У сучасному світі успішна країна не може існувати у вакуумі. Для України добрі сусіди — це не просто бажано, а й життєво необхідно. Вони — союзники у війні, ключові торговельні партнери, підтримка на шляху реформ та європейської інтеграції. Тож президентські вибори, які відбулися вчора, 18 травня, одразу у двох країнах — Румунії та Польщі — точно не могли залишитися поза увагою українців. Тим паче, що до підрахунку останніх голосів зберігався шанс проросійського та антиєвропейського реваншу, який, безсумнівно, позначився б на підтримці України.
Отже, згідно з офіційними результатами другого туру виборів у Румунії перемогу здобув Нікушор Дан, набравши 53,6% голосів. Політик відстоює проєвропейські та проукраїнські позиції, а його кандидатуру публічно підтримувала президентка Молдови Майя Санду. Дана з «історичною перемогою» вже привітав Володимир Зеленський, заявивши, що для України — як сусіда та друга — важливо мати надійного партнера в особі Румунії.
«Працюючи разом, ми можемо зміцнити і наші країни, і нашу Європу. Ми завжди з великою повагою будемо ставитися до Румунії та її народу, особливо зважаючи на підтримку, яку ми отримали у найважчий період нашої історії», — написав президент.
Однак румунські вибори могли розвернути курс країни на 180 градусів. Суперник Нікушора Дана, лідер ультраправої румунської партії «Альянс за союз румунів» Джордже Сіміон, який отримав 46,4% голосів, обстоює націоналістичні погляди, а через його антиукраїнську діяльність українські спецслужби раніше забороняли йому в’їзд до України. Схожа ситуація у Сіміона і з Молдовою, адже він виступав за об’єднання країни з Румунією. Політик напередодні другого туру виборів також заявив, що у разі його перемоги призначить прем’єр-міністром проросійського Келіна Джорджеску — ультранаціоналіста, якого підозрюють у зв’язках із Москвою.
Румунський політолог Джелу Думініке зазначав в інтерв’ю Тижню, що перемога Сіміона стала б величезним шоком для румунського суспільства й повернула б його у сорокові роки, у час перед Другою світовою війною — коли були такі ж сильні розбіжності всередині суспільства, напружена політична ситуація та активні російські рухи. Проте перетікання виборців інших кандидатів, а також, найважливіше, висока явка — 64,72%, що є рекордним показником за останні двадцять років — дозволила унеможливити такий сценарій.
Цікаво, що попри тотальну підтримку Нікушора Дана у Бухаресті, лідером серед діаспори таки став Джордже Сіміон, набравши за кордоном 55,86% голосів. Однак, якщо порівнювати саме за кількістю країн, які взяли участь у голосуванні, то Нікушор Дан переміг у понад 80 країнах, у той час як Джордже Сіміон — в одинадцяти. Це зруйнувало часте припущення про те, що румунська діаспора цілком підтримує радикально правих, утім підсвітило те, що вирішальну роль у перемозі Дана відіграло саме економічне становище виборця, рівень його освіти та локація.
Щодо Польщі, то все найцікавіше ще попереду. Як і прогнозувалося, на країну 1 червня чекатиме другий тур президентських виборів, у якому зійдуться кандидат від правлячої Громадянської коаліції Польщі, мер Варшави Рафал Тшасковський та опозиціонер Кароль Навроцький. Однак попередні опитування свідчили про зовсім інший розрив між ними, ніж той виявився насправді.
Помітно вищий результат отримав Навроцький — політик, відомий своїми мітингами проти іммігрантів, «зеленого» курсу ЄС і Брюсселя, вимогами обмежити допомогу Україні. Фінальні результати з округів показують — розрив між Тшасковським та Навроцьким становить менше двох відсотків, а це означає, що боротьба у другому турі буде надзвичайно запеклою. Особливо, зважаючи на те, що третє місце у голосуванні посів кандидат від антиукраїнського політичного альянсу «Конфедерація» Славомір Менцен, який раніше записував відео біля памʼятника Степану Бандері у Львові та критикув політику польського уряду щодо України та українців.
Поляки, схоже, вражені таким результатом. «Я отримую багато сигналів, що поляки бояться того, що сталося. Нема чого боятися, треба просто взяти все у свої руки і проголосувати у другому турі. Ми виграли перший тур, і це дуже важливо, це показує, що ми виграємо і другий, що ми йдемо до перемоги. Потрібна повна рішучість, тому що нам не потрібна Польща, в якій весь час відбуваються сварки, нам не потрібен політик, який створить хаос. Нам потрібна згода і співпраця. Я не здамся, я буду боротися до кінця», — цитують польські медіа Рафала Тшасковського.
Несподіванка першого туру польських виборів — і те, що саме праві та ультраправі кандидати набрали помітно більше голосів, ніж цього можна було очікувати. Так, наприклад, Славомір Менцен та Гжегож Браун, який раніше під час мітингу зі своїми прихильниками скинув український прапор, який висів на будівлі мерії у місті Біла Підляська, а також на початку травня провів антиукраїнську акцію на могилі воїнів УПА на горі Монастир, сумарно отримали не менше 20% голосів. Крім того, перший тур виборів презентував полякам лідера Руху добробуту та миру Мацея Мацяка — цілком невідомого, але шалено проросійського.
Польські соціологи відзначають, що явка у першому турі була аномально низькою у категорії виборців за 60 років — потенційних прихильників Кароля Навроцького. Прогнозувати, чи мобілізуються вони, і куди зрештою перетечуть голоси інших кандидатів, як показує досвід першого туру — справа невдячна. Тож залишається тільки сподіватися, що поляки візьмуть приклад з румунів щодо того, як треба гуртуватися.
Для України ж обоє виборів є надзвичайно важливими, адже Румунія та Польща — це найбільші логістичні хаби, через які до нас надходить найбільша кількість військової та гуманітарної допомоги. Країни залучені до тренування українських захисників, протимінної діяльності як на морі, так і на суші, а за три роки повномасштабної війни Румунія допомогла експортувати мільйони тонн українського зерна через свій чорноморський порт Констанца — цей перелік ще можна продовжувати і продовжувати. Наразі найгірший сценарій для України — залишитися без жодного адекватного сусіда поруч, за винятком хіба що Молдови — на щастя, не справдився, однак на майбутнє замислитися нам і справді є над чим.