Цьогоріч школярі-учасники пілотного проєкту «Нової української школи» (НУШ) перейшли до 5 класу. Наразі це 7349 учнів, або 261 клас у 143 школах, котрі почали вчитися за новим державним стандартом на рік раніше, ніж решта школярів України. Вони розпочали експериментальне навчання 2017 року, і їхній досвід враховувався під час запровадження НУШ у решті шкіл країни у 2018 році. Але з’ясувалося, що про належне забезпечення «першопрохідців» НУШ чиновники від освіти «забули». Попри те що про подовження пілотування нового державного стандарту у середній школі Міносвіти оголосило ще навесні 2021 року, для цих класів не закупили обладнання, а вчителям не платять надбавок за впровадження нового держстандарту, як це було з учителями-пілотниками у початковій школі. Більшість причетних до цього вчителів-предметників не пройшли необхідної підготовки, не розуміють основних змін та головних цінностей НУШ, а деякі вже почали скаржитися на своїх нових учнів — мовляв, ті занадто багато питають і погано слухають матеріал, який їм викладають за підручниками. Все це неабияк спантеличило самих дітей та їхніх батьків і поставило під загрозу всі попередні здобутки реформи. І якщо не почати працювати над цією проблемою вже зараз, наступного року такий самий хаос очікуватиме й на решту п’ятикласників України, котрі зараз навчаються у четвертому класі НУШ.
Більшість із 47 опитаних Тижнем батьків школярів не знають, чи матиме реформа продовження у середній школі, адже ніхто з педагогічних працівників не говорив їм про збереження принципів послідовності у навчанні. А хтось навіть впевнений, що програма НУШ розрахована виключно на початкові класи, а далі все буде «серйозно та по-справжньому», тобто як у «старій українській школі». «Ця реформа передбачена законом «Про освіту» та законом «Про повну загальну середню освіту», включно з календарним графіком реалізації. Відповідно, стара українська школа, заснована на простому передаванні знань, котрі дуже швидко застарівають, стане попросту незаконною, бо не відповідатиме вимогам законодавства про освіту, яке передбачає компетентнісне навчання», — пояснює Іванна Коберник, співзасновниця громадських організацій «Батьківський контроль» і «Смарт освіта». Активістка пояснює, що головне питання полягає навіть не так у законодавстві, як у тому, що є найкращим для дітей. «НУШ — і це чітко прописано у законах — має не просто передавати знання, а вчити застосовувати їх на практиці, формувати так звані м’які навички та наскрізні вміння. Це співпраця в команді, розвинені емоційний інтелект та емпатія, критичне мислення. Діти мають не боятися ставити запитання, самостійно знаходити та оцінювати інформацію. Ці наскрізні навички потрібні будь-якій людині, щоб бути успішною у сучасному світі», — пояснює Іванна Коберник.
Читайте також: Замість імперської моделі. Куди рухається українська освіта
Значення останнього підтверджує й Дослідження соціальних та емоційних навичок (Survey on Social and Emotional Skills), проведене Організацією економічного співробітництва та розвитку (OECD) серед 10-ти та 15-річних учнів. «Вчені з’ясували, що молоді люди з високорозвиненими емоційними навичками мають кращі академічні результати, вміють будувати та підтримувати здорові стосунки в суспільстві, а також щасливо та успішно реалізовують свій потенціал у кар’єрі та особистому житті», — коментує результати дослідження колишня міністерка освіти Лілія Гриневич. Вона наголошує, що у сьогоднішньому світі соціально-емоційні компетентності так само важливі, як і академічні знання. Тож думка про те, що формування соціально-емоційних навичок відбирає час у академічного навчання, хибна: насправді ж перше лише підсилює друге, підвищуючи навчальні досягнення учнів. «Формування соціально-емоційних навичок (СЕН) як наскрізних умінь також є складовою НУШ і важливою доданою цінністю реформи. І зараз, напередодні впровадження НУШ у базову школу, мала б відбуватися підготовка вчителів до цієї складової. Наразі ж в Україні на офіційному рівні немає навіть дискусії щодо методів і можливостей СЕН у шкільній освіті», — пояснює проблему Лілія Гриневич.
Опитані Тижнем батьки та діти розповіли про позитивні зміни, пов’язані з реформуванням системи освіти. Тільки дві родини з 47 вважають, що підходи НУШ не задовольняють їхніх вимог і що вони хотіли б бачити класичне викладання, сувору дисципліну та бальне оцінювання знань. Хтось обурюється відсутністю домашніх завдань, а хтось навпаки тим, що вони є. Але більшість погоджується, що нові підходи стимулюють у дітей бажання вчитися та не створюють психологічного дискомфорту на перших етапах занурення у шкільне життя. Останнє особливо відзначають ті, у кого є старші діти, котрі навчалися ще за старими стандартами: вони можуть наочно порівняти й спосіб подання інформації, і ставлення до дітей, і ступінь їхньої зацікавленості у навчанні.
Важливо зазначити, що позитивні оцінки стосуються лише випадків повноцінного впровадження НУШ. Серед відгуків, зібраних Тижнем, доводилося чути й про філігранну імітацію, до якої вдаються педагоги, котрі не бажають змінювати підходи, а лише формально підлаштовуються під нові вимоги. В останньому випадку йдеться й про непомірні обсяги домашніх завдань навіть для першокласників, і про змагання за «найкращий плакат», зроблений руками батьків, замість навчання пошуку та осмислення інформації. Попри відмову від бальних оцінок та заборону оголошення рівнів успішності дитини, педагоги-імітатори практикують публічний поділ на «успішних» та «ледарів», формальний підхід до організації групової та творчої роботи. Та незважаючи на безліч претензій до реалізації НУШ, більшість опитаних вважає: якщо принципи реформи не поширюватимуться на середню школу або це буде зроблено лише «на папері», це може спричинити вагомий стрес для дітей, котрі будуть змушені інстинктивно відмовлятися від більшості набутих компетенцій та цінностей.
Читайте також: Як перехід в онлайн-формат впливає на навчання, виховання й культурне життя
Проблема з поширенням НУШ на галузь середньої освіти унаочнює прагнення до згортання шкільної реформи. За мовчазної згоди чиновників від освіти цьогоріч «забули» й про першокласників: вперше за роки впровадження НУШ на початок навчального року перші класи не були забезпечені новими мобільними меблями та обладнанням. «Це виглядає як байдужість та безвідповідальність. Почнемо з того, що зараз освіта перестала бути пріоритетом: минулого року 5 млрд гривень освітнього бюджету забрали до антиковідного фонду і фактично нічого не повернули. Субвенцію на НУШ залишили на попередньому рівні, хоча зрозуміло: що старші учні, то більші інвестиції необхідні для впровадження реформи, — розповідає Іванна Коберник. — Але при цьому навіть ті субвенції, що виділяються, не можуть бути використані вчасно. Цьогоріч порядок використання коштів з’явився тільки в липні! Це означає, що жодного шансу вчасно закупити необхідне обладнання для першокласників НУШ не було. Варто розуміти, що попередні уряди зазнавали критики, коли цей порядок заявлявся пізно — у лютому. Бо далі йдуть доволі складні алгоритми: субвенцію мають розподілити облради, потім місцеві ради, а потім оголошуються тендери. Звісно, для НУШ важливий зміст та правильно навчений вчитель, але не менш важливе й освітнє середовище. На жаль, існує небезпека того, що успіх, якого вдалося досягти у початковій школі, не буде навіть зафіксований».
Іванна Коберник зазначає, що подібні тенденції створюють суттєві додаткові ризики для всього суспільства. Зростає так званий податок на недовіру: подібне ставлення чиновників зменшує довіру до будь-якого реформування та нівелює попередні досягнення. «В такому разі це означатиме, що подальшим змінам та реформам у різних галузях люди просто не повірять: мовляв, скільки такого вже було, навіщо перенапружуватись. Щоб цього не сталося, ми як громадські активісти та батьківська спільнота маємо привертати увагу до цієї проблеми — це поки що єдиний спосіб запобігти згортанню реформ», — впевнена Іванна Коберник. Інакше може статися, що після дзвоника карета перетвориться на гарбуз. А «Нова українська школа» поступово наповниться застарілими методами викладання, що формуватимуть у дітей уявлення про навчання як про нудний процес набуття віджилих знань.
Катерина Філонова, мати чотирикласниці Ольги, НУШ, Краматорськ:
Дитині у школі подобається все, особливо уроки мистецтва, де вони вивчають і музику. Іноді на уроках граються: наприклад вчать табличку множення, кидаючи м’яч. Зараз у всіх є доступ до системи Google Teams, подобається, що там можна бачити розклад та додаткові завдання. З ігровими куточками в нас проблема — в класі більше дітей, ніж рекомендовано, тому нормальний куточок ніде розмістити. І це, як на мене, жирний мінус. Але парти окремі, і телевізор над дошкою є. Якісь домашні завдання донька робить, а ось оцінки навичок та компетенції на загал не оголошують.
Ганна Курцановська, мати чотирикласника Леонтія, НУШ, Київ:
Щодо перспектив не дізнавалася, навіть і не задавалася таким питанням, бо вважала, що й надалі буде НУШ. Я ще пам’ятаю той свій табель з оцінками, від якого досі долоні пітніють. А син отримав «Свідоцтво досягнень», де написано про його здобутки у сфері спілкування, взаємодії, творчості, розуміння процесів різних наук — а це вже зовсім інше. Я хоч і знаю свою дитину як ніхто, це дуже важливо — побачити, що йому вдається, чого не вистачає. Ще вони роблять ці проєкти з другом удвох: про вимерлих тварин, про генеалогічні дерева родин. Це цікаво, бо діти працюють самостійно. Була вражена, коли на початку року він робив власну дошку візуалізації — про що мріє, чим хоче займатися, мету, захоплення. Мав вирізати ці картинки зі старих журналів, але у нас, переселенців, немає журналів, то він малював сам. Мене це дуже вразило — ми про такі мотиваційні штуки вперше почули у дорослому житті на тренінгах, а вони це вміють уже в школі.
Олена Шеремет, мати другокласника Остапа, НУШ, Київ:
У нас було багато уроків з елементами гри, наприклад на математиці використовувався конструктор LEGO. З першого класу були якісь проєкти, де треба розповісти про видатних українців чи професії батьків. Оцінок немає, але коли ми сиділи на карантині, вчителька надсилала фото з підкресленими помилками, а не тим, що вдалося виконати добре (хоча й зеленим кольором). Загалом Остапу там добре, хоч він часом і жаліється, що не хоче йти в школу, бо багато домашніх завдань: їх не мало б бути, але кажуть, що не встигають все в класі. Але мене це не надто хвилює, бо Остап без проблем робить усе сам. Нам дуже подобається, що вони читають сучасних українських письменників, чого у нас свого часу не було — тільки «лани широкополі». Тут цього теж вистачає, але були і Наталка Малетич, і Леся Воронина. А ще діти сидять за окремими партами, які періодично переставляють залежно від потреб уроку, і в класі є ігрова зона. Я хотіла б, щоб було більше свободи і менше чіплялися до формальностей. Ось сьогодні Остап розповідав, що якогось хлопчика насварили, бо він не на тій сторінці почав писати. Для мене це нонсенс: за що сварити? Тобто я не знаю, наскільки чітко наша вчителька дотримується принципів НУШ, але позитивні зміни порівняно зі своєю школою я бачу. І так, я воліла би, щоб до кінця навчання жодних оцінок не було.
Олена Котельва, мати третьокласника Ілії, НУШ, Київ:
Нинішня система нам подобається: три години англійської на тижні, щодня математика! Причому підручники написані пристойно. Не ідеально (бо там є завдання на логіку з декількома рішеннями, це збиває дитину, котра тільки вчиться логічно мислити), але пристойно. Ще подобається предмет «Я досліджую світ»: цікава інформація, котра подається дозовано. І ще є класна система олімпіад: син проходить завдання онлайн, займає високі місця і потім дуже собою пишається. Свого часу для старшого сина я окремо шукала інші програми — аби не те жахіття, що йому нав’язувала система.
Тоді я знайшла освітню програму «Росток», а тепер і загальна система стала цілком пристойною. Навіть немає сенсу ще щось шукати. Ще додам: сподобалась хрестоматія для читання! Деяких авторів потім окремо знайшли та повністю прочитали — приміром казки Дяченків. А Ілії подобається, що багато фізкультури і математики. Хоча на математиці інколи скаржиться, що не вистачає цікавих задач. Каже: «Одне й те саме товчемо по сто годин».
Ганна Дайнеко, мати першокласника Арсенія, НУШ, Кам’янське:
Поки нам не казали, як довго триватиме програма НУШ. Я також не думала так далеко на майбутнє. В класі є ноутбук, інтерактивна дошка. На нові парти ще чекаємо, кажуть, будуть у жовтні, бо тендер пізно провели.
Інтерактивну дошку встановлювали батьківським коштом, також ми самостійно обладнували усі куточки дозвілля, які повинні бути в класі за програмою НУШ.
Наталя Прокопенко, бабуся чотирикласниці Соломії, НУШ, Львів:
Соломія хотіла б менше «домашки», більше екскурсій і щоб оцінки не оголошували та не ставили у щоденник. Хоча у неї зі всього «вищий рівень» і причин для хвилювань нема.
Ще хотілося б, щоб вчителі мали вищий рівень підготовки, ніж є сьогодні. Домашніх завдань у всіх моїх онуків багатенько. Наш другокласник робить їх цілий вечір із мамою, бо на групі продовженого дня не хоче. Таке саме було й у 1 класі, то він навіть мусив двічі вступати до 1 класу: вперше у 6 років, а потім у 7.
Альона Кухар, мати першокласника Якова, НУШ, Київ:
Мені на консультації казали одне: це нова система, в центрі якої — дитина, а не її оцінки. Про перспективу, у що це переросте, не казали, але поки я бачу, що вчителі дуже стараються орієнтуватися на свободу і таланти. Принаймні коли я почула слова «можна бути будь-яким, головне — бути собою» у школі, захотілося плакати. Домашніх завдань нема, оцінок, як я розумію, перший рік не буде. Хоча я хотіла би бачити певне ранжування виконаних робіт у старшому віці. Але зберегти цінності НУШ на всі шкільні роки було б правильно.
Анастасія Назаренко, мати чотирикласниці Марійки, НУШ, Київ:
Думаю, що НУШ планується й далі. Ходять навіть чутки про відсутність оцінок аж до 6 чи 7 класу, проте ніхто не знає, як вступатимемо до 5 класу. Батьки наразі розгублені, бо поки невідомо, як діяти далі. Особисто я за продовження НУШ, але погано уявляю, як це може бути реалізовано. Адже 90% успіху НУШ — це бажання та готовність вчителя дотримуватись її принципів. Індивідуальний підхід, відсутність червоної пасти, м’яка адаптація для п’ятикласників, нерозголошення інформації щодо успішності третім особам, цікавіший спосіб подання інформації, варіативність.