Блискуча стаття відомого американського фахівця у сфері вирішення конфліктів Говарда Волпе про Нігерію була написана майже 30 років тому. Темою добротного, насиченого прикладами дослідження стала комуналістська структура нігерійського суспільства, яке у всіх своїх можливих вимірах пронизане невидимими, але достатньо жорсткими соціальними бар’єрами. Десятки етно-мовно-конфесійних груп задають жорсткі рамки для існування кожного мешканця цієї країни, практично унеможливлюючи будь-яку самоорганізацію і кооперацію людей, якщо вони представляють різні громади. Варто згадати, що Нігерія — потенційно найбагатша країна континенту, один із провідних видобувників нафти у світі, є водночас одним із найяскравіших прикладів тотально корумпованої держави. Вона постійно перебуває у стані, близькому до економічного колапсу внаслідок перманентних сутичок між ворогуючими спільнотами. У кривавих зіткненнях загинули тисячі людей.
Такі катастрофічні реалії, на думку Говарда Волпе, стали закономірним наслідком суспільства гіпертрофованих громад. Запас ненависті, недовіри й відторгнення один від одного у громадян Нігерії насаджується і культивується лідерами, надаючи можливість спритним брокерам пропонувати на своєрідному ринку ідей все більш радикальні види ненависті до «інших». Жорстоко конкуруючи між собою, навіть у відносно мирні періоди, угруповання прискіпливо слідкують за кожним кроком одне одного, переймаючи і мавпуючи те, що може бути використано для символічного приниження опонента.
Постає питання — і до чого тут Україна? А до того, що, читаючи наукову працю американця, постійно бачиш аналогічні приклади з наших країв, насамперед, з Кримського півострова. Мені можуть відповісти, що в нашій, такій європейській країні такого не може бути, та й у Криму не все так погано. Не рідкість міжнаціональні шлюби, студентська молодь спільно проводить час у веселих компаніях, люди ходять один до одного в гості, спільно святкують весілля і разом ведуть бізнес. І це все буде правда. Тільки ті само люди чомусь різко змінюють свої погляди, коли починають обговорювати чергове гучне протистояння. А рейдери всіх типів для виправдання в очах суспільства чергового захоплення називають найнятих для цього головорізів «кАзакамі» і «защітнікамі православ’я». Спіраль протистояння, яка почала закручуватися, немов зашморг, робить звичними дедалі радикальніші настрої, заохочує пропозиції різних маргіналів — від російських фашистів до ісламістів. І дарма, що за більшістю конфліктних точок стоять цілком прагматичні інтереси спритних брокерів, головне — як вони подають кожен такий конфлікт, підживлюючи відповідні настрої і стимулюючи специфічне середовище. Фактичне самоусунення держави від регулювання питань власності множить такі конфліктні точки по всьому півострову.
Дописувач форуму «Крим» на сайті «Майдан» (www.maidan.org.ua) повідомив епізод літа минулого року на ринку в Бахчисараї, коли відбулися одні з наймасштабніших за останні 10 років зіткнень. Він спостерігав, як бабуся років 70-ти з кухонним ножем у руках стояла й канючила перед міліціонером: «Пусті, синок, пусті, дай я хоть аднаво татаріна зарєжу…»