Британська громадянка китайського походження Крістін Лі нібито не порушувала закон, але, як повідомляла The Times у 2017 році, зробила щедре пожертвування Баррі Ґардінеру — колишньому тіньовому міністру торгівлі, який узяв її сина на посаду референта (Ґардінер теж заперечує наявність порушень). Служба безпеки стверджує, що Крістін Лі причетна до «політичного втручання» за дорученням Комуністичної партії Китаю.
Навряд чи йдеться про відкриття світу таємниць. Юридична фірма Крістін Лі гордо рекламує себе як офіційного консультанта китайського посольства. До того ж люди можуть здогадуватися, чим Ґардінер заслужив стільки часу й грошей. Проте це засвідчує нерозуміння суті шпигунства. Найпевніше, місія Лі полягала не у викраденні військової інформації або таємниць розвідки. Політичні плітки забезпечують важливі підказки для іноземців, які цікавляться процесом ухвалення рішень. Якого тиску зазнають чиновники й політики? Які пріоритети діють у переговорах? Як політика може змінюватися? Подейкують, розвідка шукає людей із вадами в характері, проблемами з грошима та сексуальними гріхами — усе це можна експлуатувати в подальших рекрутингових операціях. Якщо вчасно знайти нових зірок і позбутися тих, хто згасає, прицільність покращиться. Наша занедбана та збідніла політична система — ідеальне місце для розведення таких «самородків». Те, що Крістін Лі могла так довго приховувати свою діяльність, хоча й перебувала в усіх на очах, засвідчує її безнадійні вади.
Читайте також: Росія слідом за Китаєм котиться в діру пам’яті
Найперша слабкість — легковажність. У час холодної війни ми небезпідставно боялися радянської загрози й здебільшого поводилися відповідно. Тоді неможливо було уявити, що хтось на зразок Крістін Лі (скажімо, юрист російського походження) користатиметься з легкого доступу до наших політиків. Шпигунські заходи КГБ та інших служб у Великій Британії були активними, але, як засвідчують архіви, переважно непродуктивними.
Та все змінилося. Наша культура безпеки похитнулася, і її слід відновлювати. Тоді, коли поінформованість про російську загрозу зростає, Пекін досі вважається перспективним партнером для торгівлі й інвестицій. Дилеми реальні. Комуністична партія Китаю очікує на лояльність від кожного етнічного китайця. Громадян Піднебесної закон зобов’язує таємно й беззаперечно співпрацювати зі службами розвідки в разі звернення. За непокору карають безпосередньо незгодливих або їхніх родичів, які мешкають у КНР. Від 2005 року політика «хуажень цаньчжен» (huaren canzheng) сприяла інфільтрації надійних агентів китайського походження в політичні системи країн.
Китайська тактика полягає в тому, щоб експлуатувати свободу, що виникла після холодної війни, для навчання, роботи й подорожей за кордон, і глибоко вкорінені цінності західних суспільств. Ми віримо, що люди є тими, за кого себе видають. Якщо не допускати когось до відповідальних посад або піддавати додатковим перевіркам за національною ознакою, це буде виявом упереджень, що підкріплюватиме китайський наратив про західний расизм і сінофобію.
Найбільш дражливою темою залишається особисте життя політиків. MI5 недарма уникає розслідувань напрочуд великої кількості зв’язків членів верхньої та нижньої палат британського парламенту з російськими й китайськими жінками. Давно необхідне застереження, що пролунало минулого тижня, вказує на наявність проблеми, але не виправляє її. Найголовніше зараз — визнати, що Комуністична партія Китаю становить глибоку й масштабну загрозу для нашої національної безпеки і що «золота доба», проголошена Джорджем Осборном і його колегами у 2015 році, була небезпечною помилкою.
Читайте також: Страхи прийдешнього року
Другий пріоритет — посилити наші контрзаходи проти підривної діяльності. В урядовій діяльності це була «робота Попелюшки», затьмарена виведеними на перше місце контртерористичними зусиллями. Усі міністри внутрішніх справ найдужче прагнули спинити смертельні змови екстремістів і водночас нехтували глибшою проблемою захисту нашої політичної системи. Тяжко напрацьований за кілька десятиліть досвід було втрачено.
Боріса Джонсона ця тема взагалі не цікавить. Присвячений Росії звіт Комітету з питань розвідки і безпеки, для якого я давав свідчення, застерігав щодо вразливості нашої політичної системи до іноземного втручання. Джонсон намагався відсунути його на задній план. Він проігнорував також опубліковану в листопаді лячну доповідь колишнього директора MI5 лорда Еванса з Вердейла про підтримку стандартів у громадському житті. У доповіді були рекомендації запровадити жорсткіші правила щодо прийняття на роботу після державної служби, збільшити прозорість у лобіюванні й удосконалити міністерські стандарти.
Ми допустили залежність від Китаю (починаючи з фінансування наших університетів і закінчуючи атомною енергетикою). Для зміцнення політичної системи доведеться пожертвувати її найголовнішими цінностями — довірою та відкритістю. Ніхто не підштовхував нас у цю пастку: ми самі себе в неї загнали.