У 2001 році разом із двома американськими колегами отримав Нобелівську премію за дослідження в галузі органічної хімії, що мало революційний вплив у фармацевтичній галузі. Зокрема, його вчення про асиметричне каталітичне гідрування застосовується сьогодні під час виробництва деяких видів антибіотиків та антизапальних препаратів широкої дії. Він також розвинув метод комерційного синтезу ментолу, що дає змогу робити наш подих свіжим, а компанії Takasago International випускати щороку до 3 тис. т цього продукту. Однак учений скромно зазначає, що його відкриття – це лише результат багаторічних досліджень наукової сім’ї Нагойського університету та інших дослідних установ у галузі металоорганічної хімії.
З 2003 року професор Нойорі очолює один із найдавніших і найвпливовіших науково-дослідних інститутів Японії RIKEN, у стінах якого нині працює близько 3 тис. науковців із різних галузей знань – від хімії, фізики, біології та медицини до інжинірингу й інформаційних технологій. Щорічний бюджет установи – близько $760 млн, і спрямовується він насамперед на підтримку досліджень, які потенційно можуть мати широке практичне застосування.
На думку професора Нойорі, сьогодні глобальні проблеми (неконтрольоване зростання населення, зміна клімату, вичерпування природних ресурсів, поява нових інфекційних захворювань) загрожують виживанню виду Homo sapiens. І наука має допомогти людству подолати ті виклики. Однак для цього вона має вийти за межі державних кордонів і перетворитися з науки лише для пошуку знань на науку в суспільстві та для суспільства. «Недостатньо підтримувати сучасну цивілізацію, потрібно прокласти шлях до створення впевненого майбутнього для наших нащадків», – наголошує вчений. Він закликає науковців бути політично активнішими: «Дослідники повинні спонукати громадську думку та уряди країн до створення стійкого суспільства у ХХІ столітті».
Під час відвідин Києва, метою якого був виступ перед українськими науковцями, професор відповів на кілька запитань Тижня.
У. Т.: Скільки часу минуло від здійснення вами наукового відкриття до його впровадження у фармацевтиці та медицині?
– Залежно від конкретної реакції, яку я винайшов. Часом на це потрібно було лише три роки, а іноді, як, наприклад, у випадку з компанією Sumitomo Chemical та її мережею Olyset Net (що, використовуючи винайдену Нойорі сполуку перметрину – інсектициду, виготовляє антимоскітні сітки і бореться з малярією в країнах Африки – Ред.), знадобилося 47 років. Працював у Нагойському університеті й не ставив собі за мету створювати нові фармацевтичні препарати. Однак навколо мене завжди крутилося багато представників індустрії. Саме вони прагнули знайти практичне застосування хімічним реакціям, які я проводив. Винахідницькі можливості кожної окремої людини дуже обмежені. Важливим моментом в інновації є створення системи використання наукових знань.
У. Т.: Ставка на науково орієнтовану економіку дала можливість Японії подолати господарські труднощі після Другої світової і стати однією із найінноваційніших та найконкурентніших країн світу. Яке місце в цьому посідали відкриття в хімії?
– Дуже важливу роль у тому процесі відігравали зв’язки між університетами та індустрією. У часи моєї молодості ця взаємодія була набагато тіснішою, ніж навіть тепер. Після війни Японія була дуже бідною і чимало людей об’єдналося й долучилося до того, щоб зробити її заможнішою. Сьогодні вона перетворилася на високорозвинену державу нарівні зі США та європейськими країнами, і є багато урядових програм, що передбачають фінансування розробок у науковій галузі. Відтепер учені в японських університетах можуть проводити свої дослідження і без допомоги індустрії. На мою думку, підтримка державою наукового прогресу має велике значення і повинна бути ще більшою в майбутньому. Україна – молода країна, і для неї було б корисно налагодити плідну систему співпраці між університетами та підприємствами.
У. Т.: Вас вважають одним із популяризаторів екологічної хімії. Які перспективи має цей напрям?
– Хімія насправді дає дуже багато для суспільства. Більшість речей, які людину сьогодні оточують у побуті, вироблені з хімічних речовин. Однак потрібно добре подумати, які сполуки використовувати, створюючи ті чи ті продукти. Сама ідея хімії як науки полягає в тому, щоб застосовувати природні або біологічні ресурси і за допомогою різних реакцій створювати з них щось нове. У результаті цих процесів завжди виникає певна кількість побічних продуктів. Наприклад, під час виготовлення 1 кг медикаментів (таких необхідних для підтримки життєдіяльності людини) їх виходить від 25 до 100 кг. Потрібно знаходити баланс між користю від продукту та кількістю побічних матеріалів, які утворюються в результаті його випуску. Основні завдання хіміків – зменшення останніх та збереження енергії. Якщо цього не зробити, не тільки не розвиватиметься економіка, а й людство не зможе існувати далі.
У. Т.: Яка роль хімії в подоланні глобальних проблем людства?
– Умови для стійкого розвитку країн світу різні. Японія, приміром, не має значних запасів енергетичних ресурсів, таких як нафта, газ чи навіть вугілля, й імпортує їх з-за кордону. Оскільки це потребує значних фінансових ресурсів, ми змушені бути однією з найрозвиненіших країн світу в галузі хімії. Тільки експортуючи технології, можемо мати ті ресурси й зберігати економічну стабільність. Оскільки відмінні стартові умови для кожної держави і земні ресурси обмежені (з погляду хімії це цілком очевидна річ), для стійкого розвитку людства необхідна тісна співпраця між країнами. Тут велику роль повинні відігравати молоді науковці, які мають створювати нові хімічні продукти для своєї країни і за допомогою кооперації підтримувати стійкий розвиток усього світу. Виживання людей є дуже складним завданням. Минуле століття було століттям суперництва, а в ХХІ нам доведеться співпрацювати задля того, щоб наш вид вижив. Так, усі країни мають свою історію, власний погляд на ті чи інші події, однак зараз такий час, коли жодна держава світу не виживе поодинці: чи то США, чи то Китай, Росія, Бразилія, чи будь-яка інша країна.