6 травня 2025 року міністр армії США Деніел Дрісколл зробив ключову заяву: основний бойовий танк M1 Abrams більше не буде вістрям атаки на полі бою. Замість цього нова тактика: бронетехніка переходить у роль підтримки, тоді як головну ударну силу візьмуть на себе дрони. Цей перегляд підходу відбувається не в теорії, а на основі досвіду війни в Україні, де дешеві FPV-дрони й баражувальні боєприпаси знищували найсучаснішу бронетехніку з ефективністю, яка ще кілька років тому здавалася немислимою.
Ініціатором нової доктрини виступило керівництво армії США, насамперед міністр армії Дрісколл. Його позиція базується на результатах оперативного аналізу українського фронту. У подкасті War on the Rocks він заявив: «Ми маємо відмовитися від спроб посилати танки напролом. У світі, де на полі бою домінують безпілотники, така тактика — шлях до катастрофи».
На думку американських військовиків, лобові атаки танків у сучасній війні стали надто ризикованими й неефективними. Висновок простий: навіть найзахищеніший танк не виживе, якщо на нього скоординовано летять десятки дешевих дронів-камікадзе. Саме тому США почали переглядати роль M1 Abrams — від ударного тарана до мобільної гармати підтримки.
Тож тепер найближчим часом на нас чекає зміна тактики застосування танків. Спадщина Другої світової війни, здається, назавжди відходить у минуле. У доктрині майбутнього танк більше не прориває оборону, адже тепер замість нього цю функцію беруть на себе безпілотні системи.
Вони проводять розвідку, виявляють загрози, знищують засоби ППО, командні пункти, позиції ПТРК та техніку. Лише після цього до справи долучаються Abrams. Але й тут є принципові зміни: танки не висуваються на відкриту місцевість, а діють з укритих, заздалегідь підготовлених вогневих позицій. Вони перетворюються на потужні платформи вогневої підтримки з високоточною зброєю великої дальності.
Також змінюється сам принцип використання танка. Abrams більше не центр ударного угруповання. Натомість, згідно з новою концепцією, вони мають діяти в синергії з безпілотниками, артилерією, сенсорними мережами й засобами радіоелектронної боротьби. Кожен танк інтегрується в мережу C5ISR, отримуючи цілі з розвідувальних дронів, ШІ-аналітики чи супутникових систем.
Сучасну модифікацію M1E3 Abrams розробляють саме під ці потреби. Вона має полегшене шасі, активну систему захисту, удосконалені сенсори, нову систему управління боєм і, що ключове, інтегровані інтерфейси для взаємодії з БПЛА. Один з представників General Dynamics Land Systems заявив: «M1E3 більше схожий на мобільний центр бойового аналізу та підтримки, ніж на класичний танк. Він бачить бій комплексно та діє у зв’язці з усім, що є в повітрі й на землі».
Усе це означає перехід від «танкового тарана» до «вогневого щита» — концепції, де головне не прорвати, а контролювати, координувати й точно вражати. Нові модифікації танків, такі як M1E3, будуть легшими, з кращими засобами ситуаційної обізнаності, засобами РЕБ та оптико-електронними системами для наведення на ціль на відстані.
У цій новій стратегії велику роль відіграє інтеграція танків із безпілотними системами. Association of the United States Army (AUSA) пише, ця трансформація не точкова, а системна. Танки більше не діють автономно: вони стають вузловими елементами хмарної бойової мережі, у якій об’єднали безпілотні платформи, сенсорні мережі, засоби РЕБ, супутникову розвідку й аналітику на базі штучного інтелекту.
У концепції C5ISR танк M1 Abrams виконує роль «бойового вузла», здатного приймати, обробляти й реагувати на інформацію, яку надають десятки сенсорів і дронів у режимі реального часу. FPV-дрони й баражувальні боєприпаси виступають не тільки засобами атаки, а й інструментами для збору тактичної інформації, виявлення засідок і виманювання ППО.
Видання Dronelife зазначає, що Пентагон планує в найближчі роки створити масштабовану екосистему з тисяч дешевих дронів, здатних працювати роями, взаємодіяти між собою і передавати дані бойовим платформам. Із цією метою армія США інвестує в розвиток так званих атритабельних (витратних) платформ — від простих FPV до автономних безпілотників із функціями ШІ-сканування місцевості.
У такій структурі Abrams перетворюється на інтелектуального «ударного брокера», який не шукає ціль. Її для нього вже визначили дрони. Завдання танка — точно, швидко й без ризику для екіпажу завдати удару. Водночас його система управління боєм отримує дані не лише від союзних платформ, а й з відкритих джерел, супутників, алгоритмів прогнозування поведінки противника.
«Це вже не танк з минулого століття, це керований вогневий модуль у мережевій війні», — наголосив військовий аналітик Центру наземних бойових систем США, підкреслюючи, що Abrams більше не воює, а координує удар.
І саме в цьому середовищі танк набуває нової функції: він не діє самостійно, а є частиною бойової екосистеми, де дрони — очі, сенсори — вуха, ШІ — мозок, а Abrams — кулак, який б’є лише тоді, коли бій виграли ще до першого пострілу.
Цей підхід має далекосяжні наслідки.
По-перше, зменшуються втрати серед екіпажів. Коли танк не треба виводити на першу лінію фронту, він стає менш вразливим. Генерал-лейтенант Джеймс Рашінґ зазначив: «Ми більше не ризикуватимемо життям екіпажу, коли це саме завдання може виконати дрон за $1000».
По-друге, знижується вартість бойових дій. Вартість сучасного танка може сягати $10 мільйонів. Водночас FPV-дрон коштує в середньому до $1000. Перехід до змішаного підходу дає змогу армії США зекономити значні ресурси на полі бою без втрати бойової ефективності.
По-третє, зменшується залежність від класичних механізованих проривів. Нова доктрина визнає: великі колони бронетехніки — легка мішень у добу дронів і високоточної артилерії. Натомість точкові удари в координації з безпілотниками, ШІ й мережецентричними системами дають змогу досягати цілей без масових утрат.
Нарешті, США отримують новий рівень гнучкості. AUSA пише: «Танки тепер не лише зброя, а й сенсорна платформа. Вони бачать, аналізують і діють у мережевій зв’язці з усіма іншими елементами сучасної армії».
У бюджеті на 2025 рік уже виділили майже $400 мільйонів на модернізацію Abrams, зокрема на інтеграцію із системами зв’язку нового покоління й придбання боєприпасів для стрільби із закритих позицій.
І в цій історії Україна відіграє важливу роль. Вона не лише джерело даних для нової стратегії, держава йде попереду. Саме українські військовики першими показали, як FPV-дрони можуть виводити з ладу танки, САУ, командні пункти. Саме українські інженери розробляють рішення, які сьогодні вивчає весь світ. І саме на українських полігонах США й інші союзники тестують нову концепцію інтеграції дронів із бронетехнікою та артилерією.
Утім, зміна американської доктрини дає нам натяк на майбутнє. Якщо навіть Abrams має відходити в тінь, то що вже казати про радянські танки. Українським силам уже сьогодні варто вкладати зусилля у створення автономних безпілотних роїв, бойових платформ на гусеничній базі під управлінням ШІ, учитися інтегрувати засоби вогневої підтримки в єдиний цифровий контур бою. Бо війна майбутнього — це війна дронів і сенсорів, а не сталі й гусениць.