Довгоочікувана зустріч у «нормандському форматі» не дала тих сенсаційних результатів, яких від неї багато хто очікував. Напередодні переговорів українське суспільство було сповнене найпохмуріших передчуттів. Особливо емоційні критики президента вважали, що він їде до Парижа мало не капітуляцію підписувати. Однак зустріч Зеленського з Макроном, Путіним і Меркель закінчилася цілком банальними заявами й, попри певний успіх, яким, поза сумнівом, можна вважати домовленість про черговий обмін полоненими до нового року, не привела до якихось помітних зрушень. Від своїх принципових позицій ніхто не відступив. Володимир Зеленський підкреслив, що українська сторона залишається вірною своїм основним вимогам і на поступки йти не збирається. Путін, своєю чергою, також повторив звичні тези щодо внесення необхідних змін до Конституції та безальтернативності виконання мінських угод у тому вигляді, як їх розуміє російська сторона.
З огляду на відсутність помітного прогресу в перемовинах та переваги однієї зі сторін журналісти, політики й експерти трактували підсумки зустрічі абсолютно по-різному, залежно від політичних симпатій. Російські ЗМІ та політологи, орієнтовані на Кремль, подають їх як дипломатичну перемогу Владіміра Путіна. На їхню думку, вона полягає в тому, що росіянам вдалося не допустити відмови української сторони від виконання мінських угод, а також уникнути обговорення кримського питання. Те, що Україна і не декларувала відмову від мирного договору, їх абсолютно не хвилює. Щоб здобути уявну перемогу, треба спочатку створити ілюзорну загрозу. І цього разу такою «загрозою» в РФ називали можливу відмову нашої країни від подальших переговорів.
Читайте також: Про що мовчить Париж
«Зустріч була корисною в сенсі позбавлення Зеленського та його команди деяких ілюзій, які, як бачимо, ними оволоділи за цей час. Вони чомусь вирішили, що щось виграли, перемогли й можуть тепер диктувати умови в межах «нормандського формату» та мінської групи», — заявив колишній український, а нині російський політолог Владімір Корнілов. «У ході переговорів у Парижі представники України буквально благали інших учасників переглянути мінські угоди. Скаржилися, що в Україні буде революція і націоналісти їх скинуть, якщо вони спробують виконати мінський комплекс заходів. Але розжалобити партнерів не вдалося. У прийнятому підсумковому комюніке за наполяганням Росії заявлено про прихильність сторін до мінських угод та їх непорушності», — переможно рапортував близький до Владіслава Суркова політолог Алєксєй Чєснаков.
Однак такий нарочито переможний тон свідчить радше про відсутність реальної перемоги. Прихильність до Мінська обидві сторони конфлікту декларують від дня підписання перемир’я. Втім, реального прогресу в справі реінтеграції окупованих районів Донецької та Луганської областей в Україну поки що немає. Отже, нічого нового в Парижі по факту не відбулося. Цікаво, що пізніше це визнав навіть той самий Чєснаков, який пізніше охарактеризував результати саміту так: «Поки що мій прогноз на перспективу 2020 року не оптимістичний. Використовуючи прийоми Порошенка, Зеленський, найімовірніше, заведе мінський процес у той самий старий глухий кут».
Було помітно, що росіян змусив понервувати фінальний жорсткий спіч Зеленського, у якому він називав ОРДіЛО окупованими територіями. Російським і проросійським політологам було дано команду критикувати цей виступ українського президента. Підключився, зокрема, і відомий своїми проросійськими поглядами український політолог Михайло Погребинський, який вважає, що говорити про російську окупацію Донбасу Зеленського змусила натура коміка: «Мабуть, натура коміка дала про себе знати, і він не зумів стриматися в самому кінці спілкування з журналістами. Тож останній епізод — це явно не з політики, а радше з КВН. Плутана промова, у якій Зеленський разів 25 повторив тезу про окуповані території, свідчить про його внутрішню невпевненість та недосвідченість як політика. Інакше кажучи, іспит на участь у цьому синкліті вищих політиків Європи він витримав на трієчку саме через останній епізод».
Без ентузіазму оцінили підсумки зустрічі «нормандської четвірки» й інші представники проросійських сил в Україні. Наприклад, колишній міністр в уряді Миколи Азарова Олена Лукаш написала: «Гора народила мишу. Позитиви мінімальні, риторика знайома, перспективи миру дуже туманні». Очевидно, у цьому таборі чекали приблизно того самого, чого боялася патріотична громадськість, — здачі національних інтересів України. Коли ж нічого схожого не сталося, політики й політологи навіть не намагалися приховати своє розчарування.
Читайте також: Десь посередині. Головне з брифінгу Зеленського за результатами "нормандського саміту"
Що стосується реакції «ЛНР» і «ДНР», доля яких, власне, й вирішувалася на переговорах у Парижі, то тут, як завжди, без сюрпризів. Лідери бойовиків за традицією видали однакові, явно складені в одному офісі заяви, які за своїм змістом нічим не відрізнялися від меседжів, що пролунали в ефірах російських федеральних ЗМІ. «Серед важливих моментів, які ми відзначили для себе, те, що новий президент України і документально, і наочно підтвердив та взяв на себе зобов’язання з виконання мінських угод повноцінно та неухильно», — заявив лідер бойовиків «ДНР» Денис Пушилін, який також спробував подати згоду України виконувати мінські угоди як перемогу РФ. А ось заяви Володимира Зеленського про те, що він збирається залучити до переговорів щодо Донбасу людей, які до війни проживали в ОРДіЛО, але виїхали з окупованих територій у зв’язку з воєнними діями та політичними переслідуваннями, явно викликали в росіян невдоволення. Той самий Пушилін назвав пропозиції українського президента оновити склад представників Донбасу в Мінську жартом.
А в решті риторика бойовиків не зазнала жодних змін. Україну і далі звинувачують в «агресії», паралельно рапортуючи про нові тисячі щасливих жителів «республік», які отримали російські паспорти. До речі, така активна паспортизація населення окупованих територій, де за підсумками року громадянство РФ набули вже десятки тисяч людей, свідчить про те, що робити серйозні поступки в питанні Донбасу Кремль наразі не планує. Москва і далі тримає курс на створення чергової невизнаної псевдодержави на кшталт Абхазії чи «ПМР». А це явно суперечить інтеграційним процесам з Україною.
Читайте також: Je suis…
Зустріч у Франції підтвердила, що очікувати від Володимира Зеленського радикальної зміни політичного курсу не варто і загалом він готовий продовжувати той шлях, яким Україна рухалася попередні п’ять років. Схоже, це і є головний підсумок переговорів «нормандської четвірки». І для російської сторони в тому немає хороших новин. Адже напередодні президентських виборів росіяни сподівалися, що Зеленський не продовжуватиме політику Порошенка, однак наразі цього не сталося. Ось і доводиться через брак реальних перемог рапортувати про вигадані.