Хоч би як старалися комунікаційні служби уряду розхвалити поміркованість Анґели Меркель у питанні збройної агресії Росії проти України, преса ФРН не надто купується на офіційну аргументацію. Уже в понеділок із нищівною критикою німецької обережності в питаннях Криму виступила сьогодні впливова щоденна газета Die Tageszeitung. Cтаття мала назву «Пухнасті берлінські дипломати». Коментар закордонного кореспондента Клауса-Гельґе Доната був проілюстрований зображенням іграшкового ведмедика, підвішеного за вушка сохнути на мотузці для білизни, з підписом: «Іще трохи вологий за вухами дипломат ЄС». Німці вживають такий вислів, бажаючи підкреслити, мовляв, хтось ну зовсім не розуміється на тому, про що висловлюється. «Путін лише вдає, ніби йому важливий Крим, а насправді хоче повернути стару владу в Україні, і, як бачиться, в нього досить добре виходить тримати в руках Меркель», – вважає журналіст.
Автор статті спеціалізується на східноєвропейській тематиці й має досвід роботи кореспондентом у Москві. Це відразу відчутно на рівні аргументації та якості аналізу російської політики. Інколи фрагменти коментарів лунають як відверта лайка, до котрої тим, хто вболіває сьогодні за Україну, важко не долучитися. Щодо нападу на нашу державу пан Донат зауважив: «Росію від її західної сусідки та європейських країн відрізняє та особливість, що праві радикали в Москві не мають потреби вдаватися до демонстративних кроків на вулиці: їх можна зустріти в тісному колі представників влади. Расизм, дискримінація, правовий нігілізм, дуалізм влади й насилля – засадничі моменти як мінімум профашистської російської неправової держави. Переможці нацистської Німеччини називають сьогодні це явище консервативним патріотизмом».
Клаус-Гельґе Донат оцінює дії Барака Обами як виправдані. Журналіст закликає німецьку владу заморозити банківські рахунки російської еліти й скасувати її закордонні візи. «Дилема полягає в тому, що існує небезпека перебільшеної реакції. Росію потрібно захищати від себе самої», – розмірковує він.
«Цілковита безпорадність» – під таким заголовком регіональна газета Kölnische Rundschau надрукувала коментар Ульріха Люке про ситуацію в Криму. «Путін захоплює Крим, – пише автор, – а весь світ здивовано й розгублено за цим спостерігає. Ані Вашингтон, ані Брюссель, ані Берлін не мають рецептів, як у таких випадках діяти, відсутня стратегія, бракує відповідей на запитання, що виникають». Європейці після війни на Балканах переконали самі себе, ніби війни на континенті більше не буде. Але… «російський президент Владімір Путін без будь-якої поваги до міжнародного права, до світової дипломатії та без уболівання за свою репутацію застосовує силу проти сусідньої країни, щоб забезпечити власні геополітичні інтереси». 90 хв телефонної розмови Обами з ним не дали ніяких результатів. Європі загрожують нова холодна війна й розкол, а Захід до цього зовсім не підготовлений, вважає автор.
Читайте також: Війна & вибори. Що почнеться раніше?
Не можна сказати, звичайно, що геть уся німецька преса обурена діями Кремля й не згодна з позицією Меркель, яка, на відміну від французьких та американських колег, не бажає бойкотувати саміт Великої вісімки в Сочі. Політику Берліна виправдовує, скажімо, стаття широко відомого в Німеччині видання Fokus online під назвою «Чому США в Україні діють хибно?». У ній прокоментовано погляд лівого політика Ґреґора Ґізі, який у телевізійній передачі «Ґюнтер Яух» розкритикував пропозицію Джона Керрі виключити РФ із G8. «Навпаки, з Росією зараз потрібно вести більше переговорів. Слід використовувати більше дипломатії, не можна допустити війни, а особливо третьої світової», – казали він та інші учасники телепрограми. Щоправда, редактор Fokus online Йоахім Гірцель висловив на завершення статті розчарування: чому ніхто так і не розповів, яким же чином утілювати в життя чудові миролюбні рішення? Бо механізмів немає. Як зупинити Путіна, котрий, за висловом Анґели Меркель, «утратив зв’язок із реальністю», не знають не лише німці. Французи, американці, канадці, британці – всі, хто мусив би, згідно з Будапештським меморандумом 1994 року, гарантувати Україні захист від збройної агресії в обмін на відмову від атомної зброї, мовчать також. Захід спостерігає. Росія розуміє це як мовчазну згоду на продовження агресії. І просувається вперед чужою землею.
Але преса, на відміну від високопоставлених політиків, принаймні не шкодує слів і не приховує емоцій. У статті «Справжнє обличчя Путіна» газети Frankfurter Allgemeine Бертольд Кохлер не залишає каменя на камені від політики Заходу стосовно російської агресії. «Найгірше, що досі траплялося з Путіним у випадках, коли він вмикав механізм війни, – це телефонна розмова з Обамою», – іронізує журналіст. Текст писано було, вочевидь, до того, як канцлер Німеччини теж подзвонила господареві Кремля й наголосила на порушенні угод 1994 та 1997 років. «Владімір Путін хоче на прикладі Криму показати своїй опозиції, що буде з тими, хто насмілиться йому не коритись, і щораз тугіше закручує в себе в Росії гайки, одначе в його країні є серйозні проблеми. Кримська криза – це аж ніяк не найгірше, що може трапитися на Сході Європи», – підсумовує Кохлер.
Читайте також: Росія втрачає підтримку союзника
Інтернет-видання Zeit.de статтею «Брехня Путіна про Крим» пункт за пунктом пояснює німецькому читачеві, що немає і не було жодної причини для вводу російських військ до АРК. «До останньої суботи мешканці півострова мирно відвідували бари й магазини. Неспокійно стало тільки з появою російських військових», – наголошує часопис.
Безпорадність західних політиків – поширена тема публікацій німецької преси. «Путіна давно вже не цікавить, що про нього кажуть чи думають на Заході», – констатує на сайті Deutsche Welle Інґо Маннтойфель, хоча й наголошує, що санкції проти російської еліти «покладуть початок новій холодній війні з черговими проблемами в енергетиці, до яких навряд чи готові громадяни Заходу».
Доки політики в роздумах, звичайних людей у країнах Заходу дещо лякає застосування росіянами зброї неподалік кордонів ЄС. Хто ж знає, куди посуне очманілий Путін завтра? Критичне ставлення, якщо не відраза, до Росії на німецьких вулицях посилюється щогодини.
Не краща ситуація на ринку цінних паперів. 10% обвалу російського рубля в понеділок – це, мабуть, лише початок упевненого шляху вниз. Згадуються слова Збіґнєва Бжезінського: «Росія може мати скільки завгодно ядерних валізок і ядерних кнопок, та оскільки $500 млрд її еліти лежить у наших банках, то ви ще розберіться спочатку, то ваша еліта чи вже наша? Я не бачу жодної ситуації, в якій Росія скористалась би своїм ядерним потенціалом». Путін вимахує зброєю, одначе світом править капітал, а зовсім не амбіції нездорової людини.
Читайте також: Між двох вогнів
Справді, німецька економіка споживає велику кількість російських грошей. Справді, проросійське лобі з ніг падає, але доносить через дружні медіа підмосковську версію подій в Україні. Справді, Меркель не поспішає з різкими кроками проти Москви. Але всі ми побачимо: щойно акції російських індустріальних гігантів упадуть нижче плінтуса, німецький бізнес прозріє. Економічні закономірності невблаганні. Росія на чолі із психопатом перестає бути не тільки надійним, а й відносно адекватним діловим партнером. А гроші не люблять спалахів шизофренії. Вони потребують тиші. Отже, німецькі ділові кола рано чи пізно неминуче долучаться до лав опонентів Путіна. Може, Анґела Меркель і стрибне на цей корабель останньою. Але куди ж вона подінеться, якщо хоче залишатися в політиці?