“Крах Радянського Союзу наприкінці 1980-х років — наслідок вибору тієї моделі, яку було налагоджено з великим насильством на початку 1930-х років і яка заклала модус розвитку на наступні пів століття”, – пояснив у розмові з Тижнем французький історик Ніколя Верт.
Однак історик запевняє, що суспільство прогресувало, адже якщо глянути на рівень освіти, то не можна порівняти радянське суспільство 1920-х, коли було безліч неписьменних людей, і суспільство 1970-х років. “Це своєрідна проблема: хоча радянська влада не хотіла політично емансипувати суспільство, звільнення все одно відбувалося, бо радянське суспільство не жило ізольовано”, – зазначив спеціаліст.
Через це у людей сформувався дисонанс – вони розуміли роль та місце радянського союзу, однак існував величезний дефіцит. Це породжувало складну ситуацію.
Історик пояснив, що Іосіф Сталін зумів втілити єдину доступну простим людям партійну лінію, тобто соціалізм в одній країні, та спрощене поняття про напрям політики.
“Треба спробувати уявити, ким тоді були пересічні члени ВКП(б). Так, вони не голосували, але це було те «людське м’ясо», завдяки якому робили сталінську політику. Сталінська політика — справа рук не маленької групи людей у Кремлі, а десятків, сотень тисяч, мільйонів партійців, які втілювали її в життя”, – ствердив дослідник.
Немає нічого спільного між більшовицькою партією часів революції та громадянської війни, не кажучи вже про дореволюційні часи, і ВКП(б) сталінських часів, адже, за стовами історика, старі більшовики здебільшого були людьми інтелігентними й здебільшого освіченими. Однак сталінська група добила їх у 1936–1938 роках, чому передував ще ряд чисток. Нові більшовики були дуже прості люди, сформовані в сталінському дусі. Фахівець каже, що це й було певною революцією.
“Другий важливий аспект полягає в тому, що терор призводив до звільнення посад, від якого залежав кар’єрний рух молодого покоління радянських партійців. У 1960-х роках й особливо в 1970–1980-х, проблеми КПРС полягали в тому, що вже не було вільних місць для оновлення партійних кадрів. У сталінські часи все відбувалося інакше. Були просто фантастичні можливості для просування, – пояснив Ніколя Верт та підсумував, – Ці два аспекти завжди пов’язані між собою: терор і репресії для одних і фантастичні можливості суспільного просування для інших”.