Неволя слова

«Люди, котрі читають книжки, керують людьми, які дивляться телевізор», – ця теза невідомого автора яскраво ілюструє маніпулятивність інформаційного простору, що формує суспільні стереотипи і настрої. Чи читають книжки нові керманичі інформполітики держави, можна лише здогадуватися, однак очевидно, що на «правильне» висвітлення подій вони впливатимуть. Уже почали.

Урядовий канал

Відтоді як Національну телекомпанію України, функції з управління якою відтепер виконує уряд (згідно з постановою Кабміну від 17 березня 2010 року), очолив екс-інтерівець Єгор Бенкендорф, на Першому каналі сталося кілька показових змін. По-перше, нове керівництво припинило практику перекладу українською російськомовних синхронів у новинах.  «Голос та інтонація коментаторів інколи означають більше, ніж їхні заяви. Ми не можемо позбавляти українського глядача такої важливої складової новин», – так аргументувала прес-служба телеканала рішення про відмову перекладу російськомовних синхронів. «Це абсурд. Турботою про точність та повноту є висока культура перекладу. І дуже не хотілося б думати, що ці рішення ухвалюються з політичних причин та що хтось намагається випередити бажання чи побажання нової влади», – заперечує доцільність такого підходу колишній віце-президент НТКУ, народний депутат Андрій Шевченко. По-друге, на Перший національний повернулася програма «В гостях у Дмитра Гордона», яку колись прибрав з ефіру колишній очільник НТКУ Василь Ілащук, пояснивши своє рішення тим, що «ця людина, цинічно насміхаючись, принижувала все, що в Україні є українським». Із твердженням Ілащука можна цілком погодитися, адже Гордон зазвичай запрошував до себе в гості українофобів, офіційних і неофіційних рупорів Кремля та всіляких «рудиментів» радянського мислення, які протягом ефірного часу замріяно ностальгували за совком. Вряди-годи в його передачі з’являлися адекватні люди, наприклад, лідер «ДДТ» Юрій Шевчук, однак і йому довелося відповідати на бульварні запитання про стосунки з Пуґачовою (Лєонтьєвим, Ґазмановим) і згадувати, як він хотів натовкти пику Кіркорову.

Тенденції очевидні: на Перший національний повертаються фаворити телевізійного ефіру часів Леоніда Кучми (на черзі, певно, В’яче­слав Піховшек), відбувається процес згортання «українізації». Зрозуміло, що канал не обмежить  контент програмами на кшталт гордонівської й розбавлятиме такі передачі розважальним продуктом, щоб залучити молоду аудиторію. Цим напрямом нині опікується Валід Арфуш, видавець журналу «Папараzzи», якого призначили заступником генерального директора з музично-роз­­важаль­них проектів телекана­­­ла та міжнародної співпраці. Арфуш ніколи не приховував своїх зв’язків із Партією регіонів – під час останніх президентських виборів він працював у команді Віктора Януковича керівником відділу зарубіжної преси і був членом креативної ради, а Нестор Шуфрич є його хрещеним батьком (нещодавно Арфуш став православним). Схоже, завсідникові світських вечірок Валідові Арфушу доведеться створювати конкурентоспроможну розважа­лівку, що є зараз найбільш форматною для переважної частини українських комерційних каналів.

Виходець з «Інтера» Єгор Бенкендорф також добре обізнаний у створенні такого продукту, тож від НТКУ слід очікувати зміни курсу на «осучаснення» в площині розваг, натомість суспільно-політична площина зазнаватиме все більшої «офіціалізації». Цілком імовірно, що інформаційна політика Першого національного будуватиметься за схемою російського «Первого канала» – максимум розважальних і комедійних програм плюс заангажовані й провладні новини та політичні передачі. Щоправда, для цього потрібен час:  щоб реалізувати такий сценарій розвитку канала, слід провести всі необхідні ротації й призначити потрібних людей. Нещодавно на зборах керівництва з колективом компанії заступник гендиректора НТКУ Володимир Липовий повідомив, що в результаті зміни структури Національної телекомпанії України відбудеться скорочення всіх працівників, після чого їх… знову візьмуть у штат, який буде остаточно сфор­­мовано на початку липня. Київська незалежна медіапроф­­спілка вже висловила здивування стосовно такого перебігу подій і наголосила, що наміри керівництва НТКУ супе­­речать закону. «Є категорія працівників, які не підлягають звільненню, хоча б вагітні жінки, одинокі матері та інші. Звільнення їх викличе позови до НТКУ», – наголосив голова Комітету КНМП Юрій Луканов.

Тож на тлі останніх подій і пертурбацій у Національній телерадіокомпанії України заява Ганни Герман про створення громадського мовлення виглядає дещо утопічно (цинічно?). «Ми станемо тією владою, за якої громадське радіо та громадське телебачення перетворяться з п’ятирічної «болтології» на реальність нашого життя. І це буде найкращий доказ наших демократичних переконань, які ми втілюємо в життя», – заявила вона. Ну що ж, чекаємо на чергове втілення.

Привид цензури

А воно й не забарилося – втіленням «демократичних переконань» нинішньої влади стала ліквідація Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при президентові України. Звільнені її члени написали Януковичу відкритий лист: «…Важко зрозуміти повідом­лен­­ня на офіційному інтер­нет-представництві президента України про те, що «ліквідовані структури втратили свою актуальність і не відповідали політиці, від самого початку про­голошеній Віктором Януко­вичем». … Україна є прикладом високого рівня плюралізму для багатьох країн із тоталітарною спадщиною. Тому нині важливо не допустити відкату в минуле щодо журналістських прав і свобод. Останні події свідчать про загрози журналістській професії», – йдеться у зверненні. Прикметно, що наступного дня після ліквідації Комісії з питань свободи слова Янукович створив гуманітарну раду, яку сам і очолив. До неї, зокрема, увійшли Іван Драч, Петро Толочко, Олена Франчук, Богдан Ступка, Михайло Резнікович, Лариса Скорик.

Національний комітет із питань свободи слова, який згідно з Регламентом Верховної Ради має отримати опозиція, зараз лишається без офіційного очільника. На голову інформаційного комітету опозиція висунула Андрія Шевченка (БЮТ), коалі­­ція – Олену Бондаренко (ПР). На засіданні ВР, де відбувся перерозподіл парламентських комітетів, голову Комітету зі свободи слова так і не призначили. За словами лідера фракції ПР Олександра Єфремова, коаліція готова надати БЮТ керівництво в Комітеті з питань свободи слова в обмін на Комітет із питань податкової та митної політики.

Доки тривають торги за комітети, у медіа-просторі Украї­­ни все більше помітні ознаки політичної цензури. Сюжети комерційних каналів рясніють однобічним висвітленням тем, з екранів практично зникла опозиція, у новинах з’явилася «прес-релізна» інтонація: «президент обіцяє, що, і прагне до…», «уряд досяг, зробив, виконав, перевиконав» тощо. Результати моніторингу, який проводить громадська організація «Телекритика» у межах проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа», свідчать, що в період із кінця березня – початку квітня помітне зростання кількості підозрілих матеріалів. Найбільше матеріалів з ознаками виконання на замовлення було виявлено в новинах телеканалів ICTV та «Інтер».

На думку заступника голови Верховної Ради Миколи Томенка, нині в теленовинах простежується «невидима рука цензури». «Переглядаючи новини на багатьох каналах протягом двох днів, я побачив надто вже «правильні» цитати «правильних» діячів влади й однакові «правильні» цитати «правильних» представників опозиції», – сказав він під час круглого столу на тему «Стан свободи слова в сучасній Україні: актуальні проблеми та загрози». Томенко також висловив сумнів щодо доцільності існування Державного комітету телебачення та радіомовлення України, який не тільки відсторонюється від впливу на ситуацію в інформаційній сфері України, а й скоротив кількість своїх повноважень. «Я не розумію, навіщо потрібен Держкомтелерадіо з погляду повноважень, якщо НТКУ тепер безпосередньо підпорядковується Кабміну», – констатує Томенко. До речі, головою Держкомтелерадіо став Юрій Плаксюк, який раніше був членом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення (спочатку уряд планував призначити керівником Комітету Олександра Курдіновича, але зрештою він став першим заступником).

Чорна рада

Однак якщо Плаксюк звільнився з Нацради за власним бажанням, то троє його колег ще очікують припинення повноважень, що має здійснити парламент (Національна рада з питань телебачення і радіомовлення складається з восьми осіб, чотирьох із них призначає президент, решту – ВР). Проте депутати не поспішають обирати нових членів цього регуляторного органу, відтак складається враження, що його робота навмисно блокується. Цьому «сприяє» й позов ТОВ «ТРК «Музика ТВ», яке вимагає, щоб повноваження двох членів Нацради замість ВР припинив суд. «Я не пам’ятаю, щоб за живих членів Нацради роботу цієї структури було заблоковано. Фактично одна фінансово-по­літична група за допомогою позову одного канала, що входить до групи компаній «Інтер», заблокувала роботу двох членів Нацради, а в підсумку і всього регуляторного органу», – прокоментував ситуацію Микола Томенко. Нині обрано лише членів Нацради за квотою президента. Крім того, «радники» визначилися зі своїм очільником – ним став Володимир Манжосов, який до цього обіймав посаду віце-президента з розвитку ТРК «Україна», що входить до сфери впливу Ріната Ахметова. Одним із перших кроків оновленої Нацради стало повернення у кабельні й супутникові мережі популярних російських телеканалів TVCI та «РТР-Планета», які раніше вважалися неадаптованими до нашого законодавства. «РТР-Планета» відомий своїми «об’єктивними» висвітленнями українських реалій. Зокрема, цей рупор кремлівського агітпропу видавав в ефір сюжети про тюрми ЦРУ на території України, участь українських громадян у російсько-грузинсь­кому кон­флік­ті та створив фільм «Голод-33. Невыучен­ные уроки истории» – типову російську ідеологічну пропаганду, де подається викривлений погляд на Голодомор в Україні.

З огляду на всі ці факти можна передбачити, що інформаційний простір за нинішньої влади рухатиметься в бік русифікації та політизації. Численним політичним ток-шоу, що активно «розплодилися» під час каденції Віктора Ющенка, загрожує зникнення з екранів або перетворення на ретельно відформатовані вистави. Об’єк­тивне висвітлення новин теж може стати вчорашнім днем – їх завжди можна затьмарити темниками. До того ж в українському ефірі «по-сусідськи» розташуються канали російської «правди», що радо розповідатимуть нам, як слід жити, і трактуватимуть історичні події. Тож варто вже зараз запасатися виделками – порції локшини лише збільшуватимуться.

На фото: Єгор Бенкендорф і Валід Арфуш.Тепер Національна телерадіокомпанія України в їхніх руках