Себастьян Лекорню, якого знов призначили прем’єром, запропонував склад нового уряду майже вночі, в неділю. Як довго зможе працювати ця нова команда та чи взагалі зможе, залежить насамперед від соціалістів. А вони ще не визначилися, чи вимагатимуть її відставки. Натомість, Національне обєднання (колишній Нацфронт) та крайні ліві вже зареєстрували свої вотуми недовіри, будь-що-будь. Соціалісти ж готові підтримати новий уряд лише за умови, що він піде на поступки у питаннях пенсійної реформи.
До цього часу президент Макрон категорично не погоджувався відмовлятися від перегляду пенсійної системи, яка коштує французькому бюджету дуже дорого. «Занадто дорого!» – наголошують у команді керівника країни від його першого президентського мандату. Жорстко та наполегливо, попри страйки та вуличні протести, Макрон наполягав на реформі пенсій, поступово втрачаючи прихильників. «Високі пенсії, велика кількість пільговиків – це високі податки для французького бізнесу, який через це втрачає конкурентноздатність, – каже в розмові з Тижнем Франсіс, власник невеликої пекарні у Паризькому регіоні. – Але складається враження, що більшість моїх співгромадян живуть так, буцімто Франція — сама в цілому світі, і нема ані конкуренції на зовнішніх ринках, ані тиску дешевого зарубіжного продукту. Нехай ми залишаємося другою економікою зони євро. Але ж і борг країни – 3,4 трлн євро (115,6 % ВВП) і зростання, яке гальмується…».
Утім, згідно з нашими джерелами, Емманюель Макрон нібито погодився «піти на деякі поступки соціалістам», аби уникнути нових виборів. Натомість Себастьян Лекорню — нинішній прем’єр-міністр та колишній очільник Міністерства оборони — наполягає на тому, що заплановані військові витрати скорочувати не можна. «13 липня цього року глава держави оголосив про нові заходи для прискорення нашого переозброєння (…). Я подбаю про те, щоб обіцянку було дотримано», – заявив він у зверненні до збройних сил.
Новий бюджет буде представлено на розгляд парламенту у вівторок, 14 жовтня. Якщо його схвалять, уряд знов може піти у відставку, навіть не поставши до роботи.
«Загалом ніхто, крім крайніх правих критично не зацікавлений у дочасних виборах, – каже Аннік, – одна з тих небагатьох, хто досі підтримує Макрона. – Опитування не обіцяють крайнім лівим аж так суттєво збільшити присутність у парламенті. Та й решті партій — також. Але я не бачу, як би можна було уникнути дочасних перегонів, якщо парламент не затвердить бюджет».
Водночас, лідер соціалістів, Олів’є Фор, повідомляє, що ніхто з Єлисейського чи Матіньонського палаців не виходив до нього на контакт, щоб обумовити ті «деякі поступки». Загальна атмосфера в країні — досить похмура. Всі втомилися від категоричної непоступливості кожного з великих політичних сегментів, які знають, що хочуть, але не бажають чути про те, що є важливим для опонентів.
Новий уряд має зібратися на першу свою нараду у вівторок вранці. Хто ж туди потрапив? «Уряд, в якому дуже мало відомих широкому загалу облич, складається з керівників, високих чиновників, діячів громадських організацій, змішаних з депутатами без великого політичного впливу,» – зазначає часопис Le Figaro. Команда ця крихка, як ніколи, бо Макрон, нехай і користується широкими президентськими повноваженнями, давно не має більшості в парламенті.
Частина політиків прямо вимагає переглянути конституційні засади політичного ладу Франції та перейти від нинішньої, П’ятої республіки, до Шостої, де в президента стало б менше повноважень, а в парламенту — більше. Врешті, це було вже — за часів Четвертої республіки. Зовсім не факт, що подібний перегляд правил допоможе французам порозумітися та навчить їх знаходити такі компромісні рішення, котрі бодай частково задовільнять кожного.
У новому уряді, що постане перед Національною Асамблеєю 14 жовтня, 34 міністри. Дванадцять з них фігурували в попередній команді, яку не затвердили минулого тижня. Зокрема, йдеться про міністра закордонних справ, Жана-Ноеля Барро, який очолював зовнішньополітичне відомство Франції ще за попереднього прем’єра, Франсуа Байру. Цей політик відомий своїми проєвропейськими поглядами та прихильністю до України.
Міністром оборони має стати Катрін Вотрен, з когорти поміркованих правих. Її ім’я не раз виринало в обговореннях кандидатури ймовірного прем’єра. Попередня посада пані Вотрен — міністр праці та охорони здоров’я у двох попередніх урядах.
Удруге призначений прем’єр-міністр Себастьян Лекорню виступить із промовою про загальну політику у вівторок після обіду. Він знає, що буде важко, бо дві великі політсили, – крайні праві та крайні ліві, заявляють вотум недовіри. Але тримається колишній міністр оборони гідно. «Я сподіваюсь, почуття відповідальності допоможе нам оперативно затвердити бюджет на наступний рік», – сказав він журналістам. Еммануель Макрон у понеділок закликав політичні сили «працювати над стабільністю», а не «робити ставки на нестабільність».
«Я вважаю, що багато з тих, хто підживлював розбіжності та спекуляції, не відповідали рівню того моменту, який переживає Франція, та очікуванням французів», – наголосив глава держави після прибуття до Єгипту, де він бере участь у «саміті за мир» у Газі. «Політичні сили, які сприяли дестабілізації Себастьяна Лекорню, несуть повну відповідальність за цей безлад», – наголосив він.
Для французів учергове настає момент істини. Чимало важливих відповідей про себе вони отримають уже завтра.