Найдешевший і найекологічніший спосіб використання енергії – її заощадження. Прогрес у цьому напрямі вражає, хоча і є куди зростати. Удосконалення енергоспоживання в 11 країнах – членах Міжнародної енергетичної агенції (Велика Британія, США, Австралія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Нідерланди та Швеція – це ті, що ведуть належний облік) від 1970-х років і до 2011-го зекономило еквівалент 1,4 млрд т нафти вартістю $743 млрд. Це перевищує їхнє сукупне споживання енергії, отриманої з газу, вугілля чи будь-якого іншого окремо взятого енергоносія у 2011 році. Сьогодні багато інвестують у те, щоб надалі поліпшувати ситуацію: вкладення в підвищення енергоефективності за 2012-й оцінюють у $310–360 млрд, а це більше, ніж інвестиції в розширення пропозиції енергії з відновлюваних джерел чи мінеральних носіїв.
За даними звіту Американської ради з енергоефективної економіки, заощадження 1 кВт-год обходиться у 2,8 цента, а за спожитий такий обсяг енергії у США доведеться заплатити в середньому 10 центів. У електроенергомістких секторах заощадження 1 кВт-год взагалі коштує 1/6 цента, стверджує Еморі Ловінс з Інституту Рокі-Маунтін, тож відчутний ефект від економії – це питання місяців, а не років.
Найактивніше кінцеве споживання енергії (31%) припадає на приміщення – здебільшого їх обігрів та охолодження. Багато її марнується, і не останньою чергою через те, що раніше архітектори мало переймалися дрібницями на кшталт конструкції трубопроводу (довгі вузькі труби з багатьма прямими кутами значно менш енергоефективні за короткі, широкі в діаметрі й прямі). Енергоефективність не була ні для кого пріоритетом, адже на неї потрібні час і гроші, який архітектори, будівельники, власники й винаймачі орендованого житла краще витратили б на щось інше.
У країнах, де немає традиції економного споживання енергії, бракує і необхідних для цього навичок. Навіть заможному, обізнаному й цілеспрямованому панові Лібрайху було непросто змусити будівельників, що працювали над його енергоощадним будинком, серйозно ставитися до наданих ним інструкцій. Ретельне заклеювання швів між теплоізоляційними плитами і щілин довкола них здається непотрібним заняттям, якщо не розуміти фізики процесу: саме закриття найдрібніших щілин, через які може втікати тепло, приносить найбільшу користь. Будівельники привчені перейматися адекватною вентиляцією, але небагато знають про переваги, наприклад, від установки теплообмінників на коминах.
Теплесенька хатинка
Однак у нових будівлях енергоефективність уже стає важливим фактором. 99-поверховий хмарочос Pertamina Energy Tower, який споруджують у Джакарті, наприклад, працюватиме виключно на вітровій, сонячній і геотермальній енергії. Енергоактивні будинки можуть навіть брати енергію від власного середовища та від мешканців і експортувати її. Як і автомобілі, житло тепер значно більш енергоощадніше, ніж колись.
Але старі авто утилізують частіше, ніж старі будинки. Найбільшою проблемою в питанні енергоефективності є адаптація раніше збудованих споруд. До великої британської асоціації нерухомості Circle Housing входить 65 тис. одиниць житла, які винаймають люди, що заробляють ₤20 тис. і менше ($32 тис.) за рік. Для Британії це мало. Річна оплата спожитої енергії в найгірших будинках може сягати ₤2 тис. Тому Circle зносить деяку свою нерухомість. Енергозабезпечення її сучасніших аналогів коштуватиме близько ₤450. У нових «пасивних будинках», зведених із готових енергоефективних компонентів, що випускаються масово і коштують приблизно стільки, як звичайні будматеріали, споживач платить за енергію ₤350 за рік.
У такому житлі треба звикнути не відчиняти вікна, щоб не випускати тепло й не розбалансовувати вентиляційну систему. Але в Європі вже 30 тис. таких будівель і буде більше.
«Чемпіони енергозберігання» (орендарі, яких навчають ділитися з іншими своєю практикою облаштування житла і способу життя) пропонують прості поради для наявних у Circle помешкань, енергозабезпечення яких обходиться у ₤1240 за рік: вимикати побутову техніку, скручувати температуру на батареях. Це має заощадити в середньому ₤250 щороку. Якщо орендар іще й вибере вигідний план газо- та електропостачання, то може зберегти додатково ₤150. На цьому недорогі рекомендації закінчуються. Встановлення в будинку подвійних склопакетів, теплоізоляційних стін та ізолювання горища, теплового насоса й ощадного бойлера може зекономити ще ₤150, але в це треба вкласти від ₤3 тис. до ₤8,5 тис. Для більшості домогосподарств і офісів економія ₤3 за тиждень не варта зусиль. Орендарі не хочуть вкладати гроші в будинки, які їм не належать, а власникам помешкань байдуже, скільки винаймачі платитимуть за енергію. Крім того, в результаті покращення ізоляції у приміщенні часто починають легше вдягатися, ніж зменшувати обігрів.
Один із варіантів вирішення проблеми – запровадження обов’язкових стандартів для власників і продавців нерухомості. Інший – залучення компаній, що пропонують енергоефективні рішення (відомі як ESCO). Вони гарантують зниження вартості енергії в обмін на модернізацію житла. Така фірма може працювати за принципом економії масштабів і залучати необхідні спершу кошти на фінансових ринках. Від економії виграють і власники, і орендарі приміщень. У США такі компанії вже утворили індустрію з $6,5 млрд, у Китаї – з $12 млрд, у Європі – з $56 млрд за минулий рік. За прогнозами консалтингової компанії Navigant Research, до 2023-го ці показники подвояться.
Це одна з найбільших підстав для оптимізму щодо майбутнього енергетики. Ринки капіталу, які обвал 2008-го зробив украй обережними, тепер знову виконують свою функцію: фінансують інвестиції з розрахунку на майбутні прибутки. Обнадійливий вигляд має зростання ринку облігацій, емітованих для фінансування енергоощадних проектів у 2014-му, до $30–40 млрд. Цього року можна очікувати випуску таких облігацій на $100 млрд.
Сонячна енергія тепер стає стабільним джерелом доходу, що приваблює серйозні інвестиції. Якщо здавати в оренду сонячні панелі на дахи за місячну плату, меншу за нинішні платіжки за традиційну енергію, можна відбити вкладені в їх закупівлю $15–20 тис. Американська компанія SolarCity профінансувала установку сонячних панелей на $5 млрд, спочатку залучивши кошти інституційних інвесторів, таких як Goldman Sachs і Google, а згодом індивідуальних приватних вкладників. Останні стали так званими послами бренда цієї компанії, бо намовляють своїх друзів та колег і собі встановлювати сонячні панелі.
Модель проста: SolarCity оплачує установку панелей, відтак накопичує прибуток і емітує облігації з розрахунку на очікуваний у майбутньому потік доходів. Термін погашення – від одного до семи років. Перевага такого підходу в тому, що вартість залучення капіталу для сонячної індустрії на 200–300 процентних пунктів нижча за аналогічну вартість для звичних комунальних підприємств.
Так виникає колообіг, що збиває з пантелику критиків зеленої енергетики. Складається він із п’яти елементів. Перший – достатній обсяг виробленої енергії, насамперед завдяки новим сонячним технологіям: поки вони ще малопомітні, але в майбутньому стануть осиковим кілком у серці індустрії видобування мінеральних енергоносіїв.
Мережевий паритет (коли собівартість електроенергії з альтернативних джерел знижується до рівня цін на електрику. – Ред.), який уже забезпечують дахи на Гаваях, стане можливим у багатьох інших точках світу, і енергія вироблятиметься не лише на дахах при прямому сонячному світлі, а й на будь-якій поверхні у світлу частину доби. Це визначає майбутнє інвестклімату. Вартість мінеральних енергоресурсів завжди коливатиметься. Сонячна енергія гарантовано дешевшатиме.
Другий елемент – зберігання виробленої енергії. Акумулятори дешевшають, стають потужнішими й більш уживаними, наприклад, у електрокарах. Це вирішує найбільшу проблему сонячної енергії – непостійність джерела. Частково цей недолік можна усунути, побудувавши великі сполучні ланки, що зможуть передавати електроенергію до країн із хорошими умовами для гідроелектростанцій. Але важливішим успіхом може бути можливість зберігати енергію в багатьох невеликих акумуляторах.
Звідси третій елемент – передача енергії. Споживачі зараз можуть самі її виробляти і зберігати. Це робить мережу стійкішою, а також сприяє ефективності та інноваціям. Паливні елементи можуть стати меншими й дешевшими, а відтак утворити мережу мініелектростанцій будь-де, де пролягають газогони. Може, вони залишаться іграшками для багатіїв. Але якщо в минулому, коли електромережі були великими, централізованими й зарегульованими, вони розвивалися повільніше, то в новій децентралізованій системі майбутнього прогресуватимуть швидше.
Четвертий елемент – штучний інтелект. Завдяки інтернету користувачі можуть ефективно створювати і зберігати дані та керувати ними. Тепер обчислювальні потужності й алгоритми зроблять те саме для електрики. Чи виллється це у появу «розумних» лічильників, що контролюватимуть споживання електроенергії вдома або ж з індивідуального пристрою, запрограмованого на оптимізацію енергоефективності, буде видно. Зважаючи на ризик кібератак, необхідно буде добре продумати захист такої системи. Але електромережа загалом стає розумнішою.
П’ятий і останній елемент – фінансування. Бізнес-моделі для нових енергетичних систем уже випробувані і в багатому світі, і в економіках, що розвиваються. Хвиля капіталу пробивається через старі моделі й змітає на своєму шляху нинішніх гравців. Якщо вони та їхні друзі у владі намагатимуться її стримати, постраждають усі.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com