Ініціативи щодо посилення контролю над інтернетом дедалі активніше висуває й українська влада. Нещодавно зареєстрований регіоналом Володимиром Олійником законопроект «Про захист інформаційного простору» пропонує зобов’язати провайдерів закривати доступ до сайтів, які містять «заборонену» інформацію (пропаганда міжнаціональної або релігійної ворожнечі, насильства, заклики до захоплення державної влади, конституційного ладу тощо). Щоправда, автор документа вже встиг заявити, що, найімовірніше, відкличе його на доопрацювання, пообіцявши «продовжити дискусію» про «наведення порядку в інтернеті».
Поки вітчизняні парламентарії намагаються будувати фундамент для тотального нагляду за всесвітньою павутиною, їхні спроби контролювати інформацію, викладену в ній, без зайвого шуму вже втілюють у життя адміністрації популярних в Україні соціальних мереж.
Однобокий контакт
Як свідчать дослідження, найпопулярнішою поміж наших співвітчизників є російська «Вконтакте». Так, за даними компанії GfK Ukraine, їй віддають перевагу 67% українських користувачів соцмереж. 58% зареєстровані в «Одноклассниках», що також родом із РФ, 43% уподобали американський Facebook. Схожу інформацію надає «Яндекс»: за підсумками 2012 року найбільше українських акаунтів (близько 20 млн) було саме в «Вконтакте». Друге місце посіли «Одноклассники» (близько 6 млн), замкнув трійку Facebook (2 млн).
Наймасовіша в країні соціальна мережа обзавелася україномовною версією. Але в решті питань, особливо ідеологічних, залишається суто російською. «Забаньте цю групу», – пропонує адміністрації «Вконтакте» один з українських користувачів, даючи посилання на спільноту «Россия, Украина, Белорусь: Патриоты против ОУН/УПА». Її стіна рясніє новинами на кшталт «Украинской нации не существует», «Вступаем в группу Крым – территория России!», «Знищимо націоналістичну погань!». «Мы минимально ограничиваем свободу слова на нашем сайте, поэтому все подобные группы блокируем только за конкретные призывы к насилию», – відповідає російською мовою агент підтримки (так називають цензора, який опікується блокуванням тих чи інших спільнот). Тобто заклики до порушення територіальної цілісності України адміністрацію соціальної мережі не цікавлять. Натомість вона з легкістю закриває проукраїнські спільноти. Як зазначають користувачі, такі групи ніколи не блокують одразу після створення – увага звертається лише на ті сторінки, що вже набрали обертів і мають чимало відвідувачів.
Під час мовних протестів влітку 2012 року «Вконтакте» заблокували кілька груп: «Ми проти того, щоб російська була другою державною», «За українізацію Східної Росії» та «Інформаційний портал незалежних націоналістів». Остання висвітлювала події, пов’язані з національним питанням, зокрема й мовні протести біля Українського дому, в регіонах. Причину керівники соцмережі довго не пояснювали. У результаті написали: «Страница заблокирована за призывы к насилию. Подобного мы не любим. Разблокировка невозможна». Згодом представники спільноти домоглися докладнішої відповіді й здивувалися, дізнавшись, що їхня провина – це «обещания собраться, потолкать ментов и устроить смерть москвичам». «Як ми розуміємо, саме так адміністрація «Вконтакте» інтерпретувала заклики зібратися під Українським домом у ніч із 3 на 4 липня й захистити мітингувальників від можливого штурму. Звідки взялися слова про «москвичей» – то для нас загадка, – кажуть вони. – Пізніше від керівництва українського офісу соцмережі надійшла пропозиція розблокувати сторінку. За це вони хотіли, щоб «у бан» пішли половина складу адмінів «Інформаційного порталу незалежних націоналістів», до того ж ми мали офіційно вибачитися перед Партією регіонів».
Ностальгія за совком
Другій за популярністю соціальній мережі в Україні – російським «Одноклассникам» – віддають перевагу здебільшого ті, кому за 30. Цей інтернет-майданчик меншою мірою, ніж інші, розрахований на нові знайомства та спілкування за інтересами – тут шукають людей із минулого. Профіль «Одноклассников» – це не гуртування протестного електорату, а радше багатотисячні групи на кшталт «Ностальгия. Вспоминаем СССР и 90-е» та «Мы из СССР», «Песни нашей молодости». Попри те що на цьому майданчику опозиційні спільноти навряд чи матимуть цільову аудиторію, його адміністрація веде власну інформаційну політику, яку можна охарактеризувати фразою «про владу або добре, або нічого». Особливо помітно це на прикладі російських реалій. Як зауважують тамтешні блогери, у пошуку на сайті «Одноклассники» не відображаються спільноти, які гостро критикують кремлівський режим. Пошук за ключовими словами «Путин», «Медведев» тощо дає тільки позитивні результати. У випадку з першим це «Путин – наш президент», «Путин – красавчик!!!», «Путин, мы с тобой!».
За запитом «Янукович» в українському сегменті мережі «Одноклассники» таки можна відшукати кілька спільнот, учасники яких, імовірно, не дуже люблять президента: «Спасибо жителям Донбасса…», «Украина без Януковича» тощо. Але решта результатів засвідчують: український президент, як і Путін, теж «красавчик». І навіть «надежда Украины на светлое будущее».
Політичні френди
Третю за популярністю в Україні соціальну мережу Facebook можна назвати найполітизованішою. Її, до речі, обирають і самі державні діячі – серед українських політиків Facebook, поза сумнівом, найпопулярніший. «Просунута» аудиторія цього інтернет-майданчика відповідає взаємністю: саме тут станом на лютий 2013 року політичні діячі «знайшли» максимальну кількість друзів (204 тис. осіб на всіх).
Інша особливість Facebook – незалежність від української чи російської влади, адже компанія західна. Це соцмережа № 1 у 127 зі 137 держав світу. Серед 10 країн, у яких домінують інші інтернет-майданчики, поруч з Україною і Росією розташувалися Китай та Іран, де доступ до FB стали обмежувати після масових заворушень. Саме переходом на Facebook традиційно «погрожують», зіткнувшись із цензурою, українські користувачі адміністраціям російських соцмереж. Утім, і тут траплялися підозрілі прецеденти. Так, після квітневого виїзного засідання ВР фейсбуківці почали мобілізуватися на мітинг. Однак соціальною мережею миттєво поширився вірус, який ламав акаунти, що не дало змоги оперативно згуртуватися на акцію протесту. Скаржилися на цензуру в «мережі Цукерберґа» й деякі користувачі, наприклад, блогер Олександр Сухомлин. Він розповів, що адміністрація FB видалила його профіль після публікації про розкішне авто очільника Донеччини.
Рятівний галас
Окрім контролю над спільнотами адміністрація соціальних мереж нерідко допомагає правоохоронцям у встановленні особистості та місцезнаходження певних осіб. Майже детективною є історія пошуків працівниками СБУ одного з адміністраторів спільноти «Ми – Патріоти України» Сергія Шайдаюка. У «Вконтакте» хлопець був зареєстрований під ніком Пересічний Українець. Силовики вирахували його місцеперебування за IP-адресою і спершу вийшли на брата, але дізнавшись, що сторінка належить Сергієві, викликали останнього на допит. Почали погрожувати кримінальною відповідальністю, адже в спільноті були заклики до масових заворушень у разі фальсифікацій виборів, які вони розцінили як «заклик до повалення режиму». Зрештою порадили йому створити нову групу й надалі писати лише на «правильні патріотичні теми», тобто «чоловік повинен мати дружину, дітей, ходити на роботу і дивитися телевізійні новини». Допитували й іншого адміністратора тієї самої спільноти львів’янина Романа Черновецького – його запросили до місцевого Управління боротьби з організованою злочинністю. Вчасно змінивши пароль, сторінку «Ми – Патріоти України» хлопці залишили при собі. Її адміністратори впевнені: свого часу «патріотів» урятував виключно публічний розголос довкола цієї історії.
Як зазначає науковий співробітник Стенфордського університету Євґєній Морозов, спроби контролювати соціальні мережі призводять до зворотного ефекту, тобто сприяють популяризації ідей «дисидентів». «Розумні диктатори не пригнічують інтернет», – переконаний дослідник. Чи розуміють це твердження в Україні, можна буде побачити найближчим часом.