Про грізність Дніпра свідчить той факт, що протягом семи років маленьке містечко Градизьк було повітовим замість Кременчука. Це було пов’язано з тим, що весною 1789 року розлив Дніпра знищив у Кременчуці всі повітові установи. Адміністрацію повіту перенесли в Градизьк.
Згідно з «Повістю минулих літ», найвидатнішою пам’яткою літописання Київської Русі, після вселенського потопу землю розділили між собою три Ноєві сини – Сим, Хам та Яфет. Саме Яфетові дісталися Дніпро й територія теперішньої України. А потопом наші предки вважали всього-на-всього велику одночасну повінь багатьох річок, ще й підтриману дощами.
«Сімсот річок ще й чотири з устя Дніпра й до вершини», – співають в українській народній пісні. І це аж ніяк не перебільшення, бо Дніпро в межах України творять 19 743 річки. На жаль, більшість із них сьогодні мертві: про їх існування нагадують хіба що назви.
Дніпро в Києві змінив свій вигляд відносно нещодавно. Труханів острів був зовсім іншим, але 300 років тому під час потужної повені його розмило на дві частини. Ще у XVIII ст. ні Русанівської протоки, ні Гідропарку взагалі не існувало. Але буквально за кілька тижнів через сильні паводки тодішні озера Святище, Русанівське та Василіївське перетворилися на одну водойму, яка з’єдналася з Чорториєм. Так виникла Русанівська затока. А наприкінці наступного сторіччя (повені 1877 та 1882 років) великий підйом води прорвав Дніпровську дамбу, зніс Русанівський міст та Чорторийську дамбу. Русанівська затока стала протокою і виник острів, відомий нині як Гідропарк.
Невіддільними від історії річки є дніпрові пороги – виходи гнейсів та інших гірських порід, що були в річищі Дніпра між містами Дні- пропетровськом і Запоріжжям. Найбільші з них: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець, Вовнизький, Будило, Лишній, Вільний – усі затоплені у 1927–1932 роках. Цікаво, що на порозі Ненаситець або Неясит, найбільш небезпечному для проходження, колись гніздилися пелікани.
Сьогодні на дні Дніпра лежить козацька флотилія майже з 400 «чайок» і «дубів». Першу «чайку» з дніпрового дна підняли лише в 1999 році в Запоріжжі.
У скіфських легендах згадується змієнога богиня, донька Борисфена (себто Дніпра, як його називали стародавні греки) – істота, що мешкає в печері Гіл. На відміну від звичайних русалок, вона була двоногою, що символізувало два береги Борисфену. Це дозволило їй узяти шлюб із Зевсом, від якого, стверджують скіфи, начебто народилася перша людина їхнього роду.
За народними повір’ями, батьківщиною русалок вважали саме річкові ями Дніпра. Й уже звідси русалки розходилися по інших водоймах.