Розмір премії склав 10 мільйонів шведських крон (1,48 мільйона доларів США).
68-річний Томас Сарджент з Нью-Йоркського університету, як наголошується в прес-релізі Нобелівського комітету, показав, яким чином структурна макроеконометріка може бути використана для аналізу перманентних змін в економічній політиці. Зокрема, Сарджент аналізував досвід держав післявоєнних часів у їх управлінні інфляцією.
У свою чергу, 68-річний Крістофер Сімз (Прінстонський університет) отримав премію за розробку методу, що оцінює вплив на економіку тимчасово діючих факторів, включаючи економічну політику держав.
Наприклад, дослідження Сімза показали, що підвищення процентної ставки не призводять до швидкого зниження інфляції, але при цьому здійснюючи негайний негативний на економічне зростання.
Сарджент і Сімз працювали незалежно один від одного, проте тематика їх досліджень багато в чому перетинається. Роботи, за які їм присудили премію, були опубліковані в 70-80-і роки. Зараз вони широко визнані науковим співтовариством, а їхні методи прийняті на озброєння при формуванні державної економічної політики.