І все ж одразу на початку нової урядової каденції відбулося помітне зміщення акцентів. Це зумовлено зміною міністра закордонних справ. Новий тон, заданий соціал-демократом Гайко Маасом, який заступив свого однопартійця Зіґмара Ґабріеля, дає надію на принциповіше німецьке ставлення до західних цінностей свободи.
Вже у своїй вступній промові в Міністерстві закордонних справ Маас майже демонстративно дистанціювався від позиції свого попередника. Це стосується не лише його підтримки німецької дружби з Ізраїлем, який він відвідав як третю країну після Франції та Польщі. Ґабріель не раз спричиняв значні непорозуміння в німецько- ізраїльських відносинах.
Відмінною від Ґабріелевої є й Маасова позиція стосовно путінської Росії. Перший постійно протистояв офіційній позиції федерального уряду щодо можливості відміни санкцій лише після повного виконання Москвою зобов’язань, узятих нею в мінських домовленостях. Наприклад, він бачив можливість полегшити санкції вже за умови дотримання режиму тиші на Сході України. Маас, натомість, наполягає на спільній західній позиції стосовно санкцій. «Криза в Україні, — сказав він, — це випробування нашої рішучості та єдності всередині ЄС, але також і з американськими союзниками».
Читайте також: Послаблення опору
Це підкреслення спільності зі США також творить контраст із позицією Ґабріеля, який з огляду на президентство Дональда Трампа постійно наголошував на зростаючій трансатлантичній дистанції та на суперечності німецьких й американських інтересів. Тому заява Гайко Мааса в його першій промові як міністра закордонних справ у Бундестазі про те, що не можна забувати, «наскільки глибоко й широко» німецько-американські зв’язки «закорінені в обох суспільствах, і це протягом десятиліть», прозвучала як репліка його попередникові. Тоді як Ґабріель нав’язував думку, що Трампова поведінка змушує Європу унезалежнюватися від США, Маас наполягав: «Ставати більше європейськими, залишаючись трансатлантичними, описує, як на мене, правильний шлях. Не узалежнюймо наші трансатлантичні відносини від самих лише твітів».
Досі Гайко Маас не був помітний у зовнішній політиці. Однак те, що він мав мало спільного з дотеперішньою політикою СДПН щодо Росії, виявилося перевагою. Два його попередники на посаді — Франк-Вальтер Штайнмайєр і Зіґмар Ґабріель — наближені до екс-бундесканцлера Ґергарда Шрьодера. Близькість останнього до Путіна, яка встигла перерости у відкритий лобізм інтересів Кремля, постійно впливала й на російську політику Штайнмайєра, особливо Ґабріеля. Дуже показовою була санкт-петербурзька вечеря Ґабріеля з Путіним у червні 2017 року, на якій був присутній і Шрьодер.
Маас, який походить із Саару, не належить до цієї групи Шрьодера, не має боргу в колишнього канцлера та його не запідозриш у кар’єрних амбіціях у російському енергетичному бізнесі. Відповідно впевнено прозвучали його заяви, наприклад, щодо фарсу президентських виборів у Росії, які він критикував: «Про чесну політичну боротьбу тут точно не в усіх пунктах може йтися». Він засуджував також і факт нелегального проведення перегонів в анексованому Криму. Інших згадок у німецькій публічній думці ця скандальна інформація практично не мала.
Читайте також: Дейна Рорабахер. Улюблений конгресмені Путіна
Виразно критичніша позиція нового міністра закордонних справ щодо путінської Росії, безперечно, також сприяє покращенню напружених останнім часом німецьких відносин із східно-європейськими членами ЄС, особливо з Польщею. Під час своїх перших відвідин цієї країни Маас закликав до відновлення «Ваймарського трикутника» — регулярних консультацій між Францією, Німеччиною та Польщею, які, на жаль, припинилися в 2016 році. Польський прем’єр Моравецький також намагається вирівняти польське ставлення до Німеччини, яке драматично погіршилося за націонал-консервативного правління партії ПіС. У розмові з Маасом він навіть сигналізував готовність до компромісу в суперечці довкола польської реформи юстиції.
Оскільки візію Європи французького президента Макрона в Східній Європі часто сприймають як надто орієнтовану на західну частину континенту, Німеччина могла б знову посилити свою роль посередника між західно- і східноєвропейськими інтересами. Маас із його пристрасними загальноєвропейськими переконаннями є відповідною постаттю. Універсальні цінності як модель зовнішньої політики він загалом проголошує наполегливіше, ніж Ґабріель, у якого на першому плані був вужчий «німецький інтерес».
Читайте також: Nord Stream 2. Потік брехні
Змістовні ж німецькі розбіжності з Польщею, а також іншими східноєвропейськими та балтійськими країнами залишаються. Так, Берлін наполягає на квотному розподілі біженців по всьому ЄС. У суперечливій справі Північного потоку-2 федеральний уряд продовжує дотримуватися погляду, що це економічне, а не політичне питання. Від цих позицій Маас не відступає, попри те що, на відміну від Ґабріеля, ніколи не був палким захисником Північного потоку-2. Наразі новий міністр закордонних справ відомий лише своєю риторикою. Реально оцінювати Гайко Мааса можна буде за його діями.