Призначення нової команди урядовців, що відбулося 20 травня у Франції, — швидше формальність, ніж справжнє перезавантаження. Після переобрання на другий термін Макрон мусив, згідно з законом, або відправити у відставку та призначити наново тих самих міністрів, або поміняти склад керівників виконавчої влади, враховуючи, що в будь-якому випадку склад уряду доведеться підкорегувати після парламентських виборів.
Парламентські перегони у Франції заплановані на 12 та 19 червня, себто через три тижні. Лідер крайніх лівих Жан-Люк Меланшон поводиться так, ніби його призначення наступним прем'єром — майже гарантія. “Я би хотів особисто познайомитися з Елізабет Борн, — зазначив він, коментуючи недавню зміну голови уряду. — Принаймні, якщо вона забуде якісь речі в Матіньонському палаці, я зможу їй повернути їх у власні руки.” Плакати з портретами Меланшона та підписами “Наш прем'єр” щедро розклеєні, де тільки можна. Хтось не пошкодував на їхній друк коштів, і то чималих. Крайні ліві дуже розраховують на формування великої опозиційної фракції в Національній Асамблеї, щоб послабити позиції Макрона. Тактичний союз між “нескореними”, соціалістами, зеленими та кількома іншими політичними формаціями таку імовірність створює, тому демонстративна самовпевненість Меланшона не зовсім безпідставна.
Якщо пропрезидентська “Вперед, республіко!” все ж набере відносну більшість, це також не гарантує, що новий уряд працюватиме у щойно затвердженому складі. 15 з новопризначених міністрів, спільно з прем'єркою, беруть участь у перегонах як кандидати в депутати. Той, хто програє, згідно з законом змушений буде також покинути й міністерське крісло. Поки все хитко, про великі політичні стратегії казати годі. Зокрема, не варто надто зосереджуватись на обрахунках держсекретаря в справах Євросоюзу Клемана Бона про тривалість процедури вступу України до ЄС. Дійсно, слова про “10-15 років очікувань для України” лунають неприйнятно та образливо, але все ще може тисячу разів змінитися, та й сам Бон не факт що втримається в кріслі після парламентських виборів.
Станом на сьогодні новий французький уряд забезпечує життєдіяльність країни суто технологічно. Закон забороняє новопризначеним міністрам “впливати” на передвиборчу кампанію, відтак вони не поспішають з інтерв'ю, заявами та з озвученням довгострокових цілей. Нова команда — швидше символ, ніж суттєве політичне перезавантаження. Показовим, зокрема, є призначення жінок — як на посаду прем'єрки, так і міністерки закордонних справ. В обидвох випадках, таке трапляється вдруге за останні 80 років. Прем'єр-міністерка Елізабет Борн — вельми непересічна постать. Залишившись круглою сиротою в 11 років, вона зуміла здобути вищу освіту, стати успішним інженером, відбутись у політиці та зберегти при цьому добру репутацію. І якщо Борн, на випадок поразки на парламентських виборах, буде змушена піти з посади, нова міністерка закордонних справ Катрін Колонна швидше за все залишиться надовго.
Пані Колонна — вірна соратниця колишнього президента Ширака та його речниця в період 1995-2004 років. Кар'єрний дипломат, “в'їдлива, ретельна, професійна”, — згадує про неї колега по міністерству. “Вірний маленький солдат республіки”, — пише про неї часопис Libération. Катрін Колонна очолювала французькі посольства в Римі та в Лондоні, впритул займалася війною в Іраку, наслідками Брекзіту, вхожа до високих кабінетів у Вашингтоні. Як більшість високих французьких чиновників, вона закінчила престижну “фабрику еліт” — Національну школу Адміністрації. Як і Макрон, Колонна чітко не позиціонується правою чи лівою, як і Ширак, у період роботи з ним активно вона розвивала франко-російське співробітництво по всіх напрямках. Якою буде її бачення війни Росії проти України? Жодних заяв поки що не було зроблено.
Читайте також: Місце України в Європі: у центрі чи за колом?
Україна, Малі, Сирія, Китай, кліматична угода, майбутнє ЄС та НАТО, але також — безпрецедентний страйк у французькому міністерстві закордонних справ, запланований на 2 червня… Професійних викликів новій очільниці французького зовнішньополітичного офісу не бракуватиме. Попередник Катрін Колонна, Жан-Ів Ле Дріан, планку підняв достатньо високо. Світовий контекст вимагає праці на межі можливостей.
Ще одне важливе в контексті українських інтересів призначення — новий міністр оборони Себастьян Лекорню. Політик з правого політичного табору, преса називає його “довіреною особою” Макрона, але також — добрим приятелем колишнього президента Саркозі та колишнього міністра закордонних справ Лорана Фабіуса. Під час недавньої президентської кампанії він супроводжував президента під час усіх поїздок по країні, всіх зустрічей з виборцями. Дід Лекорню належав до кіл учасників французького Спротиву, рідного брата діда закатували та вбили гестапівці, — французька преса наголошує, що родинна історія сильно позначилась на формуванні світогляду цього політика. “Є шанс, що він не буде глухим до страждань українського народу в боротьбі за власну свободу”, — каже колега, який спеціалізується на внутрішній політиці Франції.
Остаточно про новий уряд можна буде робити висновки після 19 червня, по завершенні парламентських виборів. І якщо французам видається, ніби час промайне блискавично, для українців кожен день війни — неначе вічність. Поки що запам`ятаємо, що Франція поставила свою внутрішню політику на коротку паузу.