Нокаут?

У детективних романах багатоходова інтрига – це коли кожна дія персонажів неминуче тягне за собою іншу, і так виникає ланцюжок. У житті вона відкриває нараз кілька можливостей діяти далі. 24 жовтня у Верховній Раді закрутилася саме така ситуація. Йдеться про прийняття законопроекту № 2054а з невинною назвою «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків». Скандал спричинив єдиний підпункт 11.1 статті 170: «…у разі, якщо особа має право постійного проживання на території іноземної країни, вона вважається такою, що не проживає в Україні».

Формально це стосується лише фіскальних питань: як кажуть фахівці, «для цілей оподаткування». Одначе в опозиції хоч і запізно, а все ж зрозуміли, що законодавче нововведення може бути використане, щоб не допустити до участі у виборах глави держави 2015 року лідера УДАРу Віталія Кличка. Конституція вимагає від кандидата у президенти проживати в Україні «протягом десяти останніх перед днем виборів років». А брати Клички мають право на проживання в Німеччині, де в них є промоутерський бізнес.

по іміджу «Батьківщини» та Яценюка завдано чергового удару

«Прозріння», однак, настало напрочуд пізно – лише після того, як законопроект ухвалили 239 депутатськими голосами. Про розгубленість борців із режимом свідчить уже той факт, що голос «за» система «Рада» зареєструвала із кнопки ударівця Ярослава Дубневича. Пізніше депутат заявив, що «стався збій системи». Але не виключено, що він просто не зорієнтувався в ситуації. Як, наприклад, і позафракційний Олесь Доній, котрий пізніше чесно зізнався, що поправок не читав, про «пастку на Кличка» не знав і тепер відкликає свій голос. Оперативно взявши перерву, лідери опозиції відбули на нараду. Вона затяглася так, що вечірнє засідання парламенту відкрилося з помітним запізненням. Саме тоді пролунала гучна заява Кличка: «Я балотуюсь у президенти!», що стала топ-повідомленням в українських ЗМІ й не останньою новиною для багатьох зарубіжних ін­форм­агенцій.

Дивний поспіх

Те, що проживання Кличка в двох країнах і справді може бути великою перешкодою балотуванню в президенти, ні для кого не секрет. Про це не раз повідом­ляли ЗМІ, та й сам боксер на початку 2013-го сказав, що живе в Україні тільки шість років, а до того майже тринадцять мешкав у Німеччині. Щоправда, це прозвучало в ток-шоу Hard Talk на каналі BBC, і він міг вкладати в поняття «жити в Україні» суто побутовий зміст. Зрештою, в його українському паспорті відсутня зміна прописки (реєстрації) від 1992 року. Тож донедавна ці перешкоди видавалися надто ефемерними, аби завадити йому взяти участь у президентських перегонах. Кожен розумів, що ними, очевидно, спробують скористатися, але ніхто не підозрював, що знешкодження відбудеться саме в такий оригінальний спосіб, через Податковий кодекс, та ще й так несподівано.

Читайте також: За лаштунками скандальної поправки «проти Кличка»

Перше, що впадає у вічі: влада дуже поспішала протягти законопроект 2054а у зміненому вигляді. 8 жовтня поданий урядом документ спокійно прийняли за основу 337 голосами, але 23-го, коли він потрапив на розгляд профільного комітету перед другим читанням, там виявилася сила-силенна поправок, котрі коли й не змінювали його суті, то істотно впливали на зміст, і не на краще. Це не оціночне судження, а висновок Головного юридичного управління Верховної Ради, котре знайшло в законопроекті у версії від 23 жовтня суперечності з Регламентом ВР та Бюджетним кодексом. Серед іншого експерти зауважили появу цілком нових норм, котрі були відсутні під час його прийняття за основу.

Інакше кажучи, йшлося про новий законопроект, котрий і розглядати слід було б від самого початку. Але показово, що юристи заледве устигли зробити аналіз документа: депутати отримали його на руки лише 23 жовтня, напередодні голосування. Отож абсолютна більшість із них перед голосуванням і гадки не мала, що натискає кнопки не зовсім за те, що попередньо ухвалили на два тижні раніше. Нині депутат від УДАРу Оксана Продан, яка входить до профільного комітету ВР, де оцінювали цей законопроект, запевняє, що скандальну «поправку депутата Бриченка» не було розглянуто на засіданні згаданого органу. Вона вже подала скаргу до ГПУ, в якій зазначила, що «надана 24 жовтня для голосування порівняльна таб­ли­ця проекту не відповідає тій, яка розглядалася на засіданні регламентного комітету».

У сесійній залі голова Вер­хов­ної Ради Володимир Рибак вдало зманіпулював своїми обо­в’язками. Щойно він оголосив про винесення законопроекту на розгляд, опозиція здійняла галас у залі. «Шановні народні депутати не згодні розглядати закон», – вдоволено сказав спікер і… негайно поставив документ на голосування в цілому. Таким чином Рибак уник розгляду кожної поправки окремо й унеможливив, навіть гіпотетично, обговорення «поправки Бриченка».

Сьогодні опозиціонери заявляють про грубе порушення Регламенту, й погрожують очільникові ВР відповідальністю. Регіонали вустами депутата Хомутинніка заперечують сплановану «підставу» і проголошують, що готові навіть скасувати скандальні поправки, щоправда, дотримуючись процедури. Ударівці вже заявили, що намагатимуться в будь-який спосіб скасувати закон, виз­нав­ши його чи то неконституційним, чи прийнятим із порушеннями. Зауваження юристів і можливе ігнорування Регламенту спікером – цілком достатня підстава для несхвалення закону президентом. Але Рибак негайно того ж таки дня поставив свій розчерк на документі й терміново направив його Януковичу. Ймовірність того, що закон таки буде підписано, велика.

Провокація?

Скандальну поправку подав не представник влади, а депутат від «Батьківщини» Ігор Бриченко, що природно викликало настороженість серед представників УДАРу. Відразу виникли підозри таємної гри як регіоналів, так і «Батьківщини» на «викидання» з перегонів Віталія Кличка, який за нинішніх розкладів (неучасть у виборах Ти­мо­шенко) залишається основною перешкодою на шляху до виходу у другий тур Арсенія Петровича. Яценюк із парламентської трибуни миттю заявив, що звернення Бриченка сфальсифіковане. Сам Бриченко теж із трибуни сказав, що взагалі не подавав поправок до законопроекту.

Утім, за даними джерел Тижня, Бриченко таки подавав поправку. Щоправда, вранці 24 жовтня намагався її відкликати, але безуспішно. Цю версію непрямо підвердив із парламентської трибуни й голова профільного комітету регіонал Віталій Хомутиннік, котрий заявив, що Бриченко подав загалом 31 поправку, але пізніше «висловлював бажання відкликати деякі з них». По завершенні сесійного дня інформацію визнав і Яценюк, котрий сказав журналістам, що ще о дев’ятій ранку разом із Бриченком звертався до Рибака, який начебто обіцяв не ставити скандальної поправки на голосування.

Можна лише дивуватися, що опозиціонери так легко «повірили» Рибаку, якого раніше не раз ловили на порушенні й законів, і власного слова. Та ще й настільки, що зовсім не очікували винесення законопроекту на голосування в цілому і ніяк до цього не підготувались… Звісно, якщо все справді було так, як каже Яценюк. Голова політради «Батьківщини» заразом повідомив, що Бриченко одразу ж уранці 24 жовтня написав заяву до прокуратури. Але вдень 25-го ГПУ це заперечила. Чи розумів останній усе значення внесеної ним поправки, невідомо. За одними даними, опозиціонера про це попросив хтось із колег-регіоналів. Хоча, за твердженням одного із працівників апарату Верховної Ради, поправка Бриченка була подана на прохання народного депутата від «Батьківщини» Андрія Іванчука, одного з найближчих Яценюкових соратників по партії і товаришів по університету. У будь-якому разі по іміджу «Батьківщини» та Яценюка завдано чергового удару. Депу­та­ти-регіонали у своїх виступах від душі потопталися по «розколу опозиції». Тобто, поправками Бриченка, вочевидь, також прагнули остаточно посварити Арсенія Петровича з Віталієм Володимировичем.

Рівень загрози

Чи скористається влада «антикличківською» поправкою у випадку підписання закону президентом? Адже в Кличка є можливість апелювати до ст. 58 Конституції України, за якою «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи». Так само визначення інституту проживання в Україні не є предметом регулювання Податкового кодексу, відповідно ця новела може бути застосована лише з метою оподаткування.

Проте не забуваймо: такі логічно-юридичні конструкції – лише аргумент, що може бути використаний на судовому засіданні під час розгляду питання про відмову в реєстрації Віталія Кличка кандидатом у президенти. Суд тоді, не виключено, вирішить узяти до уваги аргументи іншої сторони, які базуватимуться на новаціях ПК. Про що, власне, вже заявив член ЦВК Андрій Магера. Врешті, якщо влада вирішить, що коректив до Податкового кодексу замало, вона зможе ухвалити новий закон «Про внесення змін до Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання», де сформулювати конституційну дефініцію «проживання в Україні» так, що у Віталія Кличка, на перший погляд, не буде жодних шансів зареєструватися кандидатом у президенти. Але це лише на перший погляд.

На інтереси Віталія Кличка однозначно працює Рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2004 року в справі майора Мельниченка, якого також ЦВК свого часу не зареєструвала кандидатом у народні депутати на підставі «цензу осілості». Зокрема, в Рішенні сказано, «що вимога проживання в Україні не була абсолютною і що національна влада, надаючи дозвіл або відмовляючи в реєстрації певному кандидату, була зобов’язана враховувати його конкретну ситуацію. Суд вважає, що ні відповідне законодавство, ні практика не містять прямої вимоги «постійного» або «тривалого» проживання на території України. Крім того, законодавство не визначає різниці між поняттями «законного» та «постійного» проживання».

Далі ЄСПЛ зазначив, що «на той час єдиний доказ реєстрації місця проживання особи, яка не завжди збігається з місцем її постійного проживання (пп. 56–58), містився у внутрішньому національному паспорті. Далі суд наголосив, що прописка була невід’ємним та основоположним аспектом української адміністративної системи й широко використовувалася для багатьох цілей (реєстрація поточного місця проживання громадян, військового призову, голосування на виборах, різноманітні майнові питання тощо)».

Утім, хоч би якими були юридичні наслідки внесення змін до Податкового кодексу, вже очевидно, що влада повною мірою використає відповідний інформаційний привід. Недарма спочатку Ганна Герман, а потім Вадим Колесніченко у виступах із трибуни пафосно вигукували, що Кличко, сплачуючи податки в Німеччині, таким чином годує тих, хто «вбивав наших людей» та «плюндрував нашу землю». Тут регіонали, звісно, передали куті меду. Як знущально відгукнулися соцмережі, та сама Герман – відома шанувальниця продукції автопрому ФРН, а такі шанувальники підтримують німецьку економіку не менше, ніж брати-боксери. Утім, зрозуміло, що з наближенням виборів теза про сплату Кличком податків за кордоном посяде важливе місце в політичній пропаганді.
Слід згадати версію багатьох опозиціонерів: скандальна поправка потрібна була владі ще й для того, аби зірвати розгляд законопроектів про звільнення Юлії Тимошенко. А тим самим – підписання Угоди про асоціацію з ЄС. «До мене особисто підходив один регіонал і казав: не здавайтесь, блокуйте трибуну! Вони хотіли нашими руками зірвати засідання й потім сказати, що опозиція не дала звільнити Тимошенко», – розповів Тижню один із депутатів від УДАРу.

Справді, це могло бути однією з цілей інтриги. Хоч непровладний табір утримався від блокування, його все одно звинувачують. Спікер Рибак на зустрічі із зарубіжними послами попрохав їх «донести до своїх урядів», нібито звільнення Тимошенко гальмують виключно опозиціонери. Однак за те, щоб відкласти законопроекти про зві­ль­нення екс-прем’єрки на початок листопада, дружно проголосували як три опозиційні фракції, так і регіонали – загалом 367 голосів. Найочевидніша причина небажання ПР розглядати це питання 25 жовтня бачиться такою: президент Янукович цього дня так і не встиг поспілкуватися зі своїм російським колегою Путіним про те, на що готова Москва заради відмови Києва від асоціації з ЄС (див. стор. 4). А «податкова» поправка могла стати зручним приводом позволікати.

Тиждень з’ясував у народних депутатів від «Батьківщини» та УДАРу, чи вдалося «поправкою Бриченка» пересварити опозицію

Сергій Соболєв, «Батьківщина»
Це була чергова спроба пересварити опозицію, але вийшло як завжди, фактично не було й натяків на сварку. На мій погляд, достатньо спрацювали команди, і понад те, стало відразу зрозуміло, що вся ця операція спланована Партією регіонів і саме вона була в цьому зацікавлена. Причому все збіглося з низкою інших дій. Проти Тимошенко. Фактично в ті самі дні було заявлено, що ніякого помилування, амністії не буде. Ніякого іншого закону, крім так званого лікування за кордоном.
Кличко фактично заявив, що він готовий надалі вести всі переговори, які стосуються погодження єдиного кандидата. Емоцій там, справді, вистачало, але потім усе було чітко обіграно й заявлено, що це аж ніяк не шкодить єдиному кандидатові, що й відповідає дійсності. Тому в опозиції немає з цього приводу непорозумінь. Залишаються ті самі погляди. Якщо закон змінюється, вибори в один тур – буде єдиний кандидат, якщо не змінюється, то всі кандидати готові підтримати того, хто переможе в першому. Я думаю, що позиція залишилась та сама.

Оксана Продан, УДАР
Заява Віталія Кличка повинна покласти край інсинуаціям та провокаціям влади. Вона жодним чином не зашкодить порозумінню опозиції, понад те, ми вже бачимо заяви Яценюка й Тягнибока про те, що вони розуміють і підтримують Віталія Кличка. Я вже звернулась до генерального прокурора з тим, щоб було проведено розслідування підробок під час підготовки до голосування законопроекту про зміни до Податкового кодексу. Думаю, що не виявити тих відвертих фальшувань, які відбулись, неможливо. Хочу нагадати, що закон іще не підписаний президентом, який може зупинити ці провокації та фальсифікації, спрямувавши законопроект на переголосування в парламент.