«Автомобільна прогулянка Україною: 70 маршрутів», окрім зазначеної в назві кількості напрямків, містить 24 план-схеми обласних центрів, 43 карти-схеми трас, 1000 кольорових ілюстрацій і по вінця наповнена практичними порадами: що дивитися, де поселитися і навіть чим пересуватися, якщо власне авто наразі тільки у планах. А ось чого сухі цифри не здатні передати, то це відчуття дбайливості, з якою укладено цей путівник: окрім набору таких потрібних у дорозі прикладних даних, автори книжки щедро додали історичних легенд і міфічних оповідок, без яких не обходиться жодна озвучена гідом екскурсія, хоч би якими місцевостями ви мандрували. Текст у такий спосіб позбавлений довідникової сухості й набув особистісного колориту.
Якщо є сумніви щодо змісту, його якість зручно перевіряти на маршрутах, які знаєш найкраще. Я обрала вектор «Бакальська коса – Чорноморське – Оленівка – Євпаторія – Саки». Перечитала – все правда. Хіба іноді аж надміру поетичності: «Прямуючи трасою далі на захід, минаємо Міжводне, де серед чагарів лоха сріблястого туляться намети і бази відпочинку». Хто проїздив улітку повз кримське селище Міжводне (а до того ж і затримався там), не дасть покривити душею: це лох сріблястий тулиться до наметів, яких насправді значно більше, ніж згаданих кущоподібних дерев. Це застереження додаю спеціально для буркотунів, які над усе цінують точність. Бо якщо відкинути ліричні інтонації, можна сказати, що тексти створювали доброзичливі педанти: де стан доріг пристойний, розповідають докладно; де ситуація, як на Поділлі, делікатно оминають прикру тему.