Сутність дискримінації полягає в запереченні людської сутності дискримінованих, у зведенні їх на рівень істот, позбавлених і гідності, і здатності самостійно порядкувати своїм життям. Так, у російській/радянській імперії українців вважали народом, що не має жодних окремих, самостійних прагнень, а століттями лише мріяв «навіки поєднатися» з російським народом і зрештою розчинитися в ньому без сліду. Такий народ був «нормальним», а українців, які прагнули чогось іншого, називали ким завгодно, тільки не людьми і не народом: мазепинцями, петлюрівцями, бандерівцями, націоналістами, й усі зусилля Російської держави були спрямовані на «нормалізацію» цих, так би мовити, хворих: фізичне знищення або русифікацію, що була єдиним радикальним методом лікування. А джерелом «ненормальності» завжди була якась іноземна зараза, і тому український рух паплюжили то як польську, то як австрійську інтриги, то як буржуазно-імперіалістичний вплив, а нині – як американську підступність.
Яскравим прикладом цього останнього варіанта є недавнє інтерв’ю Горбачова. Вождь партії, яка, щоб поширити свій вплив, підтримувала національно-визвольні рухи (а то й просто групи терористів) в усьому світі, абсолютно не визнає права українців бути народом. І на характерне для нинішньої Росії запитання кореспондента про перспективи її об’єднання з Україною в одну державу він, навіть не припустивши, що українці можуть мати власну думку, відповів, що «многіє не хотят об’єдінєнія Росії і України», й на першому місці серед цих «многіх» назвав США. Горбачов анітрохи не сумнівається, що прагнення українців жити у своїй державі – це щось чуже, навіяне, гостро патологічне, тож достатньо усунути патогенний чинник (у цьому разі вплив США), і всі українці одразу «нормалізуються», тобто успішно дійдуть до стану національного нігілізму, властивого самому Горбачову, і перейдуть із категорії «соотєчествєнніков» (саме так називає нас московський патріарх Гундяєв) у категорію «нормальних» російських громадян.
Тож немає нічого дивного, що Гундяєва янголи принесли на крилах благословляти в Лаврі новообраного «соотєчественніка» й раба Божого, якому судилося стати президентом України. Московське православ’я тепер є найдієвішим методом «нормалізації» українців. Недаремно Гундяєв вимагає від свого «чада» запровадити в школах та у війську московський «закон Божий» і віддати решту українських церковних пам’яток у руки апологетів єдиного «православного народу».
Отже, лікарі в Москві, дивлячись на зараженого бацилою самостійності українського пацієнта, добачили тепер перспективу цілковитого «одужання», хоча, звісно, за їхніми словами, без реанімації не обійтися. А який тут метод реанімації? Господи, класичний і перевірений – кровопускання! Треба виточити всю кров, щоб у країні не лишилося й сліду українського духу, бо єдине добро, яке дозволяють нам мати московські «лєкарі», – сало. Про що вкотре нагадав Владімір Путін під час зустрічі з президентом Януковичем у Москві.
І що в такій ситуації можуть означати спроби утвердження російської мови? Так, угадали, це спосіб об’єднання країни, але ж ідеться не про нас, грішних, не про Україну, а про велику Росію. Саме її, велику Росію прагнуть укріпити коштом «нормалізації», або, як кажуть поляки, wynarodowienia, тобто денаціоналізації України, відмови від національно-культурної ідентичності, передусім через зведення української мови до статусу мертвої.