“Невже ніхто не бачив до чого йде”, – ставить риторичне питання у своїй колонці оглядач німецької газети Die Welt. «Навіть коли російська армія стояла на кордоні з Україною, експерти все ще намагалися відкинути поведінку Путіна як «загрозливий фон». Але диктатори – це чесні люди, які відкрито говорять, що планують робити. Захід не має нічого на противагу цій брутальній чесності», – пише публіцист.
Бродер передовсім критикує німецьку громадську думку, запитуючи, невже численні експерти у численних німецьких аналітичних центрах сподівалися, що Путін розмістив своїх солдат на кордоні з Україною, «просто тому що йому набридло відтворювати битву під Бородіно оловʼяними солдатиками».
«Але диктатори також чесні люди, які відкрито говорять, що мають намір робити. Кожен, хто читав «Мою боротьбу» Гітлера або чув одну з його передвиборних промов, були лише стримано здивовані, коли відчудження євреїв почалося із Закону про відновлення професійної державної служби у квітні 1933 року», – пише Бродер.
Читайте також: Чому імперія Путіна приречена
На думку оглядача, Захід не має, що протиставити викресаній із залізобетону чесності російського диктатора, окрім круглих столів, діалогів на рівні очей і «санкцій», які застосовують приблизно так само як гомеопатичні препарати. «І всупереч усім недільним промовам [йдеться про промову канцлера Олафа Шольца в Бундестазі минулої неділі, яку називають історичною з огляду на зміну позиції Німеччини щодо Росії та війни, яку вона розпочала проти України – Ред.] про те, що сила закону перемагає право сильнішого, все навпаки».
«Суспільство, яке асоціює «маскулінність» із прикметником «токсичний», а отже отруйний, не в стані себе захистити «Військовість» допустима лише тоді, коли треба врятувати шматок лісу від вирубки. Брати Клички, можливо, і є героями в Україні, але в Німеччині їм би рекомендували відвідати тренінги проти агресії. Президентові України також, тому що йому бракує готовності включати російських гостей», – підсумовує Бродер.