Проблеми не знищують амбіцій
Андрій Коломійцев від ВО «Свобода» зняв свою кандидатуру, про що повідомив 8 вересня на своїй сторінці у Facebook: «Сама причина криється в медичній площині. На жаль, не всі обставини можна передбачити й виникають абсолютно несподівані події». Проте, «Свобода» схоже не збирається полишати поле передвиборчої гонки. 22 вересня відбулася обласна та міська конференції Харківського осередку, де зокрема, до порядку денного було внесено питання участі осередку у виборчій кампанії на місцевих виборах 2020-го. Після конференції стало відомо, що свободівці не йдуть до обласної ради, щоб «не розпорошувати ресурс» та вирішили не висувати кандидатуру на посаду міського голови, бо «важливіше мати фракцію в раді». Першим номером в списку (що не стало несподіванкою) йде Юрій Нехода, голова Харківської обласної організації ВО «Свобода».
Так само, як і свободівця, здоров’я підвело й Геннадія Кернеса. 12 вересня з’явилася інформація про те, що в теперішнього очільника міста проблеми зі здоров’ям: на той момент харківський мер не з’являвся на публіці вже три тижні. 15 вересня інформація була офіційно підтверджена очільником Департаменту у справах інформації та зв'язків з громадськістю Харківської міськради Юрієм Сидоренком. За два дні, 17 вересня, стало відомо, що міський голова перебуває в німецькій лікарні «Шаріте»: Кернес при тямі та потреба у транспортуванні була не через коронавірус, а через хронічні хвороби мера. Попри лікування, інформація про те, що Геннадій Кернес поступиться можливістю продовжити своє панування у місті, не підтвердилася.
Читайте також: Чому одіозна Неля Штепа знов балотується на посаду мера Слов’янська
Амбіційний опонент чільного мера в минулому та голова ОДА в теперішньому, Олексій Кучер, також вирішив позмагатися за крісло міського голови. Не стало сюрпризом, що саме він іде від «Слуги народу». Кучер має достатньо низьку впізнаваність серед мешканців області: 54% ніколи не чули про нього і його діяльність, 6% ставляться позитивно і 14% негативно (за даними опитування проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 4-12 липня 2020 року серед мешканців Харківської області). Тож, основним завданням кандидата в мери від правлячої партії буде підвищити свою впізнаваність. Якщо, звісно, «Слуга Народу» претендує на перемогу попри слова глави фракції Давида Арахамії, що їм «отримати меншу частку в місцевих радах вигідніше».
Добкін та інші
Справжнім сюрпризом для виборців чинного мера стало самовисування Михайла Добкіна на посаду міського голови Харкова. Так, саме Харкова, а не Києва, як Михайло Маркович заявляв раніше. Колишній очільник міста (2006-2010), глава Харківської ОДА (2010-2014), прихильник анти майдану та «Беркуту» і, нарешті, колишній соратник Кернеса ще влітку хотів зайняти пост київського міського голови, однак неочікувано на початку осені передумав та націлився на колишнє місце роботи. Сам Добкін каже, що зніме свою кандидатуру на користь чинного харківського голови і є «підстраховкою» для нього. У коментарі для Суспільного Ігор Терехов (перший заступник мера) повідомив, що не здивований рішенням Добкіна: «Ну і що? А в чому тут несподіванка? Ну захотіла людина, нехай висувається. Це його право». Однак жест колишнього друга у команді Кернеса сприймають не дуже дружньо.
Своїх кандидатів також висунули партії «Батьківщина», «За майбутнє», «Перемога Пальчевського».
Кандидат від «Батьківщини» – Ігор Приходько. Він – гендиректор колективного підприємства «Олімпійський учбово-спортивний центр «Акварена». Балотувався у 2015 році до міської ради від «Батьківщини», тож є давнім адептом цієї політичної сили.
Кандидатка від «За майбутнє» – Ірина Денисова. Все, що про неї відомо з офіційної інформації – вона голова громадської організації «За свій вибір». ГО дуже молода (зареєстрована у грудні 2019-го) та невідомо чим займається. Однак, зі сторінки Ірини Денисової у Facebook зрозуміло, що вона вболіває за Олександра Фельдмана (кандидата від ОПЗЖ) у конфліктах навколо дороги через ринок «Барабашово» та активно критикує чинного мера.
Читайте таокж: Понад 80% українців збираються прийти на місцеві вибори
Кандидат від «Перемоги Пальчевського» – Сергій Кушнарьов. Якщо прізвище здається знайомим, то це зовсім не здається. Сергій – брат загиблого у 2007 році Євгена Кушнарьова. Євген Кушнарьов – один з лідерів «Партії Регіонів», екс-голова ОДА. Після його смерті на полюванні на його честь навіть перейменували вулицю у Харківській області. Його брат теж колишній регіонал і зараз вирішив долучитися до новоствореної команди Пальчевського. Безперечно, ця партія, як і «За майбутнє» гратиме на «синьому» електоральному полі.
Самовисуванцем вирішив піти Денис Ярославський. Він – президент Харківської федерації хортингу, колишній поліцейський і постійний учасник політичних шоу. Підтримує чинного мера і, як Добкін, вважає себе «підстраховкою» для Кернеса (Денис є родичем Олександра Ярославського). Зі сторінки у Facebook видно, що Денис Ярославський підтримував також Володимира Зеленського на виборах, вважає себе патріотом, проте виcловлює думку, що до бачення експрем’єра Миколи Азарова стосовно виходу країни зі складної економічної та політичної ситуації «варто прислухатися».
Нові, різні, патріотичні
Несподіванкою для багатьох стала кандидатура від партії «Голос». Олександра Нарижна – архітектор, перший проректор «Харківської школи архітектури», має великий досвід громадянської діяльності, проте не брала активної участі в політичному і, тим паче, партійному житті. Проте урбаністичні проблеми Харкова болять його мешканцям, тож розрахунок «Голосу» надзвичайно раціональний і прагматичний: Нарижна є досвідченим урбаністом і лише через цей факт може взяти додаткові голоси. Варто зазначити, що осередку партії в місті як такого просто не було. Навіть локальну партійну сторінку у Facebook оживили просто під вибори. Лише 9 вересня відкрили партійний офіс. Партія «Голос» – одна із останніх, хто вступив у передвиборчу гонку: жодної партійної політичної реклами у місті поки що не видно.
Так само, як і у «Голосу», непередбачуваним був вибір кандидата від «Європейської Солідарності». Ним став Олег Абрамичев («Піротехнік») – волонтер та співзасновник «Благодійного фонду Сергія Жадана». Не дивно, що ця кандидатура має підтримку не тільки у військових колах, але й у мистецьких: «Піротехніка» публічно підтримали сам Жадан, Юрій Андрухович та Андрій Любка. Отже, регіональні вибори йдуть тим самим шляхом, що і попередні президентські – тоді «Євросолідарність» теж підтримувала рекордна кількість мистецько-воєнної еліти, проте результат був невтішним. Попри активну волонтерську та громадянську діяльність, Абрамичев не має досвіду публічних виступів так само, як і кандидат від «Голосу» Нарижна. Це дуже резонує на тлі виступів кандидата від «Блоку Світличної «Разом!» Ігоря Черняка та кандидата від «Демократичної Сокири» Микити Соловйова.
Читайте також: «За майбутнє». Спроба створення нової політичної франшизи
Партія Віталія Кличка УДАР спочатку заявила, що не збирається висувати кандидата на посаду міського голови, а прагне лише поборотися за місця у міськраді. І цей жест був сприйнято одночасно як реверанс іншим патріотичним силам у місті і, зокрема, як відповідь Європейській Солідарності (яка не стала висувати кандидата на посаду міського голови Києва, що означає мовчазну підтримку Кличка, чинного мера) та адекватне розуміння партії про свої можливості та електоральну підтримку у місті. Однак, регіональна сторінка політсили у Facebook створена символічно тільки 24 серпня, а 8 вересня було оголошено новину про те, що УДАР повертається до Харкова. Тож від початку вересня політична партія почала розміщувати рекламу містом і нарощувати силу. Вже 24 вересня, в останній день прийому документів для реєстрації кандидатів на посаду міського голови, Георгій Лаговський оголосив, що претендуватиме на цю посаду від партії УДАР. Лаговський – президент Української федерації бразильського джиу-джитсу та член депутатської фракції «Самопоміч» у чинній міськраді. Тож, він не є новачком у регіональній політиці, але вперше боротиметься за посаду міського голови.
Таким чином на посаду міського голови претендують 13 людей: Ігор Приходько («Батьківщина»), Геннадій Кернес («Блок Кернеса – Успішний Харків»), Ігор Черняк («Блок Юлії Світличної «Разом»), Олександра Нарижна («Голос»), Микита Соловйов («Демократична Сокира»), Олег Абрамичев («Європейська Солідарність»), Ірина Денисова («За майбутнє»), Олександр Фельдман («Опозиційна платформа – За життя»), Сергій Кушнарьов («Перемога Пальчевського»), Олексій Кучер («Слуга Народу»), Георгій Лаговський («УДАР»), Михайло Добкін та Денис Ярославський (самовисуванці).
Яскравою рисою харківських реалій є жорстка конкуренція партій, які позиціонують себе як патріотичні. Про об’єднання цих сил, як було, зокрема, у Сумах, не йдеться. Проте, і в адептів «налагодження стосунків» з Росією не все мирно: перестраховка «технічними кандидатами» та довгі дискусії щодо списків ОПЗЖ наводять на думку, що попри спільне електоральне поле в політиці, як і в природі, внутрішньовидова боротьба найжорстокіша.
Наразі передвиборча гонка за мерське крісло та вплив у розпалі: кандидати змагаються у креативності своїх кампаній та вже оголошені перші публічні дискусії між представниками різних партій.