Нові іграшки бога морів. Як провідні морські держави світу розвивають флот

Роль морського напрямку й військово-морських сил (флотів) загалом в умовах сучасної війни та появи нових загроз і далі зростає. Впровадження на озброєння дедалі більш сучасних, високоточних і далекобійних засобів ураження зумовлює потребу постійно підтримувати бойові потенціал і готовність ВМС відстоювати інтереси країн на морі.

Своєю чергою успіхи на морському напрямку сприяють досягненню результатів вищого рівня. Так витіснення у 2022–2024 роках Силами Оборони України російського флоту з акваторії Чорного моря означало прорив морської блокади й відновлення стратегічно важливого експорту. А на початку березня 2024-го українські морські дрони навіть перервали морське сполучення росіян між Новоросійськом і портом Тартус у Сирії.

Інший приклад: просунуті ракетні системи ППО-ПРО на озброєнні бойових кораблів ВМС США й НАТО дають змогу після 10 жовтня 2023 року успішно відбивати масовані ракетні й дронові атаки Ірану та його проксі (єменських хуситів) проти Ізраїлю й цивільного судноплавства на Червоному морі. Щоправда, тут ідеться про частковий успіх і загроза судноплавству поки що зберігається. Тому США й країни-союзники змушені тримати в регіоні потужне військово-морське угруповання на чолі з атомними авіаносцями.

Дистанційна війна на морі набуває нових рис і конкретики

У різних формах війна вже точиться не лише на Чорному та Азовському, а й на Балтійському, Середземному та Червоному морях. Потенційні вогнища морської війни — також Далекий Схід, Південно-Китайське море, Перська затока, Тайвань. Не є таємницею намір КНР силоміць вже до 2027 року або раніше (залежно від перебігу війни в Україні) повернути собі Тайвань, який насправді ніколи йому не належав. Масштабні провокації Китаю навколо цієї острівної країни стали сумною реальністю сьогодення.

США, Японія, Південна Корея, Австралія, Нова Зеландія, Велика Британія, Філіппіни, Індія і деякі інші країни готуються до стримування або навіть протистояння експансії Піднебесної на морі. На міжнародних навчаннях флоти відпрацьовують, зокрема, захист Тайваню від вторгнення й навіть можливу блокаду морських комунікацій КНР.

Не випадково промислово розвиненим морським державам доводиться вкладати величезні кошти в розвиток національних флотів, будівництво нових кораблів, нових морських озброєнь тощо. Ставки як ніколи високі, а нехтування розвитком власного флоту зазвичай призводить до відставання від потенційного противника й загрожує програшем у війні.

Цей огляд охоплює лише найбільші та найновіші платформи, що будуються, авіаносці, есмінці й фрегати, тобто кораблі морської та океанської зони.

Авіаносці — становий хребет морської сили

Найбільшими й технічно найскладнішими бойовими кораблями світу залишаються авіаносці (АВ), які сьогодні будують лише США, Китай, Італія, Франція і Туреччина. Поряд з класичними авіаносцями літаки приймають на озброєння універсальних десантних кораблів (УДК) Корпусу морської піхоти США, ВМС Японії, Південної Кореї, Китаю та Італії. Про свій намір доєднатися до елітарного клубу авіаносних держав заявив також Іран.

Для США АВ залишаються одним з основних засобів збереження стратегічного панування на морі й стримання Китаю, як головного виклику. Триває поступова заміна частини з 11 наявних на озброєнні АВ новими, сучаснішими кораблями типу Gerald R. Ford. У 2025 році компанія Newport News Shipbuilding має передати ВМС США вже другий корабель цього типу — USS John F. Kennedy (CVN 79), у листопаді — спустити на воду третій — USS Enterprise (CVN-80), а в січні 2026-го — закласти четвертий — USS Doris Miller (CVN 81).

Американські суперавіаносці — найбільші у своєму класі. При довжині 337 метрів, ширині 78 метрів і висоті 76 метрів повна водотоннажність АВ USS Gerald R. Ford сягає 112 тисяч тонн. Енергетична установка — ядерна, швидкість повного ходу — понад 30 вузлів, екіпаж (включно з персоналом авіакрила) — 4660 матросів, старшин та офіцерів.

Головна зброя АВ — його авіакрило (авіагрупа) — 80–90 літаків F/A-18E/F Super Hornet, EA-18G Growler, C-2 Greyhound, E-2 Hawkeye, F-35 Lightning II, гелікоптерів Sikorsky SH-60 Seahawk і бойових БПЛА.

Китай також активно розвиває власну авіаносну програму. У листопаді 2024-го почалися випробування нового АВ Fujian, водотоннажність якого досягає 80 тисяч тонн, довжина — 313 метрів, ширина — до 75 метрів. Цей корабель можна вважати подальшим розвитком придбаного в Україні 2000 року недобудованого АВ пр. 11436 «Варяг», але замість трампліна він має три електромагнітні катапульти.

Крім того, наприкінці листопада 2024 року Китай почав випробування ще одного авіаносного корабля нової конструкції від компанії Guangzhou Shipyard International. Архітектурно цей 200-метровий корабель водотоннажністю до 15 тисяч тонн вирізняється тим, що має суцільну горизонтальну польотну палубу, три надбудови по правому борту й док-камери в кормовій частині. За останніми повідомленнями, китайці класифікують цей корабель як носій перспективних інтегрованих багатосередовищних безпілотних систем. Аналогів у світі він нині не має.

Франція оголосила про запланований на 2025 рік початок фінансування робіт з будівництва нового атомного АВ нового покоління за програмою Porte-avions de nouvelle generation (PA-NG). Розробку проєкту мають завершити до кінця 2025-го. При водотоннажності 75–80 тисяч тонн, довжині 310 метрів і ширині 80 метрів він може стати найбільшим бойовим кораблем, який побудували в Європі.

АВ матиме тривальну силову установку потужністю 80 МВт, турбіни якої живитимуться від 2 ядерних реакторів типу К22 компанії TechnicAtome. Швидкість повного ходу становитиме 27 вузлів, екіпаж — 2000 матросів, старшин та офіцерів.

7 грудня 2024 року до складу ВМС Італії увійшов авіаносний УДК L 9080 Trieste, який замінив легкий авіаносець Giuseppe Garibaldi. Новий УДК має суцільну польотну палубу з трампліном у носовій частині й надбудову по правому борту.

Власний авіаносний флот також активно розвиває Туреччина. 2 січня 2025 року на стамбульській верфі заклали новий АВ проєкту MÜGEM (Milli Uçak Gemisi — турецький національний авіаносець). При довжині 285 метрів він матиме водотоннажність до 60 тисяч тонн. Головна енергетична установка буде газотурбінною, швидкість ходу — 25 вузлів, а дальність плавання економічним ходом — до 10 тисяч миль. Авіакрило АВ складатиметься з 50 літальних апаратів: літаків, гелікоптерів і БПЛА різного призначення.

Поява авіаносців у складі турецького флоту не випадковість. Йдеться про амбіції Анкари в Середземному морі (Сирія, Лівія) та в Перській затоці (Катар), де діє єдина турецька закордонна військова база, і про збільшення власного видобутку вуглеводної сировини на морських родовищах. А після реалізації Катаром плану побудови експортного газогону до Європи через територію Сирії, Анкара може стати одним з ключових гравців.

Протиракетна парасолька флотів

Авіаносці зазвичай діють у супроводі кораблів охорони — есмінців і фрегатів, універсальних платформ, які забезпечують протичовнову (ПЧО), протиповітряну (ППО) та протиракетну (ПРО) оборону. Есмінці сьогодні, по суті, замінюють ракетні крейсери та є найбільшими кораблями, які будують США, КНР, Японія, Південна Корея і Туреччина.

На листопад 2024 року в США будували 11 ракетних есмінців типу Arleigh Burke версії Flight 3 (ще 8 замовлені). 22 листопада 2024 року на верфі Ingalls Shipbuilding відбулася закладка 83-го корабля серії — USS Sam Nunn, «Ескадрений міноносець (ЕМ)» цього типу має водотоннажність 9648 тонн, довжину 155,29 метра, ширину 20,4 метра, занурення 6,57 метра. Головна енергетична установка газотурбінна, швидкість повного ходу — 32 вузли, дальність плавання — 6000 миль. Екіпаж до 330 матросів, старшин та офіцерів.

Важлива особливість бортового озброєння кораблів — це наявність багатофункціональної інформаційно-керівної системи ПРО AEGIS, що дає змогу перехоплювати балістичні ракети, які атакують, а також оперативно обмінюватися даними як з іншими кораблями ВМС США, так і країн-союзниць та/або з літаками радіолокаційного дозору. З огляду на це систему прийняли на озброєння й морські країни — союзники США (зокрема, Японія, Австралія, Іспанія і Південна Корея).

Наприклад, Австралія у 2017–2020 роках побудувала для своїх ВМС 3 есмінці AEGIS типу Hobart, які мають УВС Мк-41 із 48 комірками, а Японія — 2 типу Maya і планує до 2027–2028 років побудувати ще 2.

Останньою до будівництва ракетних есмінців AEGIS долучилася Південна Корея. 27 листопада 2024 року компанія Hyundai Heavy Industries передала ВМС перший із шести запланованих кораблів — ROKS Jeongjo the Great проєкту KDX-III Batch-II. Другий ЕМ серії Dasan Jeong Yak-yong мають спустити на воду 2025 року.

Стандартна водотоннажність корейського ЕМ — 8100 тонн, довжина — 170 метрів, швидкість ходу — 30 вузлів, екіпаж — 300 матросів, старшин та офіцерів. А головне призначення — перехоплення північнокорейських балістичних ракет, які атакують, для чого він отримає зенітні ракети SM-2 i SM-3 в УВС Мк-41.

У КНР триває будівництво серії із 16 великих ракетних есмінців типу 055 (Nanchang). У травні 2024 року на воду спустили вже дев’ятий корабель серії. При довжині 183 метри, ширині 20 метрів і зануренні 6,6 метра повна водотоннажність становить 13 тисяч тонн. Енергетична установка газотурбінна, у складі 4 ГТД QC-280 потужністю 28 МВт, швидкість повного ходу — до 30 вузлів, дальність плавання — 5000 миль, екіпаж — понад 300 матросів, старшин та офіцерів.

У КНР кораблі типу 055 належать до есмінців четвертого покоління, тоді як американці небезпідставно називають їх ракетними крейсерами. Для ВМС НВАК вони одночасно є як кораблями охорони й супроводження власних авіаносців, так і самостійним інструментом проєкції сили у віддалених районах, де вони можуть виконувати роль флагманських кораблів управління силами флоту. І не випадково саме есмінці ВМС НВАК як інструмент забезпечення зовнішньої політики Піднебесної дедалі частіше з’являються в Тихому й Індійському океанах, Перській затоці, Червоному, Середземному та навіть Балтійському морях.

Наступна країна, що розгортає будівництво есмінців, — Туреччина. 2 січня 2025 року на верфі Istanbul Naval Shipyard у Стамбулі відбулася закладка головного корабля серії з восьми одиниць — есмінця ППО типу TF-2000. Головне призначення цих кораблів — забезпечення ППО-ПРО турецьких авіаносців.

TF-2000 матиме водотоннажність 8600 тонн, довжину 149 метрів, ширину 21,3 метра й занурення 5,75 метра. Головна енергетична установка комбінована, дизель-газотурбінна, швидкість ходу — понад 26 вузлів.

Фрегати — робочі конячки флотів

Фрегати (ФР) є більш універсальними й численними платформами багатьох флотів світу. Вони дещо поступаються есмінцям своїми розмірами та бойовим потенціалом. У цьому сегменті нові кораблі й далі будують КНР, Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, США, Японія, Туреччина, Південна Корея, Польща й рф.

Серед новинок цього сегмента варто виділити французьку програму будівництва революційних фрегатів типу Frégates de Défense et d’Intervention (FDI). Головний корабель серії Amiral Ronarc’h (D 660) 7 жовтня 2024 року вийшов на заводські випробування.

Особливість архітектури цих фрегатів — «водопрорізна» форма носової частини корабля, що має забезпечувати як гарні морехідні якості, так і малу радіолокаційну помітність. Щоправда, незвична архітектура споріднює цей фрегат першої половини ХХІ сторіччя з броненосцями початку ХХ сторіччя.

До складу радіоелектронного озброєння корабля ввійдуть новий багатофункціональний радіолокаційний комплекс Thales Sea Fire 500 з АФАР в «інтегрованій щоглі», АСБУ SETIS, підкільна й буксирована гідроакустичні станції (ГАС), комплекс зв’язку Aquilon, навігаційні комплекси та комплекс РЕБ SENTINEL. Нарешті фрегати проєкту FDI стануть першими кораблями, що будуть повністю захищеними в плані кібербезпеки.

До безумовних новинок у своєму класі варто віднести також південнокорейський фрегат нового типу ROKS Chungnam ІІІ (FFG-828), побудований за програмою FFX Batch-III. Головний корабель мають передати ВМС до кінця 2025 року, а вся серія складатиметься із шести кораблів.

Одним з головних нововведень проєкту стала нова «інтегрована щогла». Це комплекс з кількох передових технологічних компонентів, таких як РЛС з активною фазованою антенною решіткою, передовий комплекс пошуку й відстеження в інфрачервоному спектрі та система електрооптичного спостереження.

За експертними оцінками, створення цих фрегатів — великий крок уперед, їх розглядають як випробувальний стенд для нових бойових систем, якими оснащуватимуться перспективні надводні кораблі (передусім «інтегрована щогла» й зенітний артилерійський комплекс CIWS-II).

Триває будівництво фрегатів також у КНР. 22 січня 2025 року до складу ВМС НВАК увійшов головний фрегат Luohe нового проєкту 054В.

У Туреччині будують нові кораблі проєкту MİLGEM типу İSTİF, 10 й 11 січня 2025 року на верфі Istanbul Naval Shipyard у Стамбулі спустили на воду два фрегати, TCG İzmir (F516) і  TCG İzmit (F517).

Крім того, в Італії триває будівництво серії багатоцільових фрегатів проєкту FREMM (італ. Fregata multi-missione) типу Bergamini. Утім, чергові 11-й і 12-й кораблі серії почнуть будувати у 2025 й 2026 роках в оновленій конфігурації GP-EVO (багатоцільові ФР з можливістю забезпечення ППО й ПЧО) з використанням нової енергетичної установки.

Кораблі версії EVO матимуть відмінності, як порівняти з базовим проєктом. На них запровадять нові дводіапазонні РЛС AESA (C-діапазон і X-діапазон).127-мм гармату замінять на 76-мм гармату STRALES з програмованими боєприпасами ППО DART(Driven Ammunition Reduced Time of flight). А пакет комірок УВС ракет Sylver VLS збільшать до 32.

Після довгої перерви будівництво фрегатів відновили в США. Ідеться про серію з 20 кораблів типу FFG(X), на базі переробленого проєкту італійської версії проєкту FREMM. 12 квітня 2024 року американська компанія Marinette Marine Corporation (належить італійській групі Fincantieri) здійснила закладку на стапелі головного фрегата USS Constellation (FFG 62).

Міністерство оборони Японії та компанія Mitsubishi Heavy Industreas підписали контракт на будівництво двох нових багатоцільових фрегатів типу Shingata FFM вартістю $1,16 мільярда. Загалом за 5 років планують побудувати 12 кораблів.

На відміну від інших світових аналогів японський фрегат уперше отримає на озброєння дистанційно керовані підводні системи пошуку й нейтралізації морських мін, що дасть змогу залучати його до протимінних операцій.

У Великій Британії реалізують одночасно дві програми будівництва фрегатів. Зокрема, компанія BAE Systems будує для Королівського флоту серію з 8 нових фрегатів типу 26. Перший з них HMS Glasgow увійде до складу флоту до кінця 2028-го, решта — до середини 2030-х років. Це буде універсальний корабель для ПЧО, ППО, а також операцій загального призначення.

Про намір придбати у Великої Британії щонайменше 5 фрегатів типу 26 заявила Норвегія, тому не можна вважати неможливим продаж уже головного корабля Glasgow, який сьогодні на етапі добудови.

Іспанська компанія Navantia почала будівництво серії фрегатів нового покоління типу F110. Головний ФР F111 Bonifaz мають спустити на воду 2025 року.

Німеччина ж будує серію із чотирьох багатофункціональних фрегатів типу F126, здатних діяти як у тривимірній війні на морі, так і в асиметричних конфліктах. Бойові можливості F126 доповнюватимуть відповідно до ситуації та потреб через упровадження додаткових «місійних модулів». Для останніх на борту заздалегідь резервуються місця й електроживлення.

Насамкінець Польща реалізує програму будівництва серії з трьох багатоцільових фрегатів типу Miecznik. Будівництво фрегатів цього типу — одна з програм Плану технічної модернізації Збройних сил Польщі на 2021–2035 роки. Випробування головного фрегата мають відбутись у 2028–2030 роках, після чого ORP Wicher має увійти до складу ВМС Польщі. Варто зауважити, що нові фрегати потрібні ВМС Польщі не для стислих умов мілководної Балтики, а для участі в операціях ОВМС НАТО в Атлантиці, Середземному морі й інших віддалених акваторіях.

Тут спостерігається певна аналогія із замовленням для ВМС Збройних Сил України в Туреччині нових корветів типу Ada. Останні, як і решта кораблів, отриманих від країн — партнерів корабельної коаліції, напевно, також будуть потрібні не лише в Чорному морі, а й для участі в майбутніх міжнародних операціях за його межами під егідою ООН, ЄС та/або НАТО.

Посилення корабельного складу українських ВМС можна лише привітати. Тим паче що затверджений урядом 22 листопада 2024-го План реалізації Стратегії морської безпеки України передбачає закуп для ВМСУ ще двох корветів з термінами готовності у 2026 й 2030 роках.

Потреба створення збалансованих Військово-морських сил Збройних Сил України передбачає і підписана 16 січня 2025 року 100-річна угода про партнерство України й Великої Британії. У документі йдеться, зокрема, про спільне з Королівським флотом забезпечення безпеки судноплавства й захист торгівлі в Чорному та Азовському морях і за їх межами. Тобто йдеться про води, що мають стратегічне значення для обох країн.