Вона стала особливо популярною після того, як прозвучала з вуст американського високопосадовця в дні фінансової кризи 2008—2009 років. Саме час повторити її й сьогодні, через п’ятнадцять місяців із моменту початку пандемії коронавірусу.
Складається враження, що час, коли існувала можливість глибоко проаналізувати причини та наслідки пандемії, яка призвела до глобальної рецесії, небаченої за останні 75 років, був витрачений намарне. Такий висновок неважко зробити, якщо проаналізувати повідомлення західних ЗМІ, що дедалі частіше з’являються останнім часом. Чому на Сейшельських островах та у В’єтнамі знову реєструють спалахи COVID-19? Лісабон закрили для в’їзду і виїзду. Британія відкладає плани відкриття країни у зв’язку з більш заразного «мутанта» (так званого штаму «Дельта»). Пандемія, що ніколи не закінчиться. Розуміючи, що історична за своїми масштабами програма вакцинації не приведе до перемоги над коронавірусом, адміністрація Байдена оголосила виділення $3,2 млрд на пошук ліків для лікування майбутніх вірусних інфекцій. І от нарешті американське видання The Washington Post написало про те, що постковідний бум витрат на люксові товари та послуги у Сполучених Штатах уже почався.
Читайте також: Україна локальна vs Україна глобальна
Чому все це не тільки показово, а й важливо? Маленькі Сейшельські острови мають найбільший у світі відсоток вакцинованих громадян — більший, аніж в Ізраїлю, Британії та США. І незважаючи на це, останнім часом там реєструються нові спалахи хвороби. Можливо, тому, що там використовували китайський Sinopharm, Oxford–AstraZeneca (Covishield) та російський Sputnik V? Чи тому, що в березні країна відкрилася для туристів? Спалахи стали несподіванкою для В’єтнаму, що майже зразково впорався з усіма попередніми хвилями пандемії. Все ще дуже обережно пом’якшує карантин Японія. Практично весь світ намагається стабілізувати економіку, а в США неймовірно дорогі квитки на VIP-круїзи з Багамських островів розкуповуються протягом годин. При цьому майже нічого не чути про системні заходи й ресурси, що спрямовувалися б на перебудову системи профілактики інфекційних захворювань, зміну парадигми та критеріїв оцінки розвитку, кроки щодо виправлення кричущої нерівності, що стала особливо очевидною під час розподілу вакцин, коли найзаможніші країни просто скупили всі наявні препарати, в рази перевищуючи свої потреби.
Простий аналіз статистики свідчить, що високий рівень ВВП не став на заваді катастрофічним наслідкам пандемії. Серед найбільш постраждалих — найзаможніші країни світу. Те саме стосується й іншої глобальної проблеми — змін клімату. Очікування, що сповільнення економічної активності у зв’язку з пандемією сприятиме зменшенню викидів парникових газів, не виправдалися. Все так загострюється, що навіть Стівен Хейнц, президент Фонду братів Рокфеллерів, визнав, що «наша практика капіталізму призводить до зростання ризиків для планетарної екосистеми та значної економічної нерівності».
Причини, що зумовили не так саму пандемію, як катастрофічні прорахунки в менеджменті, особливо у країнах-лідерах за рівнем ВВП, а також кліматичну кризу, мають одну природу. Вона полягає у викривленій концепції вільного капіталізму, що дозволила 10% заможних американців у 2020 році додати $8 трлн до своїх статків, тоді як 7,6 млн громадян США втратили роботу. Звичайно, збільшення витрат найбагатшими верствами населення опосередковано приведе до створення нових робочих місць у сфері обслуговування потреб VIP-клієнтів, але нічого не змінить у вкрай несправедливому розподілі суспільних благ. Понад те, очікується бум на створення елітних і приватних зон відпочинку, поглиблення відмежування вищого класу заможних громадян від решти, інвестиції у приватні елітні лікарні, а не в мережу охорони громадського здоров’я.
Читайте також: Мілітаризація взаємозалежності
Лідери країн G7 на нещодавньому саміті висловилися за допомогу біднішим країнам вакцинами, тобто на політичному рівні є усвідомлення, що побудувати навколо кожної з заможних країн стіну, що зупинила б COVID-19, в епоху глобалізації неможливо. Але це рішення не є системним. Кожному, хто розуміє механізми функціонування міжнародної фінансової системи, очевидно, що ті самі $8 трлн, що зміцнили і так непогане становище найвищого класу американців (до речі, та сама тенденція є характерною і для Китаю), значною мірою є наслідком використання долара як світової резервної валюти, а отже, вони фінансуються біднішими країнами світу. Зусилля урядів мають бути підтримані корпораціями, а вони зацікавлені лише в тому, щоб зростали прибутки. До того ж ніяка корпорація не бачить усієї картини: глобальне мислення — справа політиків.
Час визнати, що справжньою цінністю є екосистема планети, а не відсотки зростання ВВП. Що багатства, які накопичуються в одному місці, створюються за рахунок скорочення їх деінде. І що вірус — ні цей, ні інший — неможливо подолати у той спосіб, до якого людство вдається зараз. І ще є час не дати цій кризі закінчитися даремно.