Незамінний імпорт

«Укрзалізниця» має намір оформити замовлення на закупівлю 10 міжрегіональних електропоїздів у південнокорейської компанії Hyundaiдо кінця 2010 року за умовами і термінами кредитування покупки Експортно-імпортним банком Південної Кореї. Українські вагонобудівники обурені: замість вітчизняного виробника держава своєю покупкою підтримує іноземного.

 

 

У період економічного зростання в Україні помітною була тенденція збільшення обсягів товарного імпорту, що істотно перевищували темпи зростання ВВП та промислового виробництва. Якщо у 2007 негативне сальдо торгівлі товарами та послугами становило $(-8,2) млрд., то у 2008 вартість імпортованих товарів та послуг у порівнянні із експортованими збільшилася до $(-14,5) млрд. Проте уже у І кварталі минулого року обсяги імпорту, за даними НБУ, скоротилися майже удвічі у порівнянні із аналогічним періодом 2008-го року та на 45% у порівнянні із IV кварталом 2008 року. Регулятор пояснював цю тенденцію істотним скороченням внутрішнього попиту та подорожчанням імпортних товарів унаслідок девальвації національної валюти (з початку кризи ринковий курс гривні до долара впав на 70%: від 4,65 до 8,9 грн за долар). Згідно із дослідженням компанії R&B Group до кризи 45% українців купували імпортні товари, проте уже через півроку з початку кризи більшість із них стали купувати імпорт у менших обсягах (40%) або узагалі відмовилися від нього (27%). Саме ці респонденти потенційно могли б стати покупцями українського ― міркують експерти. Натомість в Українській агротехнічній компанії сільськогосподарського машинобудування позитивних тенденцій минулого року не відзначали: «Наші головні покупці ― сільгоспвиробники ― кажуть, що про придбання нової техніки не йдеться ― немає коштів». Більш того, падіння гривні не набагато збільшило конкурентоспроможність вітчизняних тракторів: «Двигуни ми завозимо із Німеччини, гідравліку використовуємо італійську, а кондиціонери ― японські. Ці комплектуючі подорожчали для нас пропорційно до росту курсу євро»- бідкається Сергій Пушкін, заступник директора ТОВ «УАКСМ».

 

 

Саме знецінення національної грошової одиниці Олексій Блінов, економіст інвестиційної компанії Astrum Investment Management називає «найбільш потужним та ефективним заходом підтримки імпортозаміщення», тобто замість дорожчого імпортного товару український споживач мав би охоче придбати дешевший вітчизняний, а це саме те, до чого так прагнуть українські урядовці ще від 2003 року, декларуючи імпортозаміщення одним із наріжних каменів Концепції державної промислової політики. У Міністерстві економіки Тижню щоправда не змогли назвати жодної чинної програми з імпортозаміщення, натомість наголошуючи, що держава передовсім зацікавлена у підтримці експорту та присутності українських товаровиробників на зовнішніх ринках. На думку Ярослава Жаліло, Президента Центру антикризових досліджень, у період економічного зростання орієнтація на експортну модель економічного розвитку призвела до фактичної відмови від структурної перебудови економіки, а власне орієнтації на внутрішній попит, який є одним із базових ресурсів економічного розвитку.

 

Анатолій Кінах Президент Українського союзу промисловців і підприємців переконаний, що у кризу держава мусить впроваджувати конкретні програми імпортозаміщення у межах антикризових заходів, проте більшість потенційних реципієнтів такої допомоги свідчать, що уряд залишив їх напризволяще. «У листопаді 2008-го року ми припинили поставки вагонів для нашого головного партнера – «Укрзалізниці» – через значну заборгованість останнього (станом на грудень 2008-го борг складав 240 млн. грн). Неодноразово зверталися до Кабміну з проханням просубсидувати перевізника, аби ми могли відновити виробництво, – це могло б забезпечити роботою не тільки нас, але й металургів, і залізничників. Проте держава залишається осторонь, натомість нарощуючи борг перед підприємством за невідшкодованим ПДВ. Але ми волієм не говорити про це публічно» – розповів Тижню співробітник «Крюківського вагонобудівного заводу», який побажав залишитися неназваним. Так само гравці ринку відмовилися офіційно коментувати програму допомоги Мінагрополітики виробникам дитячого харчування, за якою заплановано виділити з бюджету 1,22 млрд грн у 2010-2020 р. Приватно виробники зізнаються, що чекають від держави дерегуляції свого бізнесу, а не порівняно незначної та тривалої у часі фінансової допомоги на модернізацію устаткування.

 

Сергій Пушкін із «УАКСМ» відвертий: «Минулого року мала діяти програма допомоги сільгоспвиробникам, яка полягала в отриманні ними 30% компенсації вартості трактора нашого виробництва із державної казни за умов його придбання. Також було передбачено можливість надання нашого обладнання у фінансовий лізинг аграріям. Тільки на реалізацію «лізингової» програми було заплановано виділити 400 млн. бюджетних коштів. Натомість ми не отримали жодної гривні, фактично ці проекти залишилися на папері».

 

 

Натомість Олексій Блінов не бачить потреби у державному стимулюванні вітчизняного виробника навіть у кризовий період. «Розумні» схеми підтримки потребують, як правило, значних вільних бюджетних коштів (чого в Україні зараз немає) та злагодженої довготривалої координації дій державних та приватних гравців.» – міркує аналітик.- «Зараз варто було би сконцентруватися на покращенні інвестиційного клімату. Частина теперішніх імпортерів могли би стати українськими виробниками». Так збирається вчинити компанія Nestle, запустивши на львівській фабриці «Світоч» потужності з випуску батончиків Kitkat та Nuts. За словами Генадія Радченка, директора з корпоративних питань представництва компанії в Україні та Молдові, виробництво цих продуктів у межах держави дозволить повністю відмовитися від їх ввозу, а також збільшити відсоток використання української сировини у батончиках з 50% до 80%. За інформацією Сергія Наливки, директора консалтингового агенства ААА очікуване імпортозаміщення відбулося у сегменті алкогольних та безалкогольних напоїв зокрема за рахунок розміщення потужностей іноземних інвесторів в Україні. Так компанія Coca-Cola у минулому році почала випуск соків та нектарів BotaniQ, використовуючи українські виробничі потужності та виготовляючи напої винятково із вітчизняної сировини, тоді як більшість операторів ринку соків імпортують до 70% концентратів. Компанія Sandora (яка на 80% належить PepsiAmericas та PepsiCo) запропонувала на ринку газовані напої під ТМ «ФруТонус», котрі виробляють на одному із українських заводів компанії у Миколаївській області.