Невловимий агент впливу

Цей одеський бізнесмен став найрозшукуванішим «злочинцем» місяця: 11 вересня Міністерство внутрішніх справ оголосило Ігоря Маркова у державний розшук. Трохи раніше Міністерство юстиції скасувало реєстрацію очолюваної ним партії «Родіна». Колишній соратник прогресивної соціалістки Наталії Вітренко за свою нетривалу політичну кар’єру запам’ятався брутальною українофобською риторикою, участю в масових безчинствах та шпигунських скандалах, але правоохоронці інкримінують йому злісне хуліганство дворічної давнини.

 

 

 

Загальноукраїнська партія під назвою «Родіна» існує трохи більше року. 2 серпня 2008-го відбувся VII (позачерговий) з’їзд Прогресивно-демократичної партії (ПДП), делегати якого змінили склад керівних органів та юридичну адресу, ухвалили нову програму та рішення про перейменування партії. За реєстраційними документами, українською нова назва звучала як «Родина», однак самі активісти воліли читати її на російську манеру – «Родіна». Лідером карликової політсили став Ігор Марков.

 

Мін’юст зареєстрував ПДП ще 13 грудня 1999 року і вніс до Реєстру політичних партій під № 62. Щоправда, спочатку партія мала назву «Нова генерація» і очолював її нинішній депутат від Партії регіонів Юрій Мірошниченко. Безуспішно позмагавшись як партайгеноссе на парламентських перегонах 2002-го, Мірошниченко перекочував до іншої політсили – у 2004–2005 роках був заступником голови «Трудової України» Сергія Тігіпка. Однак розпускати своє творіння не захотів: «Нову генерацію», перейменовану в 2006‑му на Прогресивно-демократичну партію, очолила дружина політика Софія. 5 квітня 2008 року відбувся VI з’їзд ПДП, на якому Софія Мірошниченко склала свої повноваження, а через чотири місяці з’явилася партія «Родіна»

 

З моменту переродження ця політсила відверто епатувала суспільство. У боротьбі з «кривавим помаранчевим режимом» активісти «Родіни» швидко перейшли від відвертих сепаратистських закликів до нападів на політичних опонентів і працівників правоохоронних органів. У СБУ увірвався терпець, і вона звернулася до Міністерства юстиції з проханням перевірити дотримання статуту партією «Родіна» та розглянути можливість скасування її реєстрації. 2 вересня міністерство пішло спецслужбі на зустріч. Як повідомили у Мін’юсті, його юристи перевірили правочинність з’їзду Прогресивно-демократичної партії України від 20 серпня 2008 року (на якому вона змінила назву й лідерів) і встановили, що відбувався він з порушеннями, відповідно його рішення не мають сили. Таким чином чиновники перетворили «Родіну» знову на ПДП з дружиною депутата Мірошніченка на чолі.

 

 

 

Одеські журналісти на прохання київських редакцій написати про «Родіну» часто відмовляють, мотивуючи міркуваннями безпеки. Ігор Марков, попри намагання сформувати імідж респектабельного бізнесмена і вельми набожної людини, має репутацію кримінальника. У низці ЗМІ стверджується, що в лихі 1990-ті Ігор Олегович відгукувався на «псевдонім» Марадонна і входив до бойового крила організованого злочинного угруповання «Бацили», що займалося контрабандою з Придністров’я, рекетом на Одеському авторинку «Куяльник» і навіть торгівлею наркотиками. Однак ці звинувачення ніхто документально не довів. Сам Марков стверджує, що прізвисько Марадонна отримав у дитинстві, коли грав у футбол за молодіжну збірну області. Утім, офіційна біографія пана Ігоря небагатослівна про кар’єру героя у роки розгулу криміналу: закінчив школу в 1990 році, а вже в 1991-му очолив спостережну раду ТОВ «Гелеос» – оптового торгівця пальним. Зауважимо, що в 1990-х ринок нафтопродуктів контролювали ОЗУ, конкуренція на ньому супроводжувалася гучними вбивствами.

 

Сьогодні родина Маркових (сам Ігор, брат Олег і батько Олег Дмитрович) контролюють з десяток різнопрофільних комерційних структур. Провінційна бізнес-імперія спеціалізується на будівництві й нафтотрейдерстві, також до неї входить компанія «Союз» (одеський монополіст із вивезення сміття) та дрібний авіаперевізник «Украеро». Крім того, Ігор Марков вклався у медіа-бізнес. Зокрема, крім кількох інформаційних інтернет-ресурсів з вельми специфічним змістом, лідер «Родіни» контролює регіональний телеканал «АТВ», що прославився далеко за межами Одещини рясним поливанням брудом усього українського.

 

Ігор Марков опікується громадськими організаціями «Патріоти Отчізни» та «Рускій клуб», що ставлять за мету поглиблення культурних зв’язків із Росією та повалення в Україні «злочинного фашистського режиму націоналістів». Разом із братом і батьком він заснував в Одесі Парафію святого царя-мученика Миколая ІІ УПЦ МП. Лідер «Родіни» періодично супроводжує мощі того чи іншого святого, обирався делегатом Помісного собору Російської православної церкви, ходив хвостиком за Патріархом РПЦ Кірілом під час його візиту в Україну, а люди із символікою «Родіни» брали участь в охороні Святійшого. Зазначу, що така показна набожність на наших теренах притаманна бандитам і казнокрадам.

 

 

 

Епізод, який зараз інкримінують Ігорю Маркову, датований 2 вересня 2007 року. Група кремезних молодиків скоїла напад на мітингувальників, які виступали проти встановлення в Одесі пам’ятника російській імператриці Катерині ІІ, кількох осіб було жорстоко побито.

 

«Я не маю до цього жодного стосунку, – заявив російським журналістам Ігор Марков невдовзі після втечі з України. – Але правоохоронні органи вирішили використати цю ситуацію, щоб посадити мене до в’язниці». Щоправда, на відеозаписі з місця подій чітко видно: людина, вельми схожа на Юрія Олеговича, у компанії голомозих молодиків нападає на людей похилого віку з національними прапорами, б’є одного в голову, той падає і непритомніє.

 

Патріотичні організації одразу після інциденту вимагали від влади покарати нападників, однак справу спустили на гальмах. Її дістали з-під сукна лише цього літа, коли Банкова зажадала від правоохоронців і спецслужб посилити тиск на іноземних агентів впливу. Прикметно, що справу за фактом нападу на мітинг патріотів в Одесі передано миколаївській міліції. За формулюванням «задля більш об’єктивного розслідування» може ховатися певна недовіра Києва до одеських правоохоронців. Оскільки Ігор Марков тривалий час усіляко ігнорує зустрічі зі слідчими, його оголосили у розшук, щоб доправити на допит примусово. Тепер одіозний політик переховується у Підмосков’ї. «Я зараз поза зоною досяжності українських спецслужб», – заявляє він у коментарях для преси.

 

Очевидно, що «Родіна» почувається в Одесі безкарною. Наприкінці березня охорона Маркова напала на працівників СБУ, що вели оперативну відео­зйомку біля офісу бізнесмена, скрутила їх і затягнула до приміщення. Щоб визволити колег, офіс партії штурмував антитерористичний загін «Альфа». Попри гучний скандал, за напад на працівників спецслужби досі ніхто не відповів.

 

За півроку до цього активістів «Родіни» помітили в Ужгороді. Близько сотні «орлів Маркова», озброєних обрізками труб і кийками, охороняли Другий європейський конгрес підкарпатських русинів, на якому було оголошено про «відтворення русинської державності», а саме про надання Закарпатській області України статусу національної автономії русин (див. Тиждень, № 37, 2008). «Сойм підкарпатських русинів» має кілька спільних рис з одеською «Родіною». Від обох організацій за кілометр смердить українофобією, їх СБУ підозрює в сепаратизмі й підтримують Російська православна церква та Кремль.

 

Ігор Марков, як і його закарпатський «колега» піп Сидір, якісь зв’язки з владою РФ публічно відкидає. Однак не приховує тісного знайомства з Алєксандром Грачовим, генеральним консулом РФ в Одесі. Наприкінці липня МЗС України скерувало ноту, в якій висловилося за недоцільність перебування Алєксандра Грачова на посаді генконсула в Одесі. Підставою звернення стала буцімто участь дипломата у формуванні антиукраїнських сил, підконт­рольних Москві. Зокрема, йому закидають тіньове фінансування партії «Родіна» – щомісяця з держбюджету Росії на її потреби нібито виділялося $100 тис. Утім, за чотири дні ноту відкликали.

 

За кілька місяців до цього в Одесі стався інцидент, що поклав початок низці дивних подій: з автомобіля Ігоря Цвєткова, підлеглого Грачова, викрали портфель зі службовою документацією та великою сумою грошей, яку начебто дипломат мав передати Ігорю Маркову. За неофіційною інформацією, втрата готівки спричинила конфлікт Цвєткова з начальником та керманичем «Родіни». 29 березня Цвєтков наклав на себе руки.