Ноутбук за ціною мобільника

Сотні людей щодня запитують один одного на комп’ютерних форумах: коли ж нарешті ASUS Eee PC з’явиться в офіційному продажі на пострадянських теренах? Що такого в цій моделі, яка – ніде правди діти – є суттєво обмеженою за своїми можливостями порівняно з «дорослими» ноутбуками?

 

Парадоксально, але один із найуспішніших у маркетинговому сенсі IT-продуктів 2007 року, завдяки якому в давно сформованому сегменті портативних комп’ютерів утворилася цілком нова і дуже перспективна ніша, завдячує своєю появою… ідеї створення «гуманітарного навчального комп’ютера» для малорозвинених і бідних країн третього світу. Концепція One Laptop per Child (OLPC – «один лептоп на кожну дитину») презентована в 2005 році на Давоському форумі. Для її реалізації була створена однойменна неприбуткова організація. Суть ідеї полягала у створенні максимально простого і дешевого (із задекларованою ціною $100) ноутбука, який безкоштовно роздаватимуть дітям із країн на кшталт Афганістану чи Руанди і використовуватимуть для освітніх потреб. Однак на шляху від задуму до конкретного пристрою відбулися суттєві трансформації: по-перше, «100-доларовий ноутбук» подорожчав як мінімум удвічі, а по-друге, споживачі з цілком «благополучних» у сенсі розвитку інформаційних технологій країн несподівано висловили бажання викласти свої кревні за цей начебто простий і «нецікавий» з погляду комп’ютерного прогресу продукт. Завдяки цьому виникла нова схема розповсюдження ноутбука OLPC: покупець сплачує за два 200-доларові пристрої, один із яких він отримує, а інший надходить дітям із країн Третього світу. В цій на перший погляд цілком благочинній ідеї приховано комерційний зиск: споживачі підтвердили свою готовність купувати «радикально спрощені» ноутбуки за ціною, що не перевищує $400.

 

Першою цю перспективу усвідомила компанія Asus, яка в жовтні 2007 року презентувала власну модель ультрабюджетного портативного комп’ютера під назвою Eee PC. Але не як гуманітарний, а як цілком комерційний продукт, хоч і з виразною навчальною спрямованістю. Результат перевершив усі сподівання – нині вже продано понад 350 тис. екземплярів, а у 2008 році планують взятти «планку» 1 млн.

 

Пропонують кілька конфігурацій ASUS Eee PC. Найбільш оптимальну за критерієм «ціна – функціональність» модель Eee PC 4G продають в Европі та США по майже $400. За ці гроші покупець отримує компактний (розмірами трохи більший, ніж складений навпіл аркуш паперу стандартного офісного формату), простий за дизайном, проте не позбавлений «мінімалістської елегантності» пристрій. Його функціональні можливості – це сукупність компромісів. Діагональ екрана лише 7 дюймів, проте маса менша кілограма. Хто мав приємність носити з собою 3-кілограмовий «звичайний» ноут, зрозуміє вигоду без зайвих слів. Малопотужний процесор і лише 4 Гбайт на жорсткому диску, але цей диск твердотільний, а отже – енергоощадний і стійкий до струсу та падіння. Немає оптичного диску і обмежені можливості для модернізації – але є роз’єм для флеш-карти формату Secure Digital, вбудована відеокамера та підтримка бездротової мережі стандарту Wi-Fi.

 

Результат: за ціною дешевшою не лише «стандартного» ноутбука, але й «просунутого» мобільного телефона можна придбати легкий, невибагливий і при цьому дуже навіть функціональний мобільний комп’ютер – практично ідеальний для використання в дорозі. Робота з електронною поштою, веб-серфінг, відеотелефонія (саме тут стане в пригоді вбудована відеокамера), «офісний мінімум» (набір текстів, підготовка простеньких електронних таблиць або презентацій) тощо – з усім цим ASUS Eee PC прекрасно впорається. І пропрацює від одного заряду батарей 4, а то й 5 годин – для одного робочого дня такої тривалості вистачає з головою.

 

Однак ще більш цікавим видається використання цього ноутбука як «дитячого комп’ютера». Не секрет, що 99% дітей, які випрошують в батьків комп’ютер, використовуватимуть його переважно для комп’ютерних ігор. Тут процесорна «слабкість» ASUS Eee PC перетворюється на «силу» – сучасні тривимірні «стрілялки» він не потягне.

 

Окрема категорія споживачів – досвідчені «комп’ютерні аси», які не бояться втручатися в роботу «заліза». Поява ASUS Eee PC спричинила в цієї категорії споживачів справжній спалах ентузіазму. Чого тільки не інтегрують «народні майстри» в його маленький корпус: від додаткової пам’яті до таких серйозних речей, як сенсорний екран чи вбудована GPS-навігація. Втім, подібний «тюнинг» є не дуже складною справою – однак варто пам’ятати, що зазвичай це означає втрату гарантії.

 

Однак є випадки, коли придбання ультрабюджетного ноутбука є недоречним. По-перше, в якості «першого і останнього комп’ютера» він не годиться – лише як доповнення до «великого» ноутбука чи настільного ПК. По-друге, такий пристрій напевне не підійде тим, хто звик до рішень «під ключ» і боїться «крок ступити» убік від традиційної Windows. Річ у тім, що ASUS Eee PC постачається з операційною системою на базі Linux, і щоб «подружити» його з Windows XP, потрібні певні знання.

 

Втім, найбільшою перешкодою для тих, хто бажає стати власником «ноутбука за $400» є… банальна відсутність таких пристроїв на українському ринку. Початок офіційних продажів ASUS Eee PC обіцяли на кінець минулого року, потім на лютий, тепер – на початок весни. Чи справдится остання обіцянка – невідомо. Для тих, кому дуже кортить, залишаються два варіанти – або полювати за пристроєм на різноманітних інтернет-барахолках, або везти (чи замовляти) за кордоном. Можна й зачекати: наразі нараховують з півдесятка великих виробників, які вже анонсували свої аналоги ASUS Eee PC. Як правило, за можливостями вони дещо кращі (у першу чергу, це стосується трохи більшого розміру екрана), а ціна не може бути вищою – дорожче просто нікуди. Так що відкладені автором «на Eee PC» $400 можуть натомість бути витрачені на Everex CloudBook, HP Compaq 2133 або поки що анонімні, але вже анонсовані до випуску в цьому році аналоги від Acer, Gigabyte чи MSI. [146]