Як показує вивчення російських методів ведення гібридної війни, майже всі вони далекі від оригінальності та колись уже застосовувалися радянським керівництвом. Одним із таких оновлених, але добре відомих інструментів є використання цивільного населення. Щоб досягнути потрібних цілей, Москва давно приносить у жертву як жителів власної країни, так і громадян інших держав світу: Іраку, Сирії, Афганістану, Таджикистану, Білорусі та, на жаль, України. Звісно, це не повний перелік держав — жертв російської (а раніше — радянської) гібридної машини.
Сьогодні найбільш актуальне використання мігрантів із країн Близького Сходу, що стали «гібридною зброєю» для досягнення політичних, економічних, інформаційних та військових цілей РФ. Активно та цілеспрямовано тему мігрантів використав уряд Російської Федерації у 2015 році. Тоді простежувався зв’язок між підвищенням інтенсивності ведення бойових дій у Сирії, пропагандою щасливого життя в Європі та, відповідно до цього, збільшенням кількості мешканців цієї країни, які залишали її в пошуках кращої долі. Мігранти їхали до європейських країн переважно каналами, заздалегідь підготовленими російськими спецслужбами, і тим самим розхитували соціально-економічну ситуацію в таких державах, як Угорщина, Німеччина, Сербія, Австрія та Греція. Водночас Москва досягала й інших цілей: підвищення власної геополітичної ролі, присутності в Сирії (нібито як країна-миротворець), переміщення акцентів світової спільноти від українського питання до проблем безпеки Європейського Союзу та створення проблем у відносинах між його членами, що, знову таки, на думку Кремля, має послабити ЄС та НАТО.
Уряд РФ не першим акцентовано використовував мігрантів як зброю. У 2011 році нині покійний диктатор Лівії Муаммар Каддафі організував відправлення морем на човнах до італійського вулканічного острова Лампедуза десятків тисяч африканських мігрантів. Сотні з них загинули, але решта практично заполонила крихітний клаптик суші. Мігранти своєю присутністю перетворили його на «пекло», адже на ньому не існувало належної інфраструктури, здатної забезпечити проживання великої кількості людей. Це було своєрідною помстою за підтримку Італією противників режиму Каддафі.
Читайте також: Світові ЗМІ про ситуацію на польсько-білоруському кордоні: між «впустіть їх нарешті» і «гібридною атакою»
Майже непоміченою залишилася операція з біженцями, яку проводила РФ наприкінці 2015 — на початку 2016 року проти Норвегії та Фінляндії. Тоді навіть Осло звинуватило офіційну Москву в цілеспрямованій операції з використанням мігрантів як відповідь на те, що Норвегія приєдналася до європейських санкцій проти РФ для відплати за агресію щодо України. Тоді за підтримки російських силовиків на територію Норвегії та Фінляндії за так званим арктичним маршрутом (Москва — Мурманськ — Нікель) проникло близько 10 тис. біженців. Цікава та особливість, що через пункт пропуску був заборонений піший перехід, тому мігранти масово скуповували велосипеди, на яких переїжджали кордон, і згодом їх викидали. Така ситуація пов’язана з тим, що велосипеди, які продають та використовують у Російській Федерації, не відповідають стандартам якості, що висуває Норвегія.
Сучасна міграційна криза, яка постала на польсько- та литовсько-білоруському кордонах, не нова. Біженців із країн Близького Сходу сміливо можливо назвати зброєю, яку Кремль цинічно використовує задля досягнення власної мети. Підвищення ставок у геополітичній грі, нанесення соціально-економічних й іміджевих втрат та розхитування воєнно-політичної ситуації взагалі — загальні цілі, яких намагається досягнути керівництво Російської Федерації. Одним із важливих питань, які розв’язує Москва, може виступати відвернення уваги від України. Загалом, використання мігрантів може виступати гнучкою загрозою для Києва: у будь-який момент можливі провокації на білорусько-українському чи російсько-українському кордоні з відповідним інформаційним супроводженням.
Розуміння подібних варіантів розвитку подій є і в українських фахівців, тим більше, що останнім часом уже спостерігаються небезпечні інформаційні «вкиди». Можливо, у зв’язку з цим 13 листопада 2021 року оприлюднили заяву пресслужби 61 окремої піхотної єгерської бригади Збройних Сил України про те, що її бійці будуть відкривати вогонь по всіх диверсантах, які під виглядом мігрантів намагатимуся проникнути на територію держави. Тобто військові озвучили своє розуміння гібридності ситуації. Водночас російська пропагандистська машинка негайно перекрутила повідомлення, мовляв, українські військові будуть знищувати неозброєних мирних мігрантів. Іншими словами, використала заяву у своїх цілях, продемонструвавши бійців ЗСУ як ксенофобів і нацистів (у «найкращих» традиціях російської пропаганди).
Попри адекватну реакцію з нашого боку, російські фахівці гібридної боротьби продовжили спроби інформаційного розхитування теми мігрантів на українському кордоні. За два тижні після публікації від 61 бригади в мережі з’явилося відео з начебто розстрілом українськими військовими біженців з інших країн. Проте пропагандисти з РФ не змогли належно підготувати фейкові інформаційні матеріали: у позначенні місця зйомок не врахували географічні показники локації. Росіяни не знали того, що, крім українського міста Прилуки (що за 246 км від українсько-білоруського кордону), біля білоруського міста Брест існує населений пункт з такою само назвою — Прилуки. Події відбувалися саме там, а відсутність реакції міжнародної спільноти на розстріл білоруськими силовиками мирних людей поблизу цього села більше пов’язана з недосконалою системою інформування Україною про злочини Російської Федерації та її сателіта — Республіки Білорусь — проти людства.
Читайте також: Die Welt: Де починається Лукашенків бізнес на біженцях
Водночас спостерігаємо неефективну діяльність пропагандистів Кремля, застарілість їхніх підходів до нагнітання ситуації. Банальні демонстрації на камеру страждань дітей та жінок-мігрантів по білоруський бік кордону не призводять до потрібних Москві результатів. Світова спільнота вже звикла до цинічності російської пропаганди та помірно реагує на подібні витвори, ба більше, переважно висміює такі інформаційні матеріали.
Проте Україні не варто знижувати увагу до цього напряму. Попри стереотипність роботи російської інформаційної машини, провокації з використанням мігрантів можливі в будь-який момент. Російські спецслужби можуть направити хвилі біженців із Республіки Білорусь на нашу територію, чим миттєво дестабілізують ситуацію. Певною підготовкою такого сценарію можна вважати заяву німецького депутата Нільса Шміда (СДПН), який запропонував Україні розмістити в себе мігрантів із польсько-білоруського кордону. Такий поворот з одночасним розхитуванням ситуації всередині нашої держави (через використання проросійських лідерів думок, диверсантів, «громадських» організацій та соціальних груп) може призвести до економічних та соціальних потрясінь, втрати рівноваги та цілісності системи воєнно-політичного управління. Не треба відкидати й нагнітання ситуації з боку військ РФ на окупованих територіях Донецької та Луганської областей задля відволікання військово-політичного керівництва нашої держави. Правильне врахування цих прогнозів має дати перевагу Києву.
Російська військова наукова думка зробила крок уперед: якщо раніше в ролі жертв та зброї використовували власних громадян РФ, то тепер цю роль виконують представники інших країн. Чи призведе цей розвиток до успіху російської геополітики, покаже час, а також ефективність кроків на випередження з боку України та провідних країн світу, які її підтримують.