Минулого тижня відбулася інавгурація Сиріла Рамафози президентом ПАР. 14 червня новообраний парламент переобрав його на цю посаду вдруге. Однак вперше з 1994 року (коли відбулися перші демократичні вибори по завершенні апартеїду) в історії незалежної ПАР Африканський Національний Конгрес (АНК) — партія, яку очолює Рамафоза — на парламентських виборах не отримала більшості голосів. Тепер країною керуватиме коаліційний «Уряд національної єдності», до якого окрім АНК (набрав 40 % на виборах), увійшли партії Демократичний Альянс (22 % голосів) та Партія свободи Інката (IFP, 4 %). Дві останні партії займають чітку позицію щодо визнання Росії агресором. Це може сприяти зміцненню українсько-південноафриканських відносин. Окрім того, до складу коаліції увійшли кілька менших партій, які здебільшого мають чітку позицію щодо визнання Росії агресором. Попри те, що АНК закликав усі партії до створення уряду національної єдності, обидві проросійські партії — «Умконто ве Сізве» (15 % голосів на виборах) та «Борці за економічну свободу» (10 %) — відмовилися від участі у ньому. 15-16 червня Делегація ПАР взяла участь у Глобальному Форумі Миру на рівні радника президента Південно-Африканської Республіки з питань національної безпеки Сідні Муфамаді, проте не підписала спільне комюніке.
Новий уряд національної єдності
Результати національних виборів, які відбулися 29 травня 2024 року, стали майже катастрофою для АНК — «Партії Нельсона Мандели», яка з 1994 року отримувала більшість голосів на виборах. Цього разу АНК отримав 40,21 % голосів та 159 із 400 місць у Національній асамблеї Південно-Африканської республіки — виборній нижній палаті парламенту країни. Загалом у виборах до Національної асамблеї взяли участь 52 партії. 18 з них отримали хоча б одне місце у парламенті.
Вибори 2024 року «унікальні» ще й тим, що продемонстрували найнижчу явку виборців з 1994 року — 59 %. Тим не менш, незважаючи на деякі недоліки в організації, більшість спостерігачів визнали вибори вільними та чесними.
Після оголошення результатів президент ПАР та голова АНК Сиріл Рамафоза залишив у собі сили жартувати та прийняти результати волевиявлення: «Ці вибори ясно показали очікування народу Південної Африки щодо того, що лідери політичних партій працюватимуть спільно, аби задовольнити потреби країни».
Насправді ж партія, яку очолює Рамафоза, стикнулася з високим рівнем недовіри до свого одноосібного правління АНК. Виборці невдоволені тим, що найбільш індустріалізована економіка Африки продовжує занепадати протягом останнього десятиліття. Перебої з електропостачанням та транспортуванням обмежують виробництво, тоді як бідність, безробіття (понад 40 % серед молоді) та злочинність залишаються невирішеними проблемами. Негативу також додає численна кількість корупційних скандалів та не достатня реакція з боку АНК щодо звільнення та покарання посадовців, яких звинувачують у цих проблемах.
Після оголошення результатів виборів президент Рамафоза закликав до створення уряду національної єдності, який об’єднував би всі партії, що отримали місця в парламенті на виборах. Це не перший такий досвід для країни. У 1994-1999 роках у ПАР уже існував уряд національної єдності.
Тоді АНК, Національна партія та Партія свободи (IFP) – об’єднали зусилля після перших незалежних виборів по завершенні апартеїду з метою уникнення політичної нестабільності.
Політичний контекст та позиції основних партій
Аби сформувати урядову коаліцію, АНК потрібно було ще щонайменше 41 голос у Національній асамблеї. Разом із 87-ма представниками від партії Демократичний Альянс (ДА) та 17-ма від Партії Свободи Інката, АНК зумів сформувати коаліційний уряд. Обидві ці партії займають відкриту проукраїнську позицію. Окрім того, до коаліції погодилися приєднатися Патріотичний Альянс (9 місць), яка фокусується на внутрішній політиці і не планує втручатися у питання російської агресії та кілька ще менших партій. Станом на зараз коаліція національної єдності має 258 із 400 місць у парламенті. Аби зрозуміти детальніше, що впливає на формування позицій зокрема щодо зовнішньої політики і України.
Африканський національний конгрес (АНК)
Африканський національний конгрес (АНК) — сформувався на основі визвольного руху проти апартеїду і керував країною з 1994 року, коли на перших незалежних виборах обрали президентом Нельсона Манделу. Визвольний рух об’єднував людей різного ідеологічного спектру, тому партія АНК інколи щодо різних питань через тривалі внутрішні дискусії не може визначитися.
24 лютого 2022 року позиція міністерки ПАР із міжнародних відносин та співробітництва Наледі Пандор була чіткою, і закликала Росію припинити агресію та «негайно вивести свої війська з України відповідно до Хартії ООН». Проте у той же день її колега, Міністерка оборони та ветеранів ПАР, Тенді Модісе пила шампанське у посольстві Росії.
З 25 лютого 2022 року ПАР більше не називала Росію агресором. І хоча позицію МЗС ПАР задекларовану 24 лютого 2022-го не відкликали, спільні військові навчання з Росією та Китаєм проведені у день першої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну залишили дуже багато запитань не лише в міжнародному співтоваристві, але навіть серед самих південноафриканців.
Наледі Пандор пояснювала, що не може ігнорувати ті сентименти, які її співпартійці мають до Росії. Адже багато членів АНК мають ідеалістичне сприйняття Радянського союзу та продовжують підтримувати тісний зв’язок з Росією, через те, що навчалися там, або співпрацювали під час боротьби з апартеїдом. Підтримка Радянського союзу у такий важкий час для ПАР залишається рожевими окулярами, які не дозволяють побачити Росію агресором.
Дмитро Кулеба під час переговорів із міністеркою міжнародних відносин та співробітництва Південно-Африканської Республіки Наледі Пандор у Преторії, 10 листопада 2023 року
Незважаючи на те, що багато представників АНК навчалися саме в Україні, а не Росії, підтримка Радянського союзу досі асоціюється з Москвою. Насправді, уже в 1963 – 1965 роках, в Одесі пройшли навчання більше 328 активістів АНК, включно з такими відомими особами як Джо Модісе, Мозес Мабзіда та досі впливовим Роні Касрілом. А Сіндісо Мфеньяна, який був першим чорношкірим секретарем Парламенту називав Київ своїм другим домом.
Окрім емоційної прив’язки деяких представників АНК, з 2006 року політична партія отримувала фінансування через спільний бізнес з видобування магнезію із підсанкційним російським олігархом Віктором Вексельбергом. Це фінансування також ймовірно мало вплив на позицію АНК.
Здається, що проривом у відносинах між Україною та ПАР став візит президента Рамафози з Африканською місією миру до України у червні 2023 року. З того часу делегація ПАР постійно присутня на зустрічах щодо Української формули миру, і планує долучитися до Глобального саміту миру у Швейцарії.
Африканська місія миру також поїхала до Санкт-Петербурга, де Рамафоза попросив Путіна повернути насильно депортованих українських дітей. А під час Саміту Росія-Африка у липні 2023 року президент ПАР у виступі відмовився від безкоштовного зерна, запропонованого Путіним, натомість попросив відновити «зерновий коридор». Українці не здивуються, що російський президент не почув заклик південноафриканського колеги.
Демократичний альянс (ДА)
Демократичний Альянс — ліберальна партія, яка з 2009 року має більшість у провінції Західного Кейпу. У ПАР ця провінція асоціюється з високою якістю комунальних послуг та ефективністю місцевого управління.
Партія відкрито засуджує російську агресію проти України та активно критикувала позицію уряду ПАР щодо неприєднання у випадку відкритої російської агресії та порушення міжнародного права. Лідер партії Джон Стінгейзен став першим політиком ПАР, який відвідав Україну у травні 2022 року.
Російська пропаганда активно використовує травми расової сегрегації південнафриканського суспільства для маніпуляцій, намагаючись заперечити підтримку України різними верствами населення ПАР і створити образ, ніби лише білі південноафриканці можуть підтримувати Україну. Тому лідери ДА одразу зіштовхнулися з критикою позиції партії, хоча, за даними опитування, 74,3 % південноафриканців вважають вторгнення Росії в Україну «актом агресії, який слід засудити».
Джон Стінгейзен в Україні, травень 2022 року. Джерело: X | @jsteenhuisen
ДА сформувалася, як опозиція до АНК. Під час виборчої кампанії один з контроверсійних роликів показував спалення прапору ПАР, що символізувало знищення країни, якщо при владі залишиться АНК. Проте після виборів ДА вирішили співпрацювати з АНК у коаліційному уряді незважаючи на численні ідеологічні та стратегічні відмінності.
Умконто ве Сізве (uMkontho weSizwe Party, МК)
Партнером по коаліції для АНК могла стати Умконто ве Сізве — партія створена лише 16 грудня 2023 року, яка сенсаційно набрала 15 % голосів на цих виборах. Очолив її та популяризував третій президент ПАР Джейкоб Зума, який незважаючи на лідерство у новій партії, залишився членом партії АНК. Де факто, Зума — єдиний «центр прийняття рішень» у новоствореній партії і був «обличчям партії» у виборчому бюлетені.
Новостворена партія використала історичну назву збройного крила АНК — «Умконто ве Сізве», що перекладається як «Спис нації». Під час виборчої кампанії 2024 року АНК подало до суду на новостворену партію через використання імені руху, який є частиною АНК. Проте суд відхилив прохання заборонити новоствореній партії використовувати історичну назву. У Джейкоба Зуми своя мотивація для повернення до влади — зміна конституції, яка призведе до скасування незалежності судової влади. Саме рішення Конституційного суду ПАР не дозволило йому обиратися до новоствореного парламенту через попередній вирок 2021 року, згідно з яким він отримав 15 місяців ув’язнення через корупційні звинувачення.
Джейкоб Зума та Владімір Путін, 2017 рік
Проте мабуть найболючішім для Зуми стало рішення Вищого суду ПАР від 26 квітня 2017 року про скасування угоди між ПАР та Росією про побудову атомної станції. Джейкоб Зума особисто домовився про побудову нової атомної станції зі своїм «другом» Владіміром Путіним, якого часто відвідував у Росії. Угода про атомну станцію була підписана всупереч південноафриканському законодавству, тому не розголошувалась у ПАР. Зумі довелося змінити п’ять міністрів енергетики та декількох міністрів фінансів, для її впровадження, проте чотири роки судових розглядів ініційованих громадськими екологічними організаціями призвели до рішення суду про повне скасування угоди.
Джейкоб Зума залишається потужним центром російського впливу в ПАР. Тому не дивно, що у липні 2023 року, за декілька місяців до створення нової політичної партії, під час «лікарняного» у в’язниці, він лікувався в Росії. Окрім того, виборча кампанія МК мала багато спільного з російськими методичками: мобілізація сентиментів «ображених» та підрив державних інституцій.
За результатами виборів МК, незважаючи на всі звинувачення проти її лідера, які включають отримання фінансових вигод з державних підприємств та витрати державного бюджету на власні потреби, партія має значну підтримку у провінції КваЗулу-Наталь та матиме вплив на політику ПАР.
Борці за економічну свободу (БЕС)
Борці за економічну свободу (БЕС) на чолі із Джуліусом Малемою — ліва політична партія, яка офіційно визнає ідеологію марксизму, хоча її лідери схоже більше керуються принципами капіталізму. Партія сформувалася у 2013 році, унаслідок відділення молодіжного крила АНК, і відома червоними беретами та військовим стилем одягу її членів. Особи, які входять до керівництва БЕС, були «антигероями» незалежних незалежних корупційних розслідувань.
Ця партія теж активно пропагує проросійські погляди, включно з маршем на підтримку атомної угоди підписаної між Зумою та Путіним та запровадження російської вакцини Спутнік-V під час пандемії ковіду. Окрім підтримки Росії, БЕС та МК закликають до перегляду конституції ПАР, націоналізації землі та шахт та інших популістських рішень.
Чи зміниться позиція ПАР щодо України?
Хоча АНК запросили усі політичні партії до уряду національної єдності, найбільш проросійські МК та БЕС відмовилися від участі. Представники БЕС заявили, що готові співпрацювати з АНК лише, якщо лідером буде не Рамафоза, а MK — взагалі відмовилися визнавати результати виборів. Ба більше, подавали до суду вимогу заборонити парламенту проводити засідання.
Таким чином, для АНК основним партнером по коаліції стали Демократичний Альянс (22 %) та Партія свободи Інката (IFP, 4 %), які мають чітку позицію щодо визнання Росії агресором, що може вплинути на формування зовнішньої політики ПАР. Однак, вплив проросійських сил, зокрема у найбільшій політичній силі нової коаліції, залишається значним, і майбутні дії уряду залежатимуть від внутрішньополітичних компромісів.
У важливому для України Саміті миру делегацію ПАР очолив радник президента з питань національної безпеки Сідні Муфамаді. Саме він відвідував зустрічі у рамках української формули миру. Проте Муфамаді відмовився підписувати комюніке Саміту і опублікував офіційне пояснення, яке далеке від розуміння російської агресії та війни на знищення, яку веде Росія проти України. Згідно з Муфамаді, ПАР не розуміє чому Ізраїль бере участь у Саміті миру, і чому «використання ядерної зброї, звужує заборону лише до українського контексту». На жаль, політик не пояснив, чи вдалося просунулися ПАР у поверненні українських дітей, про що згадував президент Рамафоза ще у липні 2023 року.
Така позиція ПАР відповідає позиції найбільшої політичної партії — АНК, проте ймовірно буде змінюватися після призначення нового коаліційного уряду.
Тема зовнішньої політики прописана максимально широко у коаліційній угоді, тому поки не зрозуміло як вона діятиме на практиці. Щоправда можна однозначно очікувати, що різноманіття партій в уряді означатиме більше прозорості та відповідальності уряду.
Стаття підготовлена в межах проєкту «Адвокація України на Глобальному Півдні через співпрацю між аналітичними центрами та університетами», який здійснює Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».