Нове Євангеліє від німців

Світ
22 Серпня 2014, 12:33

Від Вогезів до фламандських рівнин – за таким маршрутом президент Німеччини Йоахім Ґаук на початку серпня об’їхав поля битв Першої світової війни у межах відзначення сотих роковин від її початку. Як завжди, він легко розчулювався до сліз і сердечно обіймався. Цей емоційний акт визнання відповідальності своєї країни за минуле і водночас декларація примирення стали його візитівкою від моменту вступу на пост глави Німеччини в 2012 році. В Ізраїлі, Польщі чи Греції – Ґаук завжди знаходить правильний тон. Разом із канц­лером Анґелою Меркель він є одним із творців мирного і навіть симпатичного образу Німеччини в очах її сусідів.

Конституція Німеччини визначає президентство як символічну посаду. Але до Ґаука прислуховується дедалі більше німців

Спершу Меркель на пару з Ґауком на чолі держави бачилися доволі дивно. Коли його назвали серед кандидатів на пост президента у 2010 році, канцлер виступила проти, вважаючи Ґаука потенційним демагогом (президента обирають федеральні збори у складі парламенту і делегатів від 16 земель, та лише після того, як основні політичні партії узгодять кандидатури). Сталося так, що у 2012-му тодішній президент Крістіан Вульф був змушений піти у відставку через корупційний скандал (згодом він повернув собі добре ім’я). Тоді про Ґаука знову згадали, і Меркель не заперечувала.

Молодість обох минула в комуністичній Східній Німеччині. Ґаук – лютеранський пастор, Меркель – донька пастора. Але період життя в умовах диктатури вплинув різним чином на формування особистості обох політиків. Меркель навчилася тримати свою думку при собі до слушної нагоди. Ґаук отримав зовсім інший урок – говорити від душі, навіть якщо це комусь не до вподоби.
Ненависть Ґаука до режиму зародилася ще в дитинстві, коли його батька схопили і на кілька років запроторили до ГУЛАГу, в Сибір, за підозрою у шпигунстві. Вирішальним моментом його дорослого життя стало падіння Берлінського муру. Десятиріччя після возз’єднання Німеччини в 1990 році Ґаук очолював службу розслідування і документування діяльності Штазі – східнонімецького еквіваленту КГБ.

Читайте також: Самотність на вершині

Пережите навчило його всією душею прагнути свободи. Воля – головна тема його промов. Цього року в місті Фрайбург Ґаук виступив на захист ліберальних і «неоліберальних» цінностей у суспільстві й економіці, хоча зараз ці поняття в Німеччині не в моді і часто мають зневажливе забарвлення. Попри свої загалом про­американські погляди, Ґаук з обуренням відреагував на те, що американське Агентство національної безпеки шпигувало за німцями.

Але йому слід бути обачнішим. Конституція Німеччини визначає президентство здебільшого як символічну посаду. Президент повинен бути безстороннім і стояти вище «оперативної» політики, як висловився один з асистентів. Ще ніхто з попередників Ґаука не виходив за ці межі так, як це робить він. Зокрема, Ґаук назвав послідовників правої Націонал-демократич­ної партії, в якій простежуються неонацистські тенденції, «безум­цями». Коли вона подала позов до Конституційного суду Німеччини, судді стали на бік президента.

Найбільш неоднозначно сприйняли промову Ґаука на березневій конференції з питань безпеки в Мюнхені. Звертаючись до країни, яка рішуче стала на шлях пацифізму, попри своє минуле агресора, президент заявив про необхідність переосмислення. Він вважає, що сьогодні сусіди довіряють Німеччині, тож і німці повинні самі собі довіряти. Ґаук закликав до активнішої дипломатії – фактично такої, яку демонструє Меркель останнім часом щодо української кризи. Така дипломатія вимагає, на його думку, застосування збройної сили як останньої інстанції.

Читайте також: Ще один гордіїв вузол

За межами Німеччини легко недооцінити потенційну популярність таких настроїв. Один бранденбурзький політик назвав президента Ґаука «огидним розпалювачем війни». У червні, виступаючи в парламенті, лідер партії Лівих (наступників комуністичної партії НДР) Ґреґор Ґізі перекрутив погляди Ґаука, подавши їх як заклик «брати ширшу участь у військових операціях». Група з 67 лютеранських пасторів зі східної Німеччини виступила з відкритим листом проти політики президента.

Але глава держави пропові­дує надалі. Парламент зробив зауваження Ґізі за перекручення слів Ґаука. Сам Йоахім Ґаук написав лист-пояснення колегам-пасторам, де доповнив свої аргументи новими нюансами. Здається, до президента прислуховується дедалі більше німців – і вони дедалі частіше погоджуються з ним.

© 2014 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Автор:
The Economist