У французькій столиці Роман Сущенко працює понад шість років. Формат інформаційного агентства зобов’язує: мабуть, не було такої прес-конференції або події на українські теми, яку б не висвітлив Роман. Мабуть, лиш за паризький період він опублікував не одну тисячу статей, інтерв’ю, оперативних новин, аналітичних досліджень…У штаті Укрінформу Роман безпепервно працює майже півтора десятки років. Проте всі очевидні ці аргументи на доказ саме журналістської діяльності, як бачимо, не існують для тих, хто зневажає логіку.
Чому українського журналіста, офіційно акредитованого в Парижі від державного інфоромагентства, можуть отак запросто, під час відпустки, затримати в Москві, без права подзвонити дружині та бодай попередити рідних? Чому тюремні наглядачі в “Лефортово” можуть нахабно забороняти Роману називати Зої Свєтовій з Громадської Спостережної Комісії Москви своє ім’я та прізвище, а також — статтю, за якою журналістові висувають абсурдні звинувачення? Бо боягузливість світу не має меж. Бо заради примарних грошових наварів кількох французьких концернів депутати та сенатори країни безсоромно домагаються скасування санкцій проти Росії. Так, ніби Крим давно деокуповано, а за війну на Донбасі Москва виплатила Києву щедру компенсацію.
Читайте також: ФСБ назвала українського журналіста Сущенка кадровим розвідником
Путін збирається до Парижа, куди його люб’язно запросив Фрасуа Олланд. Ні, що ви, – в програмі — сама духовність: відкриття буцімто культурного центру в п’яти кроках від Ейфелевої вежі. Факт, що російська церковно-культурницька установа розташовується зовсім поряд зі службовими приміщеннями президентської адміністрації, безперечно, лише випадковий збіг. Де ви побачили небезпеку шпигунства? “Росія — важкий, але необхідний партнер, – втовкмачує, де тільки може, псевдо-друг України, близький до Саркозі політик П’єр Леллюш. – Визнаємо долучення Криму до Росії як доконаний факт та переходимо до інших справ.” Ось таку програму пропонує імовірний міністр закордонних справ у випадку, якщо Ніколя Саркозі повернеться до влади. У вас ще залишились ілюзії стосовно доволі поширених настроїв на батьківщині Декларації прав людини?
Декларовані носії демократичних цінностей безславно відступають перед брутальним натиском Кремля, що грає без правил. Але ж ніхто, крім України, і не намагається по-справжньому чинити опір Москві. Кремль, відповідно, ловить момент. Країна, якою безальтернативно керує кадровий гебіст, серед білого дня заарештовує звичайного журналіста за підозрою в шпигунстві. Який лідер, такі й звинувачення. Близький візит Путіна саме до Парижа та арешт саме українського журналіста в Москві зовсім не виглядають випадковим збігом. Росія провокативно домагається зриву мінського переговірного процесу. Арешт Сущенка, як і давніше — Євгена Панова, котрого також звинуватили в шпигунстві, зрив домовленостей про розведення живоі сили і техніки на трьох ділянках лініі зіткнення, так званий “праймеріз” на окупованих територіях, настирливі звинувачення України з першого-ліпшого приводу, – все це різнорівневі ланки єдиної стратегії, що має на меті, за будь-яку ціну піти від виконнання російської частини зобов”язань по мінських угодах.
Справа Романа Сущенка — це також тест на доцільність збереження дипломатичних взаємин з Росією, що виглядають дедалі більш контроверсійними. Чи вдасться українському МЗС відстояти свого журналіста? 73-річного Юрія Солошенка, який необачно прийняв запрошення колишніх колег та потрапив до московської в’язниці, все ж таки вдалося звільнити, а от Валентин Виговський, якого також звинуватили в шпигунстві на користь України, відбуває свої абсурдні 14 років за ґратами…
Читайте також: МЗС вимагає негайного допуску консулів до затриманого в РФ журналіста Сущенка
Кремль використовує давню випробувану технологію, яку в народі називають “перекласти з хворої голови — та на здорову”. Це, виявляється, в Україні журналісти лише й підробляють шпигунством. Це Україна пручається та не виконує забаганки Кремля стосовно власної конституції, а тому “сама винна”, що війна триває. А Путін — дорогий гість, без якого, кажуть, не розібратися у Сирії. Це нічого, що Алеппо майже повністю зруйновано, як колись Грозний. Зате у французького бізнесу накльовуються перспективи нових контрактів у Росії. Арешт Романа — це ще і застрашування цілого журналістського корпусу, – про всяк випадок.
Дізнавшись про затримання Романа, українська громада в Парижі мобілізується. Якщо Сущенка не буде звільнено в найближчі дні, Організація Українців Франції планує низку різнорівневих протестних акцій, з метою максимально залучити французів до справи звільнення журналіста. Нехай на політичну вертикаль сподівання мало, – горизонтальний опір часом робить дива.
Тема дня: Затримання в Росії українського журналіста Романа Сущенка