В оригіналі книга генерального директора Netflix Ріда Гастінґса і професорки Ерін Маєр має назву «No Rules Rules: Netflix and the Culture of Reinvention». В українському перекладі з цього заголовку прибрали найскладнішу частинку «No Rules Rules», хоча можна було б якось її обіграти, наприклад: «Правила не правлять» чи «Про правила без правил». Втім, правила у Netflix таки є, бо без них не стати однією з найуспішніших стримінгових платформ у світі з понад 301 мільйоном передплатників (квітень 2025 року) і не зрозуміти, що головне не кількість клієнтів, а їхня лояльність.
Важко було передбачити, що компанія, заснована в 2007 році як «перший у світі магазин із прокату DVD онлайн» (запустили його в 2008-му, коли у них було 30 працівників та 925 фільмів), за менше ніж 20 років стане таким впливовим гравцем на ринку виробництва серіалів і фільмів, які збирають цілі грона фестивальних нагород і кінопремій. І в цьому сенсі «Netflix і культура інновацій» — це чергова книга про історію успішної компанії, але доповнена висновками Ерін Маєр, яка опитала понад 200 співробітників Netflix і прокоментувала тези Гастінґса. Між іншим, книга Ерін Маєр «Культурна карта. Бар’єри міжкультурного спілкування в бізнесі», яку часто згадує Рід Гастінґс як зразок корисного нон-фікшну, виходила українською в видавництві «Наш формат» в 2020-му.
Зрозуміло, це багато в чому міфологізована історія успіху, де про найгостріші кути воліють не згадувати, натомість пропонуючи такі дев’ять кроків і проміжних пунктів до постання культури свободи й відповідальності, яку поділяють в компанії:
Спочатку збільште концентрацію талантів…
1. Чудовий робочий простір — це дивовижні колеги
Потім заохочуйте щирість…
2. Кажіть, що думаєте насправді (доброзичливо)
Тепер починайте скасовувати приписи…
3.1. Скасуйте правила надання відпусток
3.2. Скасуйте інструкцію про відрядження й обсяг витрат
Збільште концентрацію талантів…
4. Платіть найвищу зарплату на ринку
Збільште щирість…
5. Розкрийте карти
Тепер скасовуйте інші приписи…
6. Жодних дозволів на ухвалення рішень
Максимально збільште концентрацію талантів…
7. Тест на виліт
Максимально збільште щирість…
8. Коло зворотного зв’язку
Позбудьтеся більшості приписів…
9. Орієнтуй, а не контролюй
Ключова ідея книги: Netflix найшвидше реагував і реагує на зміни у світі, а тому не тільки стрімко адаптується, а і зростає. Це показано на прикладі чотирьох історій:
- коли лідер відеопрокату 5-мільярдний Blockbuster не захотів співпрацювати з 50-мільйонним Netflix і в 2010 році збанкрутував, не змігши перейти з прокату DVD до «стримінгу старих телесеріалів і кінофільмів в інтернеті». За легендою, саме обурення на Blockbuster, якому Рід Гастінґс забув вчасно повернути касету і був змушений сплатит штраф 40 доларів, і спонукало його заснувати власну компанію;
- коли Netflix вирішив не тільки показувати чужу продукцію, а робити свою, і тоді ж «Картковий будинок» з Кевіном Спейсі (про якого компанія зараз воліла б забути) став першим подібним проєктом. Цікаво, що ім’я Спейсі Netflix давно викреслив зі своєї історії, але на заставці досі лишається звук того, як актор в вищезазначеному серіалі б’є кулаком по столу;
- перехід від придбання ліцензії на контент інших кіностудій до створення власної кіностудії, коли з Netflix почали співпрацювати відомі режисери: Альфонсо Куарон (найвизначніша мить — його «Рома» в 2019-му здобула 3 «Оскари»), Девід Фінчер, брати Коен, Ґільєрмо дель Торо, Мартін Скорсезе тощо;
- перехід від американської аудиторії до всесвітньої у понад 190 країнах.
І хоч однією з настанов компанії є публічне обговорення поразок і сумнівих рішень (наприклад, Qwikster, Explorer і Memento), не всі їхні ключові проблеми названі в книзі, але, зрештою, про це і так багато розповідають різні аналітики в статтях і блогах (зокрема, про корпоративну культуру, яка передбачає «грубу прямоту, власний жаргон і постійний страх»). Кожен легко може знайти чималий список недоліків Netflix, два головних з яких варто відзначити як явища, визначальні для нашої доби: масове зниження загального середнього рівня серіалів і утвердження жанру «стримінгового бойовика». Простіше кажучи, Netflix довів іншим стримінгам слушність тези «Навіщо потрібне справжнє мистецьке кіно, якщо всім треба контент». Інше їхнє переконання, озвучене на нарадах, теж доволі знакове: «Нам не треба обмежену кількість довготривалих високоякісних проєктів, а треба необмежену кількість різних недовготривалих проєктів середньої якості». І можна довго сперечатися, чи це Netflix потурає глядацьким смакам, чи компанія сама планомірно робить наш смак невибагливим, бо насправді це, звісно, взаємопов’язані процеси. Цікаво, що через власні ж самообмеження вони не хотіли запускати у виробництво серіал «Дивні дива», бо вважали, що «Головні герої застарі для дітей і замалі для дорослих, отже, нецікаві більшості глядачів» і «Цей серіал про вісімдесяті роки, які зацікавлять лише нішеву аудиторію». Можна тільки уявити скільки подібних неординарних проєктів не прошли жорна корпоративних правил, бо надто вирізнялися на тлі посереднього контенту. І приклад з Explorer — поліпшеним і складнішим за попередній інтерфейс Netflix на Wii — їх багато чому навчив, остаточно переконавши, що глядачам не треба складність у всіх смислах: як сюжетна, так і формальна.
Гастінґс насамкінець каже, що не варто робити організацію як симфонічний оркестр, а краще зібрати джаз-бенд. Видає бажане за дійсне, звісно. Насправді ж Netflix — це величезний поп-гурт, який мріє бути рок-гуртом, але, як не крути, це, продовжуючи метафору їхнього генерального директора, завжди попса, хоч часом і з електрогітарами.