Майже кожен четвертий європейський виборець нині віддає свій голос за ультраправі партії — частка таких зросла майже вп’ятеро з середини 90-х, причому особливо стрімке зростання відбулося протягом останніх трьох років, повідомляє The Guardian з посиланням на проєкт моніторингу PopuList.
Так, частка європейців, які проголосували за праворадикальну партію на останніх національних виборах у своїх країнах, зросла до понад 23% порівняно з близько 10 % десять років тому та приблизно 5 % у 1995 році. Крім того, майже 30 % європейців зараз голосують за антисистемні партії, а це — ще один рекорд.
Дослідження показало, що особливо помітне зростання підтримки ультраправих відбулося між 2023 і 2025 роками. Ультраправі партії здобули часто історичні результати на національних виборах у великих країнах, таких як Франція та Велика Британія у 2024 році, а наступного року — у Німеччині.
Австрійська праворадикальна Партія свободи (FPÖ) збільшила підтримку з 16% до 29% на виборах у 2024 році, тоді як французьке «Національне об’єднання» (RN) зросло з 19 % до 37 %, ставши найбільшою окремою партією у французькому парламенті, а партія «Chega» у Португалії піднялася з 7 % до 18 %.
У Великій Британії партія «Reform UK» збільшила свою частку голосів з 2 % у 2019 році до 14 % у 2024 році. На виборах у Німеччині 2025 року ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (AfD) подвоїла свій результат — із 10 % до 21 %, вперше ставши другою за величиною партією країни.
Водночас ультраправі популістські партії зараз входять до складу урядових коаліцій у Хорватії, Чехії, Італії та Фінляндії, підтримують уряд меншості у Швеції, а також лідирують в опитуваннях громадської думки в Австрії, Бельгії, Франції, Німеччині та Великій Британії.
Хоча іноді такі партії й зазначають поразок, як, наприклад, нещодавно у Нідерландах, де Партія свободи (PVV) Герта Вілдерса втратила майже третину своїх місць і посіла друге місце, чи в Угорщині, де партію «Фідес» Віктора Орбана переконливо програла своєму правоцентристському суперникові.
За словами експертів, які працюють над проєктом PopuList, за цією тенденцією стоїть низка факторів. По-перше, дослідження свідчать, що ставлення виборців до ключових тем ультраправих, таких як імміграція, суттєво не змінилося з часом, але ці питання стали набагато важливішими для людей під час вибору. По-друге, праворадикальні партії стали нормалізованими — це процес, що самопосилюється.
«Чим більшими й успішнішими вони стають, тим більш “нормальними” їх сприймають. Цьому допомагають медіа та традиційні партії, які переймають їхні ідеї», — зазначає політолог Амстердамського університету Маттейс Родейн.
По-третє, праворадикальні партії є «дуже хорошими оповідачами», бо знають, як сформулювати свій меседж, щоб звести боротьбу до «своїх» та «чужих», використовуючи дедалі вправніше емоції — гнів, зневагу, гордість чи надію.
Критики стверджують, що популісти при владі часто підривають демократичні норми, наприклад, обмежуючи незалежність судової системи та ЗМІ або звужуючи права меншин. «Досвід таких країн, як Угорщина, Польща та США, показує, що коли праворадикальні популісти приходять до влади, сама демократія може опинитися під тиском», — наголошує Маттейс Родейн.
