Про омолодження та оновлення влади говорити модно завжди. Що стосується першого аспекту, то Верховна Рада VIIскликання не надто відрізнятиметься від нинішньої. Тобто молоді в ній буде менше, ніж пенсіонерів.
Так, депутатів віком до тридцяти років включно у новому парламенті налічуватиметься не більше одинадцяти. І то, якщо на скандальному столичному окрузі № 223 таки переможе 28-річний «свободівець» Юрій Левченко, котрий на час написання цього матеріалу відставав від самовисуванця Віктора Пилипишина лише на кількадесят голосів.
В цьому випадку саме ВО «Свобода» стане в новій Раді найбільш молодіжною фракцією. Переможець на львівському окрузі № 118 Юрій Михальчишин відзначить 30-річчя за два тижні, на Тернопільщині в окрузі № 164 від цієї політсили прйшов 29-річний Михайло Головко, нарешті, в Києві на 215 окрузі неочікувано вирвав перемогу у секретаря міськради Галини Гереги 25-річний Андрій Іллєнко. Саме він стане наймолодшим парламентарем.
Читайте також: Віковий склад нової Ради
Троє представників покоління тридцятирічних може виявитись у фракції «Батьківщини». 165 округ на Тернопільщині підкорив 27-річний Володимир Бойко, на цілком прохідному місці в списку опинилася 30-річна Леся Оробець, а стати її колегою має шанси її одноліток Валерій Лунченко, чий 61-й номер у списку ставить його на межу потрапляння до ВР.
У регіоналів у кінці прохідної частини списку стоїть 29-річний Олександр Долженков. До компанії йому в Чернівецькій області (округ № 204) від ПР пройшов теж 29-річний Артем Семенюк.
У списку Компартії пройшло двоє «комсомольців» – Олександр Присяжнюк та Роман Шугало, обидва 1986 р. н. (власне, перший є комсомольцем без лапок, оскільки очолює молодіжку «червоних»). А от найсоліднішою виявиться фракція УДАРу: 30-річних і молодше там не буде взагалі.
Але, звісно, вік – не головне. Важливішими є професійні якості, котрі повною мірю можуть проявитися лише завдяки досвіду. Цей факт лежить на поверхні, тож не дивно, що масове рекрутування до партійних лав різного роду «зірок» завжди викликає глузування.
Читайте також: Більшість «нового» парламенту складуть нинішні та колишні
В новій Раді, щоправда, не буде ані футболіста Андрія Шевченка (котрий, за чутками, під кінець кампанії доходив ледь не до нервових зривів), ані його соратника по партії «Україна, вперед!», актора Остапа Ступки. З тріском програв у мажоритарному окрузі на Київщині «співаючий ректор» Михайло Поплавський. Не пройшов на мажоритарному окрузі, де голосував і автор цих рядків, Олімпійський чемпіон із плавання Денис Силантьєв. Від самого початку не мала шансів партія «Собор», яка зібрала цілу плеяду митців – братів Капранових, Василя Шкляра і Тараса Компаніченка, але врешті-решт знялася з виборів на користь опозиції.
Проте без людей мистецтва Сьома Рада не обійдеться. Як другий номер УДАРу, отримає депутатське посвідчення письменниця Марія Матіос, котру не читав, але не схвалює сам Микола Азаров. ВО «Свобода», так само другим номером, провела до парламенту актора Богдана Бенюка (який, втім, у даному разі не акторствує – політичні погляди цього депутата Київської облради відомі не перший день).
Нарешті, знову ж другим номером, пройшла до ВР співачка Таїсія Повалій, котра досі ні дня не працювала в держорганах. Можливо, гарним ходом для Партії регіонів було б переконати Таїсію Миколаївну відмовитись від мандата, і натомість завести до Ради досвідченішу людину.
Читайте також: Гендерний склад нової Ради
А от на кого в цьому виборчому циклі не було, або майже не було моди – це, з одного боку, на «простих трудівників», а з іншого – на науковців. Пролетаріїв чи селян немає в жодному зі списків 5 партій-переможців. Що до людей суто розумової праці, котрі досі не були депутатами ВР, то тут відзначились комуністи, котрі включили третім номерм у список завкафедри психіатрії, загальної і медичної психології Дніпропетровської медичної академії Ірину Спіріну.
У першій п’ятірці ідейних антиподів КПУ – «Свободи» – творчу інтелігенцію уособлюють спортивний журналіст Ігор Мірошниченко та професор Київського університету імені Шевченка Олександр Шевченко (кафедра історії держави й права). Вони обоє будуть в Раді вперше.
В лавах «Батьківщини» вперше пройшли до ВР відомий тележурналіст та медіа-менеджер Микола Княжицький і біохімік та економіст (за другою освітою) Лілія Гриневич, що створила й очолювала Український центр оцінювання якості освіти. Обох цих неофітів парламенту, щоправда, складно назвати новачками в політиці (Княжицький багато років висвітлює її як журналіст, а радниця Арсенія Яценюка Гриневич у 2006 – 2009 очолювала голвне управління науки й освіти Київміськадміністрації).
Свій «науковець» є в першій десятці УДАРу. Це – доцент кафедри спортивних дисциплін, ігор та туризму Переяслав-Хмельницького педуніверситету Артур Палатний. Втім, насправді пан Палатний, котрий під час кампанії відповідав за Київську область, має більші заслуги, ніж звання доцента: він – дуже давній друг братів Кличків. Недруги називають його колишнім бойовиком київського «авторитета» на прізвисько Рибка, у зв’язках із котрим (на світанку їхньої кар’єри) звинувачували й самих Кличків.
Нарешті, декому вдалося вперше в житті потрапити у ВР завдяки суто сімейним обставинам. Скажімо, у списку «Батьківщини», де навесні очікували появи молодшого брата екс-міністра МВС Юрія Луценка, Сергія, натомість пройшла до Ради дружина знаменитого в’язня Ірина. Таким було прохання її чоловіка.
У Донецькій області переконливо пройшов по мажоритарці син прем’єр-міністра Миколи Азарова Олексій (один з рекордсменів використання «бюджетресурсу»). У Львівській – молодший брат Олега Тягнибока Андрій. Майже 60 % голосів у 192 окрузі на Хмельниччині зібрав Олександр Герега, чоловік тієї самої Галини Гереги, котра поступилася в Києві наймолодшому з майбутніх депутатів. В окрузі № 117 на Галичині дорогу до парламенту досвідченому депутатові Тарасові Стецьківу, котрим пожертвувала об’єднана опозиція, затулив Ігор Васюник – молодший брат Івана Васюника, віце-прем’єра часів президентства Ющенка, колишній високопосадовець НАК «Нафтогаз».
Читайте також: Хто з мажоритарників набрав найбільшу кількість голосів
Проте переважна більшість новачків парламенту – далеко не новачки в політиці, в тому числі великій. Це колишні або діючі депутати обласних рад (в тому числі голови та заступники голів), колишні й діючі міністри кримського уряду, колишні губернатори чи заступники губернаторів. Водночас, у залежності від партії, котра висувала кандидатів, та регіонів, де вони балотувалися (у випадку мажоритарників), можна виокремити кілька тенденцій.
Так, у «Свободи» має добрий досвід політики на регіональному рівні чи не половина усіх майбутніх депутатів – таких, як голова Тернопільської облради Олексій Кайда, депутат Львівської міськради, відомий у галицькій столиці Юрій Михальчишин, чи скандальна депутатка Львівської облради Ірина Фаріон. Не виключено, їм ще доведеться здивуватись тому, наскільки робта у ВР відрізняється від того, до чого вони звикли.
Читайте також: Повний виборчий список «Свободи»
«Ідеологічні скандалісти» з протилежного боку теж мають аналогічний робочий стаж. Українофоби Микола Левченко (мажоритарник ПР) та Ігор Марков (мажоритарник від очолюваної ним же маргінальної партії «Родіна») прийдуть до вищого законодавчого органу з міських рад – відповідно, Донецької та Одеської.
В індустріальних центрах, за традицією, в обласних радах засідають керівники великих місцевих промислових підприємств. Очевидно, подібним кандидатам найлегше вигравати в округах, де більшість населення так чи інакше пов’язана з роботою заводу, комбінату чи шахти. Цим фактом скористалася Партія регіонів: справжній десант таких «синьо-білих директорів» висадиться в Києві з мажоритарних округів Донбасу, Дніпропетровщини, Запоріжжя.
Відмінність у тому, що на тій же Донеччині досі мало відомі за межами області керівники підприємств – ставленики добре відомих персонажів, котрі, власне, і контролюють ці підприємства. Можна не знати новообраних депутатів Олександра Бобкова (41 округ, Горлівський коксохімічний завод), Анатолія Гончарова (51 округ, «Артемвугілля»), або Олександра Риженкова (60 округ, «Донецьксталь»). Але імена Ріната Ахметова, Юрія Іванющенка та Віктора Нусенкіса, котрі контролюють у відпвідному порядку названі підприємства, відомі значно ширше…
Натомість, скажімо, серед «дніпропетровців» можна виділити різні групи, що мають свої вузькорегіональні інтереси. Від регіону в Раду йдуть і люди Віктора Пінчука (в першу чергу – Яков Безбах, котрий балотувався на мажоритарному окрузі, але чию рекламу задовго до дня виборів почали крутити на підконтрольних Пінчуку загальнонаціональних каналів). А йде і умовна група криворіжчан на чолі з Юрієм Любоненком (32 округ), котрий в документах ЦВК значиться гендиректором ТОВ, але донедавна протягом майже двох десятиліть був мером «не першого, але й не другого» міста Дніпропетровщини.
Всі вони мають партквитки ПР, але в перспективі їхнє «кучкування» може привести до створення в парламенті неофіційних, а там і офіційних груп за місцевими інтересами – таке вже бувало в парламентах часів Леоніда Кучми.
Говорячи про «земляцтва» нової Ради, не можна не згадати славетну Одесу. Специфіка тамтешньої мажоритарки не лише в юристі Ківалові, але і в людях, знайомих із законом, коли можна так сказати, з іншого боку. В першу чергу напрошується ім’я уже названого вище Ігоря Маркова, котрого часто звинувачують у зв’язках із оргзлочинністю. Але не Марковим єдиним.
Так, зі 136 округу вперше пройде у парламент бізнесмен Геннадій Труханов, котрого преса в 90-х називала одним з впливових кримінальних авторитетів регіону. Сам Труханов публічно стверджував, що в ті часи спілкувався з криміналітетом лише як керівник приватної охоронної фірми «Капітан». Але водночас публічно ж визнавав давню дружбу з Олександром Ангертом, громадянином Ізраїлю; останнього ж джерела ідентифікують з кримінальним авторитетом «Ангелом», що тоді ж, у 90-х, тримав у страхові одеський бізнес. Також Труханову, голові фракції ПР у Одеській міськраді, приписують тісні зв’язки з Юрієм Іванющенком.
А на окрузі № 139 довіру виборців отримав Олександр Пресман, президент волейбольного клубу за документами ЦВК, а за даними спеціалізованих ЗМІ – теж колишній кримінальний авторитет, що починав кар’єру серед радянських емігрантів на Брайтон-біч, і нібито став об’єктом розслідування ФБР.
Підсумувати ж специфіку новачків парламенту в регіональному розрізі, напевне, варто Києвом. Незалежно від того, чи вирве «свободівець» Левченко перемогу у самовисуванця Пилипишина на 223 окрузі, і чи доб’ється перегляду результатів в окрузі № 211 екс-депутат Лисов, що вже фактично програв депутату-опозиціонеру Терьохіну, з 13-ти округів Київа до Ради потраплять семеро новачків. Але це виявились не довірена людина Леоніда Черновецького Олесь Довгий, вже не двічі згадана Галина Герега, не засновник мережі «Фуршет» Ігор Баленко – словом, не ті люди, котрі зі стовідсотковою ймовірністю поповнили б лави пропрезидентської більшості. Як бачимо, новачки бувають різні.