Вибори в Молдові, що відбулися 30 листопада, навряд чи могли бути бруднішими. Проєвропейські партії звинувачували розвідслужби Кремля в незаконному фінансуванні опонентів. Напередодні голосування суд зняв із перегонів одну проросійську політсилу через отримання коштів із-за кордону, а її прибічники назвали такий крок політично мотивованим порушенням закону. Схоже, обидві заяви небезпідставні. Багато виборців погодилися б із політологом Іґором Боцаном, що це був вибір між «проєвропейськими та проросійськими шахраями».
Зрештою, парламентські перегони з невеликою перевагою виграли три проєвропейські партії. Тепер вони мають виконати обіцянку, дану в червні під час підписання Угоди про асоціацію, а саме запровадити правила Європейського Союзу. Лідери Брюсселя знову звертають увагу на Молдову через війну в сусідній Україні, тож це має стати стимулом. Напередодні виборів канцлер Німеччини Анґела Меркель написала прем’єр-міністрові Молдови Юріє Лянке, згадавши про «перспективу членства» у ЄС для його країни.
Проросійські політсили хочуть відмовитися від Угоди з ЄС і вступити натомість до Митного союзу. Серед них нова Народно-соціалістична партія Молдови, яка на виборах набрала найбільше голосів. Москва має багато інструментів, щоб домогтися свого: за підписання Угоди вона відплатила Кишиневу забороною на імпорт багатьох товарів, зокрема вина. Приблизно половина всієї робочої сили Молдови на заробітках за кордоном, більшість із них – у РФ, хоча від квітня, коли ЄС надав країні безвізовий режим, їздити на Захід стало легше.
Численне російськомовне населення Молдови перебуває під сильним впливом держтелебачення і пропаганди Росії. Багато хто вважає, що Румунія хоче знову приєднати їхню державу, більша частина якої була відірвана від неї Радянським Союзом у 1940 році. Невелика автономна область Гагаузія, населена переважно православними гагаузами (тюркська народність), що розмовляють російською та своєю рідною мовами, в лютому провела референдум за вступ до Євразійського союзу. На віддяку Кремль зняв заборону на імпорт вина з Гагаузії.
Якщо проблеми Молдови мають міжнародне значення, то почасти це через Придністров’я, самопроголошену республіку, яка перебуває під російським контролем ще від початку 1990-х. Керівництво ПМР їздило до України на початку тамтешнього конфлікту допомагати з установленням сепаратистських «республік» на Донбасі. Офіційний Київ, який раніше мало переймавсь організованою злочинністю та контрабандою в Придністров’ї, змінив тон. Тепер він заявляє, що це джерело постачання зброї сепаратистам, і побоюється, щоб Росія не використала Придністров’я для відкриття другого фронту.
Не можна сказати, що в уряді Молдови немає чесних і відданих реформаторів. Але держава давно вже прогнила. Місцеві олігархи сподіваються, що через стратегічну важливість їхньої країни Європа легко відкриє їм шлях до продовження інтеграції. Однак це може не вдатися; за словами одного колишнього єврочиновника, багато молдаван незадоволені Брюсселем, адже «бачать корупцію (у своїй країні. – Ред.) і не чують від нас нічого, крім балачок про верховенство права». Без справжніх антикорупційних реформ і покращення рівня життя майбутнє Молдови може виявитись утіленням гасла з передвиборних плакатів соціалістів: «Разом із Росією».
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com