса відреагувала на нову оборонну угоду між Австралією, Великою Британією та США
При втечі з Афганістану, рішення прийняли і виконали майже без консультацій з союзниками США у ЄС, незважаючи на те, що багато з них вводили свої війська в Афганістан. Більшість з них мають там постійні інтереси, а на Європу набагато більше вплине міграційна криза через біженців, викликана виїздом з Афганістану, ніж на американців. Ціна продовження цієї односторонності буде значно більшою, ніж французи, що скасували коктейльну вечірку у вигляді гала-концерту.
Європейців хвилює, що поворот США у бік Тихого океану означає відхилення від Атлантики. Однак значною мірою європейські інтереси є інтересами Америки, особливо якщо йдеться про безпеку та торгівлю. Зокрема зацікавленість Європи щодо Росії, Сахеля, Близького Сходу та Північної Африки та Арктики загалом збігаються з інтересами США.
“Тим не менш, якщо європейці сьогодні відчувають себе трохи самотніми у світі, Китай відчуває себе набагато більш самотнім. Такі зусилля, як AUKUS, підкреслюють не тільки здатність Сполучених Штатів вести переговори та забезпечувати союзи, а й майже повну нездатність Китаю робити щось подібне”, – пише Кевін Вільямсон.
Щоб потужності Австралії змогли достатньо вплинути на Китай та утримати його після підписання угоди, потрібно пересвідчитись у тому, що для цього є всі умови, адже у 2021 році у Штатів не залишиться резервних союзників.