Нестача “вітаміну Т”*

Боротьба з незаконним розповсюдженням трамадолу, сильним знеболювальним, дала перші плоди. Після того, як влада визнала його наркотиком, «трам» на чорному ринку подорожчав у кілька разів. «Звичайно, в Україні накопичені великі запаси трамадолу, – стверджує Олександр Правотуров, начальник відділу УБНОН Києва. – Але впевнений, що в значних кількостях на чорному ринку цей препарат уже ніколи не з’явиться. Якщо навіть десь і відкриється новий канал постачання трамадолу до Києва, ми його одразу перекриємо. Загалом за три квартали 2008 року ми порушили приблизно 50 кримінальних справ за фактом незаконного розповсюдження наркотичних препаратів. Трамадол серед них посідає чільне місце».

 

З правоохоронцем погоджується Геннадій, столичний наркодилер середньої руки. «Облатка тепер коштує 50 баксів, – знизує він плечима. – За такі гроші можна нормальної «ширки» купити або навіть героїну. Клієнти перестали його в мене замовляти.

 

Більше того – зараз його дуже важко дістати. «Мєнти» ж прикрили всі найбільші заводи, які випускали «трам», плюс узагалі жорстко зараз це питання відслідковують». «Сьогодні ситуація з трамадолом досить незрозуміла, – каже Сергій Кушнірук, координатор ГО «Молодь України», що самотужки бореться з наркотиками. – Коли правоохоронці проводили місячник боротьби з трамадолом, той справді зник навіть із чорного ринку. Але тепер він знову повернувся – якщо не в тих самих масштабах, то все одно в дуже значних».

 

Рік тому трамадол можна було назвати наркотиком номер один в Україні. Серед «прогресивної», але незаможної молоді, яка прагнула «відвиснути», «догнатися», «закинутися», цей препарат посів перше місце, обігнавши навіть славнозвісну коноплю. Адже й доступніший, і ніби не «наркота», і «вставляє» ефективніше, і, врешті, дешевший. На той час «трам» коштував до 35 грн за упаковку, тоді як ціна на маріхуану коливалася від 50 до 70 грн за сірникову коробку. Трамадол завжди був рецептурним препаратом. Однак міліція з незаконним обігом цих пігулок боролася досить кволо. І винятково через нецікавість, адже серйозним криміналом і не пахло. Ні за вживання, ні за зберігання притягнутине мали права. За безрецептурний продаж аптеку максимум позбавляли ліцензії, мінімум – обмежувались адміністративним штрафом. І тільки за надто нахабні зловживання «шився» кримінал, про який обов’язково шуміла вся преса.

 

Боротьбу з трамадолом починав ледь не кожен уряд. Починав, але не завершував. У лютому 2008-го Кабінет Міністрів узявся за виробників. З’ясувалося, що три вітчизняні фармацевтичні заводи випустили за рік 180 млн доз, тоді як медична потреба в цьому препараті – 4-10 млн. Окрім того, у лікарнях зазвичай використовують ампули. А отже, згідно зі встановленою урядом квотою, виробництво трамадолу мало зменшитися в 10 разів – до 20 млн. Одак, за даними Міністерства охорони здоров’я, лише в квітні фармацевти реалізували понад 17 млн капсул. За старими цінами чорного ринку це 85 млн грн. Чотири місяці тому уряд нарешті спромігся ухвалити постанову, за якою трамадол прирівняли до наркотиків. Тепер за його незаконний продаж і зберігання саджають до в’язниці. В день ухвалення «антитрамадольної» постанови колишній наркоман Василь на прохання журналістів Тижня завітав у столичну аптеку на вулиці Галицькій, 1. «Мені б «вітаміну Т», – награно змученим голосом попросив він у аптекарки і простягнув їй 50 грн. Жінка в білому без жодних запитань продала потрібну дозу – чотири білочервоні пігулки. Василь, дякуючи, співчутливо поцікавився, чи не страшно аптекарці торгувати наркотиком. «Страшно, але що поробиш? – розвела вона руками. – Доводиться торгувати».

 

Запоріжжя. На центральному ринку працюють десятки «бариг». Деякі для прикриття торгують недорогим крамом – кальсонами, шкарпетками, китайськими кросівками. Пачку-другу трамадолу дістануть просто з-під прилавка. А от за сотнею упаковок доведеться їхати «на хату». За безпеку покупця відповідають головою, принаймні, на словах. Якість препарату теж гарантують. За пачку просять 120 грн. Віктор, місцевий гуртовик, після першої вдалої закупки пообіцяв журналістові принести 50 упаковок по 75 грн.

 

В обумовлений час я прибув на місце оборудки. Але не сам, а з працівниками відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків. Доки спілкувався з Віктором, троє УБНОНівців, які сиділи в автівці, чекали, як домовилися, безпосередньо факту продажу трамадолу. Я з Віктором мав пройтися «на хату», де й ударити по руках. Однак не встигли ми й кроку зробити, як правоохоронці вискочили з авта й акуратно заарештували Віктора. Пояснили таке раптове завершення операції досить непереконливо: «Він, напевно, хотів кинути вас на гроші». Вже за 20 хвилин продавець «траму» з посмішкою й чистим сумлінням вийшов з відділкуі повернувся на ринок. А міліціонери, які ще день тому погоджувалися співпрацювати з пресою, відмовилися від будь-яких коментарів.

 

 

 

Прохолодний жовтневий ранок, на столичному проспекті Правди збираються півсотні молодих хлопців та дівчат. Майже всі – колишні наркомани, які люто ненавидять як наркотики, так і тих, хто їх продають. Напередодні вони з’ясували, що в уже згаданій аптеці на вул. Галицькій, 1 знову торгують трамадолом. До гурту підходить чоловік середнього віку. «Рушаймо!» – командує він. Увесь натовп хутко розбивається на групки по 4-5 людей і починає рухатися у сторону «точки».

 

І ось передовий загін підбігає до напівпідвалу, де висить вивіска «Аптечний кіоск». Біля входу стоять двоє юнаків наркоманської зовнішності. Побачивши нас, починають задкувати. Але їх одразу беруть «в оборот». Хлопці дуже швидко «розколюються»: так, щойно продавщиця виходила, продавала трамадол. А як побачила натовп, одразу зачинила приміщення та втекла. Тричі на тиждень, із 8.30 до 9-ї ранку, вона виходить і швиденько, з-під поли, продає пігулки. Раніше продавала в самій аптеці, тепер боїться. Всі «торчки» району знають це місце та час. «Наркомани ніколи не запізнюються», – гірко всміхається один із них.

 

Невдача, але активісти не збираються опускати руки. Вони встановлюють аудіоапаратуру та розпочинають мітинг. Дуже швидко до натовпу приєднуються мешканці навколишніх будинків. Старенька бабуся все повторює: «Ой, молодці, хлопчики, вже так дістали ці наркомани!». «Блін, та я б своїми руками цих «бариг» повбивав би! – підходить кремезний чоловік у домашніх капцях. – Так не можна – по судах же затягають».

 

«Штурмова група» починає активні дії. Спочатку з усіх боків аптеку зафарбовують написами на кшталт: «Тут продають смерть!», «Ні наркотикам!». Броньовані двері та замкові шпарини покривають товстим шаром монтажної піни – тепер, щоб потрапити досередини, господарям доведеться попотіти. Дзеленчить розбита шибка – через кілька секунд в аптеці не залишається жодного цілого вікна. Натовп схвально гуде.

 

Лунає сирена, одна за одною під’їздять патрульні автівки. До нас поспішають міліціонери в повному обладунку. Дізнавшись про те, що тут коїться, вони відходять. Адже, з одного боку, є факт порушення громадського порядку, з іншого – правоохоронці чудово знають причину. В приватній бесіді лейтенант патруля сказав кореспондентові Тижня: їм добре відомо, чим займаються в аптеці. Щоправда, правоохоронець вважає насильство поганим методом. «Краще йдіть до адміністрації – там сидять ті, хто дають на це дозвіл», – порадив міліціонер.

 

15 жовтня під час розгрому іншої столичної аптеки, де незаконно торгують наркотиками, всіх цих борців з трамадолом затримав спецзагін МВС.