Набуття 20 листопада 2012 року чинності новим КПК є поворотним моментом у реформуванні вітчизняної системи кримінальної юстиції. Зрозуміло, один квартал – замалий проміжок часу, аби робити якісь висновки стосовно ефективності її нових правил, однак перші результати дії нового документа вже є.
Таємне стало явним
Насамперед запрацював електронний Єдиний реєстр досудових розслідувань. Спочатку заяви фіксують у журналі, а потім упродовж 24 годин вносять до віртуального переліку. Із цифр можна зробити висновок, що позитивні зрушення в реєстрації заяв про скоєння злочинів справді є. Якщо за два місяці 2012-го було занотовано 83 788 кримінальних правопорушень, то за результатами січня – лютого 2013-го їх кількість зросла до 198 357 (число вказує на різницю між поставленими на облік і знятими з нього інцидентами; реально заяв про скоєння злочину надійшло й було внесено до Єдиного реєстру значно більше – 281 190). За свідченнями окремих постраждалих, із якими доводилося спілкуватись, система працює дуже чітко, ніхто з міліціонерів не відмовив заявникові. Тобто, принаймні на перший погляд, ця новела КПК є успішним результатом реформи.
Шоста частина зареєстрованих випадків (37 318) стосувалася тяжких і особливо тяжких злочинів (торік таких було 30 346). Народний депутат України з багаторічним досвідом розслідування кримінальних випадків генерал Геннадій Москаль, який і оприлюднив ці цифри, не раз заявляв про різке зростання злочинності у 2013 році. І це логічно, коли зважати на збільшення кількості тяжких і особливо тяжких злочинів майже на 7 тис. (нардеп мотивував це тим, що раніше міліція могла не реєструвати серед них «дрібні», як-от крадіжка велосипеда, тоді як тяжкі й особливо тяжкі фіксувала завжди). Щоправда, на нашу думку, пояснити розбіжність можна й суто «технічними непорозуміннями»: до Єдиного реєстру могли внести відомості про діяння, не лише скоєні від початку 2013-го, а й нерозкриті з попередніх років.
Читайте також:Чим небезпечний новий КПК?
Фальстарт?
За даними джерел Тижня, як мінімум у п’яти областях підтвердився факт реального збільшення кількості заяв про скоєння злочинів порівняно з попереднім роком. Можливо, це пов’язано зі ще одним наслідком реформи кримінальної юстиції: у грудні 2012 року прес-служба ГПУ похвалилася тим, що у зв’язку із введенням КПК із СІЗО випустили на волю 6 тис. ув’язнених. Майже втричі поменшало тих, хто «поступає» до місць попереднього утримання. Як наслідок – за даними Державної пенітенціарної служби, станом на 1 березня 2013 року в 32 слідчих ізоляторах перебувало 27,5 тис. осіб, із яких на стадії досудового розслідування – 1,8 тис., а на початок липня 2012 року таких було 33,2 тис. осіб.
Радник президента Андрій Портнов подає цифру, що за три місяці дії нового КПК із СІЗО було звільнено 13 тис. осіб. Як позитив таку інформацію можна було б сприймати лише сукупно з аналізом рецидивів кримінальних правопорушень, скоєних тими, хто щойно вийшов з ізоляторів. На жаль, правоохоронні органи досі не подали відповідної інформації щодо того, чи не спровокувало масове випускання ув’язнених із СІЗО нового витка злочинності.
Водночас не готовою технічно виявилася влада до втілення положень Кримінального процесуального кодексу, зокрема, в частині запровадження такого запобіжного заходу, як домашній арешт. Контроль за перебуванням особи під ним мали забезпечити електронні браслети, які надягають на ногу. Але коштів для цього в бюджеті Міністерства внутрішніх справ на 2013 рік не заклали: попри те що кошторис перевищував 16 млрд грн, а на ці «аксесуари» був потрібен менш ніж один його відсоток – лише 0,13 млрд грн. Тож нині хатній арешт контролюють дідівським способом – із допомогою міліціонерів. За даними радника президента (й одного з авторів нового Кримінального процесуального кодексу) Андрія Портнова, сьогодні під ним перебуває 500 осіб.
Менше захищеності
Дискусійною новелою КПК є надання права знімати інформацію та проводити інші негласні дії. Зокрема, слідчий дістав повноваження втручатись у приватне спілкування способом аудіо- та відеоконтролю особи, заарештовувати, переглядати й вилучати кореспонденцію, брати дані з телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних систем. Крім того, він може обстежувати раніше недоступні йому місця, як-от житло, потайки туди пробравшись. Інакше кажучи, це і прослуховування, і проникнення в квартиру чи будинок, і перлюстрація листів. Зазвичай до таких процесуальних дій той, хто веде справу, вдаватиметься лише з дозволу слідчого судді. Але, як сказав авторові один із суддів, «спробуйте знайти аргументи, щоб не дати йому такого дозволу, якщо розпочато кримінальне провадження. Вас звинуватять у потуранні злочинцю». Саме тому, за наявною інформацією (підтвердженою і в прокуратурі, і в УБОЗ), уже в перші місяці після набуття чинності новим КПК слідчі масово звертаються до відповідних суддів по згоду на негласні дії. Непрямим публічним підтвердженням масового втручання в життя громадян стала відмова ГПУ представити відомості на запит одного зі ЗМІ про кількість виписаних дозволів на зняття даних із каналів телефонного зв’язку. На думку прокурорів, така інформація є службовою.
За результатами першого кварталу дії нового КПК до його негативів однозначно можна зарахувати обмеження захисту обвинувачених лише адвокатами, тобто особами з відповідною ліцензією. Зокрема, це суттєво вдарило по діяльності, спрямованій на захист прав людини. Українська специфіка – в тому, що правозахисні організації професійно допомагали на безплатній основі багатьом обвинуваченим, тоді як вони мають дуже потужний потенціал юристів. Сьогодні цього каналу захисту немає. Натомість фактом, як кажуть поінформовані, стало збільшення хабарів за отримання адвокатської ліцензії.
На папері та в дії
Реорганізування кримінальної юстиції на сьогодні влада подає як один із ключових активів «реформ від Януковича». Дещо парадоксально, але цю думку поділяють представники міжнародних організацій. На зустрічі, проведеній Тижнем у книгарні «Є» 12 березня, дуже схвальні оцінки Кримінальному процесуальному кодексові давали всі без винятку запрошені провідні експерти Ради Європи: і екс-прокурор Грузії Ерік Сванідзе (див. стор. 16), і колишній головний прокурор Ірландії Джеймс Гамільтон, і юридичний експерт Данського Гельсінського комітету з прав людини Мікаель Люнґбо, й інші (див. Погляд). Водночас опозиція суворо критикує і владу, і представників РЄ, які легітимізують «каральну систему» в Україні. Очевидно, це той випадок, коли правда «й ваша, й ваша». Експерти Ради Європи абсолютно правильно зауважують, що новий КПК – це створення додаткових гарантій у забезпеченні прав і свобод громадян на етапі досудового слідства, запровадження апробованих європейською практикою процедур у систему кримінального провадження.
Але є логіка і в опозиції. Новий Кримінальний процесуальний кодекс, змінивши процедури, не вніс жодних змін у коло суб’єктів, які «доводять» обвинуваченого до суду, їхні повноваження ще більше посилені. Органи прокуратури внаслідок порядку кадрових призначень цілком підконтрольні президентові Януковичу, слідчий суддя, який стає ключовою постаттю карного провадження, – повністю під наглядом Банкової. А за допомогою такого інструменту, як прослуховування й негласне проникнення у квартиру чи будинок, можна багато досягти в кримінальному переслідуванні неугодних. Інакше кажучи, новий КПК має такі наслідки: звичайний громадянин тепер до певної міри більш захищений, перспективу опинитися за ґратами до суду мінімізовано. Але тільки доти, доки він не перейде дорогу владі.