Найближчим часом цей епохальний документ за підписом прем’єра Миколи Азарова буде подано на розгляд РНБО і в разі остаточного схвалення – введено в дію указом президента.
У третій Воєнній доктрині, яку ось-ось має підписати нинішній Верховний Головнокомандувач Віктор Янукович, зазначено, що документ «…має оборонний характер». А головна концептуальна особливість – повернення до ідеї позаблоковості. А отже, зовнішні загрози значною мірою мають компенсуватися лише власними силами та можливостями.
Тож новий документ поставить перед військовим керівництвом амбітніші завдання, ніж раніше. Але прогнозні показники витрат України на потреби оборони на найближчі п’ять років, затверджені Кабміном, який без особливих сумнівів прийняв нову Воєнну доктрину, смішні. Ці суми не враховують якісних змін в оснащенні й підготовці армії. Запланованих коштів вистачатиме лише на життя армії в казармі й обмежений ремонт безповоротно застарілої техніки. «Ножиці» нових доктринальних орієнтирів і можливості армії щодо їх виконання будуть ще більшими. За таких умов сенсу в новій Воєнній доктрині, хай там як майстерно прописаний це документ, немає. Вона буде придатна лише для струсу повітря й розмахування паперами перед обличчям противника – чи то зовнішнього, чи то внутрішнього…
До речі, доктрина містить вельми небезпечне положення. До загроз національній безпеці зараховують, серед іншого, «спроби дискредитувати владу». Тобто за такого підходу Збройні сили можна буде використовувати проти власного народу.
Детальніше читайте у статті «Уявні та реальні загрози».