Нещодавно Мінфін України повідомив, що за підсумками 11 місяців видатки за загальним фондом державного бюджету були на 101 млрд грн меншими від запланованих на цей час. Через роздутий навесні дефіцит бюджету сьогодні уряд фактично здійснює його прихований секвестр, зокрема повністю зупинив фінансування низки важливих для держави програм. Це роблять у ручному режимі, на власний розсуд урядовців і, звісно, без згоди парламенту, який має виняткове право ухвалювати та змінювати державний бюджет.
На тлі заяв чиновників про перевиконання останнім часом податкових надходжень до бюджету головною причиною невиконання видатків називають значно менші від запланованих запозичення. Зокрема за січень–листопад 2020 року держбюджет виконано із дефіцитом 117,2 млрд грн при запланованих під час його перегляду в квітні 298 млрд грн. Проте тут наявна звичайна маніпуляція. Адже під час перегляду державного бюджету в квітні уряд різко зменшив планові надходження податків, що й дало йому змогу тепер звітувати про «перевиконання».
Читайте також: Гра за чужими правилами
Однак зменшуючи планові показники податкових надходжень, тоді різко збільшили план запозичень і загальний дефіцит державного кошторису до 298 млрд грн. А тепер уряд не зміг їх залучити. Насамперед це стало наслідком так і не отриманих кредитів від МВФ, ЄС та інших міжнародних організацій, які вочевидь уже й не надійдуть до кінця року. Скажімо, лише два транші МВФ мали принести $1,4 млрд або близько 40 млрд грн за поточним курсом. Але і внутрішні запозичення, за підсумками одинадцяти місяців, були на 76 млрд грн меншими від запланованих.
На перший погляд, можна тільки порадіти, що запозичень цього року буде значно менше, аніж заплановано. Якби це відбувалося за рахунок відповідальнішого підходу до планування бюджету чи зростання непозикових надходжень до нього. Проте зменшення дефіциту досягнуто за рахунок недофінансування важливих для національної безпеки, охорони здоров’я та підтримки зростання економіки видатків. А це означає, що завдана таким недофінансуванням довгострокова шкода для країни значно перевищуватиме короткострокове полегшення для чинного уряду.
Як свідчить звіт про виконання Державного бюджету за 10 місяців 2020 року, до початку листопада не було розпочато фінансування низки важливих бюджетних програм, а інші профінансовано лише від 10 до 50% (див. «Кого не шкода»). До того ж чітко помітне ігнорування потреб оборони та охорони здоров’я — сфер, фінансування яких мало би бути пріоритетним в умовах війни та пандемії.
Наприклад, на початок грудня було профінансовано ледь більше ніж на половину (13,7 млрд грн із 25,5 млрд грн) й так украй недостатні видатки на розвиток, закупівлю та ремонт військової техніки для ЗСУ. Попри серію катастрофічних пожеж і вибухів на складах озброєнь упродовж останніх років і далі фактично не фінансують програму забезпечення їхньої вибухобезпеки (профінансовано лише 16,7% передбачених видатків). Тільки на 20–21% — програми розвитку українського ОПК, будівництва житла для військових. Узагалі не фінансують програми створення системи охорони морських кордонів, хоча експерти наголошують на особивій вразливості країни саме з моря. Попри очевидні проблеми в цій царині, належно не фінансували навіть ті крихти, які були передбачені в бюджеті на заходи із психологічної реабілітації та професійної адаптації учасників АТО та постраждалих учасників Революції гідності (136 млн грн із 236 млн грн).
Із фінансуванням охорони здоров’я ситуація не краща. Наприклад, тільки на половину профінансовано програму «заходи боротьби із епідеміями» (2,3 млрд грн із 4,45 млрд грн). Ще менше — 670 млн грн із передбачених на рік 3 млрд грн — надійшло на програму забезпечення готовності й реагування системи громадського здоров’я на спалах COVID-19 та забезпечення медиків засобами індивідуального захисту. Так і не почалося виділення Держказначейством 1 млрд грн, передбачених у бюджеті на розвиток системи екстреної медичної допомоги, та 4,7 млрд грн на придбання обладнання для приймальних відділень опорних закладів охорони здоров’я із Фонду боротьби з COVID-19. Адже саме на реанімаційні відділення в умовах пандемії найбільше зростає навантаження. Не відбувалося фінансування субвенцій місцевим органам влади на розвиток критично необхідної медичної інфраструктури в регіонах. А субвенцію місцевим бюджетам на доплати працівникам охорони здоров’я було профінансовано лише на 27,5% від передбаченого на цей рік обсягу.
Читайте також: Самопоїдання чи розвиток
У результаті, як відзначила нещодавно Національна служба здоров’я, від квітня 2020 року звільнилися понад п’ять тисяч лікарів спеціалізованої (вторинної) ланки. Натомість було зареєстровано лише близько тисячі нових фахівців у ній. Лікарі й далі масово звільняються, і ця тенденція триватиме й наступного року. Навіть чинний міністр охорони здоров’я був змушений відмовитися підтримувати урядовий проєкт державного бюджету на наступний рік, оскільки там відсутнє фінансування бодай для мінімального збільшення заробітних плат медпрацівникам.
В одному з нещодавніх інтерв’ю, коментуючи витрати левової частки коштів із Фонду боротьби із COVID-19 на будівництво автошляхів, прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що «з точки зору забезпечення системи охорони здоров’я, коштів нам вистачало. Тому, підрахувавши всі можливі та прогнозні витрати на медицину, ми зрозуміли, що на підтримку економіки теж вистачить». Проте факти свідчать якраз про надзвичайно сильне недофінансування навіть передбачених видатків на охорону здоров’я, не кажучи вже про інші статті бюджету, важливіші за форсоване освоєння коштів на дорожньому будівництві іноземними підрядниками. За оперативними даними Мінфіну, станом на початок грудня з Фонду боротьби з COVID-19 на заходи в сфері охорони здоров’я було використано менш ніж половину з передбачених 18,53 млрд грн.
Тобто фінансування, яке мало не допустити того гострого дефіциту всього необхідного в лікарнях в умовах стрімкого зростання кількості хворих, так і не надійшло. Принаймні вчасно. Натомість нещодавно країну облетіли приголомшливі кадри із одеської лікарні № 5, які оприлюднили волонтери. Після скандалу і спроб родичів прорватися до лікарні, очільниця медичної частини лікарні написала заяву на звільнення. А в закладі заявили, що в них критично не вистачає медперсоналу, особливо реаніматологів. Однак така ситуація спостерігається в багатьох інших закладах країни. Водночас за даними Держказначейства, станом на 1 грудня не було навіть затверджено таку важливу в умовах пандемії Програму модернізації та оновлення матеріально-технічної бази лікарень інтенсивного лікування. І навіть якщо тепер кошти й виділять під Новий рік, то вони не компенсують критично необхідних «на вчора» додаткових точок кисневої підтримки чи не утриманого на робочих місцях, не підготовленого або не перекваліфікованого медичного персоналу.
Читайте також: Ринок для монополістів
Звітність Держказначейства свідчить про недофінансування й важливих для розвитку економіки програм. Наприклад за 10 місяців, за які наразі є розгорнута інформація, нічого так і не було виділено навіть із тих мізерних 0,8 млн грн, закладених на компенсацію роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних зі сплатою ЄСВ. На початок грудня 2020 року не було затверджено паспорту низки важливих бюджетних програм, серед яких них такі критичні для розвитку економіки, як «Функціонування інституції з підтримки та просування експорту». Лише 1,44 млрд грн із передбачених 4 млрд грн отримали й агровиробники в умовах цьогорічних ножиць цін на корми та продукцію тваринництва. До того ж попри ухвалення закону про відкриття ринку землі, фінансування підготовки до цього Державного земельного кадастру фактично не відбувається (виділено 8,9 млн грн із 237,8 млн грн).
У листопаді ситуація різко погіршилася, а фінансування так званих незахищених статей бюджету взагалі припинилося. За даними Держказначейства, із запланованих на них у листопаді 18,6 млрд грн обсяг фактичних асигнувань становив 0 грн. У 2019 році на аналогічний крок через невиконання надходжень попередній уряд Гончарука змушений був піти лише з 17 грудня. Таким чином кожен наступий уряд «слуг» усе важче забезпечує фінансування навіть поточних видатків. Про амбітні ініціативи, які були б здатні забезпечити економічний прорив країни за цих умов йтися не може.