Навряд чи в інших містах України пам’ятають пісню Йосифа Кобзона «Днепропетровск, мой дом родной». Але місто, де обронзовілий за життя радянський співак учився в гірничому технікумі, дотепер зустрічає пасажирів столичних поїздів цією бравурною мелодією. Легендарний образ, конче необхідний кожному великому місту (Львів – місто-історія, Харків – «перша столиця», Одеса – місто гумористів, Донецьк – місто-пролетар), Дніпропетровську дістався не найприємніший: колиски і кузні кадрів для двох у цілому 
несимпатичних, як на сучасний ліберальний погляд, режимів.
Дніпропетровщину дав Україніодного Президента та трьох Прем’єрів.
Леонід Брєжнєв. Уродженець Дніпродзержинська. 18 років обіймав найвищу посаду в СРСР – генеральний секретар ЦК КПРС. Стабільність того часу досі викликає ностальгію у багатьох «радянських людей». Проте мала батьківщина не дуже шанує виплеканого нею вождя. У Дніпропетровську досі немає вулиці, названої на честь Брєжнєва. Очевидно, останні напівпритомні роки його правління згадувати неприємно навіть землякам. Проте є вулиця Володимира Щербицького.
Володимир Щербицький. Земляк та соратник Брєжнєва просидів у кріслі першого секретаря ЦК КПУ 17 років – до 1989-го. Кажуть, що саме його Брєжнєв хотів бачити своїм наступником. І саме Щербицький демонізував Дніпропетровськ в очах киян, вибудувавши управлінські ланки майже виключно зі свої земляків. «Птахи гнізда Дніпропетрова», – жартували тоді у стінах Ради Міністрів УРСР. Саме за правління Щербицького Дніпропетровщину остаточно русифіковано. Його наказом майже усі школи було переведено на російську мову навчання.
Леонід Кучма. Другий Президент незалежної України родом із Черкащини, але саме у Дніпропетровську отримав вищу освіту й зробив блискучу кар’єру від інженера-механіка до генерального директора заводу «Південмаш». І саме Кучма розвалив старанно виплеканий Щербицьким «дніпропетровський клан». Леонід Данилович винайшов свою «систему противаг» і йому не потрібні були сильні соратники.
Павло Лазаренко. Одіозний прем’єр-міністр викликав у підлеглих пошану, змішану зі страхом. Цей голова колгоспу з Дніпропетровщини став чи не найскандальнішим очільником українського уряду. І хоч обіймав він цю посаду трішки більше року (з травня 1996 по липень 1997), проте «успішно». За даними ООН, Лазаренко стустошив казну України майже на $200 млн.
Валерій Пустовойтенко. Колишній мер Дніпропетровська змінив у прем’єрському кріслі Павла Лазаренка (з липня 1997 по жовтень 1999 року). Проте нічим особливим не запамятався.
Сергій Тігіпко. Мільярдер. Колишній перший секретар Дніпропетровського обкому ВЛКСМ, був міністром в урядах Лазаренка та Ющенка. У 2002–2004 роках керував Нацбанком України. На гроші Коломойського і Ко Тігіпко організовував групу «Приват», став співвласником, проте продав свої акції і створив свою фінансову групу «ТАС», яку також нещодавно продав.
Юлія Тимошенко. Двічі прем’єрка мало асоціюється з кланом «дніпропетровських». Принаймні, у її команді небагато земляків. Проте у велику політику її привів саме земляк – Павло Лазаренко.
Віктор Пінчук. Мільярдер. Один із найбагатших людей країни. Саме у Дніпропетровську Пінчук заснував свою групу «Інтерпайп», яка принесла йому статок – $1,2 млрд, згідно з рейтингом журналу «Форбс». Окрім цього, з «дніпропетровськими» його повязує ще й дружина Олена Франчук – донька Леоніда Кучми.
Ігор Коломойський. Мільярдер. Дніпропетровський бізнесмен вважається основним ідеологом бізнес-групи «Приват». Саме його старанням приписують виведення цієї структури на монопольну позицію на українському ринку марганцевої руди. За статками серед українців у різноманітніх рейтингах Коломойський змагається за друге місце з Віктором Пінчуком.