А мені здається, що час диктує вживання іншої «ації». Колись оголошували індустріалізацію всієї країни, а тепер настав час розпочати її декретинізацію. Бо в процесі кретинізації ми зайшли надто далеко.
Ось вам цитатка:«Виктор Федорович Янукович. Многосложная, многотрудная, противоречивая, но однозначно судьбоносная новейшая история Украины называла его украинообъединяющим лидером, полные испытаний годы независимости сформировали в нем выдающегося современного политика с мировым именем. Но прежде всего он делообразующий руководитель-гуманист, многоопытный управленец-новатор, государственный деятель-патриот, принадлежащий к числу самоотверженно работающих созидателей».
Це уривок із книжки такого собі письменника Віталія Спажука «Жизнь под знаком факториала». Її розмістив на сайті «Буквоїд» журналіст Сергій Руденко. Я погуглив слово «факторіал» і з’ясував, що це щось із математики. Щоправда, всієї глибини цієї метафори так і не збагнув. Мабуть, це для вищих умів на кшталт ума головного героя книжки. Адже автор сказав про нього: «Как все личности он в чем-то противоречив… Но ведь парадоксами и оттачивается интеллект».Читаючи наведені Руденком цитати, відкриваєш все нові і нові грані нашого президента. Не лише його відточеного інтелекту, а й мужності: «Я тогда искреннее порадовался за Виктора Федоровича,– пише автор, – который на подлые удары клеветы мужественно отвечал ударами своего сердца».
Руденко твердить, що наклад цього шедевру становить лише 200 примірників. Але ж ми чудово знаємо, що добрий початок – лише половина справи. А загалом вам не здається, що в Україні, яка претендує на євроінтеграцію відгонить Північною Кореєю? Так і свербить цей процес назвати кімченірізацією.
Скептики можуть заперечити, мовляв, Янукович не може відповідати за всіх авторів, які хочуть про нього написати, та й книжка видана тиражем всього дві сотні примірників. З цим важко не погодитися. Але ж ми чудово знаємо, що добрий початок – половина справи. До того ж, на моє глибоке переконання, стилістика книжки відтворює характерні риси нашої епохи та її лідера – Віктора Януковича, який вже неодноразово демонстрував дивовижну послідовність у відданості принципові «пацан слово дав – пацан слово забрав».
Він два роки памороки забивав громадянам країни інтеграцією України до Європейського Союзу. Ще в липні того року прес-служба президента повідомляла, що на 20 жовтня Януковича запрошено до Брюселя для завершення переговорів. Та коли стало відомо, що візит до Європи скасовано з ініціативи Брюсселя, то підконтрольний пацанам з Банкової МЗС заявив, що такого візиту не заплановано в офіційному графіку президента. Зраночку два дні тому керівник фракції регіоналів у парламенті Олександр Єфремов повідомляв журналістам, що Януковича все ще чекають у Брюсселі. А коли стало відомо про скасування візиту, то він заявив, мовляв, Європа не має втручатися у наші внутрішні справи. А його соратник Владислав Лук’янов вигадав метафору про європейське ярмо – просто поетичний талант пропадає у народного депутата.
У автора резонасної в Європі книжки Віктор Янукович поводиться так, наче це не його бідна країна, яка потребує кредитів і реформ, стоїть у черзі до Європи, а навпаки всякі там Ангели Меркель і Ніколя Саркозі пітніють у приймальні Януковича з проханням, щоб Київ виявив до них ласку.
Але біда в тому, що незабаром про це все і розповісти не можна буде. Більшість у Верховній Раді у першому читанні ухвалила закон про захист суспільної моралі. Вона дає право сумнозвісній моральній комісії на власний розсуд, без рішення суду закривати будь-який сайт, котрий, на її думку, надрукував чи то порнографію, чи то еротику, чи то брутальність. Я чомусь не сумніваюся, що ця комісія навряд чи сприйме, коли нашого видатного інтегратора називатимуть неадекватним. Маю підозру, що вітатимуться твори на зразок книжки вищезгаданого Віталія Спажука. Дай, Боже, йому здоров’я. Його книжки почнуть виходити значно більшими наклади, як колись твори Кім Чен Іра в КНДР. А отже, декретинізація країни відкладається на невизначений термін. Такий самий невизначений, як і інтеграція до Європи.